Ухвала суду № 133118845, 05.01.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/25445/25

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

05 січня 2026 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Рівненській області та зобов`язання вчинити дії.

Встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №022521090116 від 18.12.2025р. яким нараховано штрафні санкції в розмірі 24000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №59253/13-01-07-09 від 22.12.2025р. на суму штрафних санкцій 227053,97 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №005929/0902 від 22.12.2025р. частково, в частині накладення штрафних санкцій в розмірі 1000 грн за несвоєчасне подання Довідки №9040912932;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про припинення дії ліцензії органу ліцензування №1726 від 23.12.2025р. про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4.

Ухвалою суду від 01 січня 2026 року відкрито провадження у справі.

02.01.2026 на адресу суду надійшла заява позивача за вх.№487 про забезпечення позову, у якій просить:

- зупинити дію Рішення про припинення дії ліцензії органу ліцензування №1726 від 23.12.2025р. про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач вказує, що під час перевірки перевіряючим особам Головного управління ДПС у Рівненській області надано змінні звіти, ліцензії, х-звіт, оригінали наявних видаткових накладних на алкогольні напої. Додатково повідомлено, що видаткові накладні до 01.11.2025 є у копіях, які будуть надані за потреби. Перевіряючі особи повідомили, що достатнім є надані видаткові накладні та зазначили, що у запиті зазначено/відмічено усі обов`язкові документи, які необхідні для пред`явлення до перевірки. Вказує, що висновки Головного управління ДПС у Рівненській області стосовно необлікованих залишків пального (пп.2 п. 2.2.20. Акту) грунтуються виключно на основі Журналу обліку нафтопродуктів, в якому оператором АЗС було допущено помилку і про що було повідомлено інспекторів Головного управління ДПС у Рівненській області та надано відповідні пояснення. Зазначає, що звіти № 17-НП, х-звіти, та надані ТТН у їх співставленні спростовують висновки викладені в Акті. А тому вважає, що твердження про реалізацію необлікованого пального в кількості 3455,14 л. не відповідають дійсності та є передчасними. Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією №281/171/578/155 документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій. Зазначає, що із електронного кабінету платника податків, згідно Витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, позивачу стало відомо про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на підставі Рішення Головного управління ДПС у Рівненській області. Також у відповідь на запит позивача, через електронний кабінет платника податків Головне управління ДПС у Рівненській області надіслало Рішення про припинення дії ліцензії органу ліцензування №1726 від 23.12.2025. Позивач вказує, що анулювання відповідної ліцензії призведе до зупинення господарської діяльності за адресою АЗС, що очевидно потягне за собою такі наслідки як неможливість сплати податків та загальнообов`язкових платежів за результатами господарської діяльності, позбавить підприємство можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам, виконувати взяті на себе зобов`язання щодо реалізації пального як населенню так і за раніше укладеними договорами (в т.ч. тендерними) та застосування адміністративних стягнень у вигляді штрафу за зберігання пального без чинної ліцензії. Також зазначає, що середній місячний обсяг реалізації пального на даній АЗС позивача за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4 складає еквівалент близько 3 000 000 грн. (77000 літрів на місяць або 2500літрів на добу в середньому). Враховуючи вказане, вважає, що не застосування заходів забезпечення позову призведе до значних фінансових збитків (шкоди) для позивача.

Суд при вирішенні заяви про забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно ч. 4 ст. 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Згідно приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у справі "Мікалефф проти Мальти" визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші проти Мальти").

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Судом встановлено, що на підставі Акта фактичної перевірки від 26.11.2025 №19701/ж5/17-00-07-05-17/43640880 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято оскаржуване рішення про припинення дії ліцензії органу ліцензування №1726 від 23.12.2025 з підстав п.28 ч.2 ст. 46 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: факт здійснення зберігання та/або реалізації не облікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки, якщо об`єм необлікованого пального більш як на 5% перевищує обсяг обігу або залишків пального (для скрапленого газу, інших газів, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - більше як на 15%) чи більше як на 2% об`єм відповідного резервуара.

За визначеннями, наведеними у пунктах 40, 74 у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі Закон № 3817-IX) ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (ч. 5 ст. 46 Закону № 3817-IX).

Орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд й у постанові від 06.04.2023 у справі №300/4615/22.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та докази, додані позивачем, дійшов до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, суд враховує, що анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю пальним фактично позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність за вищевказаною адресою АЗС. Це свідчить про пряму залежність функціонування підприємства від чинності згаданої ліцензії, а отже, й про ризик зупинення господарської діяльності у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Суд зважає, що у позивача наявні трудові відносини з працівниками, заробітна плата яких виплачується за рахунок операційної діяльності підприємства. Анулювання ліцензії створює ризик невиплати заробітної плати, що порушує трудові права третіх осіб, які не є учасниками цього процесу, і може призвести до незворотних соціально-економічних наслідків, включно з простоєм, звільненнями та заборгованістю перед контрагентами, які є покупцями палива.

Варто зазначити, що до моменту існування в реєстрі Єдиному державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформації про анулювання ліцензій Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ", позивач буде позбавлений можливості здійснювати торгівлю пальним.

Відповідно до п. 6 Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545, підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

З огляду на це, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову по суті, адже до цього моменту позивач може втратити господарські зв`язки, працівників, фінансову стабільність та репутацію на ринку.

При цьому, обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, оцінку правомірності прийнятих рішень податковим органом, суд буде надавати під час розгляду справи по суті.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постанові від 15.03.2024 (справа № 500/5854/23) дійшов висновків, аналогічних до вищезазначених.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у категорії спорів щодо оскарження розпоряджень податкового органу неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду у постановах від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 21.12.2022 у справі № 160/11995/22, від 31.01.2023 у справі №140/8709/21, від 22.03.2023 у справі №380/8301/22, де суди дійшли висновку про необхідність забезпечення позову.

На переконання суду, якщо прийняті суб`єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов`язків позивача, то без прийняття ухвали про забезпечення позову та до набрання рішенням суду законної сили фактично створюється ситуація, за якої позивач позбавлений можливості захистити свої права.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно ч.6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом на підставі поданих позивачем доказів фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача позов до набрання законної сили судовим рішенням у справі має бути забезпечено шляхом :

Зупинення дії Рішення про припинення дії ліцензії органу ліцензування №1726 від 23.12.2025р. про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4.

Водночас в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4. до набрання законної сили рішенням суду суд відмовляє, оскільки чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості застосовувати заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

У справі №160/7089/23 Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали апеляційного суду саме в частині задоволення заяви ТОВ "НОРДГАЗ" про забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити запис про анулювання ліцензії Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду. Підставою для ухвалення такого рішення слугувало те, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості застосовувати заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Водночас Суд погодився із вжиттям заходів забезпечення позову шляхом зупинення розпорядження про анулювання ліцензії.

З урахуванням викладеного заяву слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд, -

постановив:

1. Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Застосувати заходи забезпечення позову у справі №380/25445/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Рівненській області та зобов`язання вчинити дії.

3. До набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/25445/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (вул. Федьковича, 57, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79018) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79026), Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська область, 33023) та зобов`язання вчинити дії,

- зупинити дію Рішення про припинення дії ліцензії органу ліцензування №1726 від 23.12.2025р. про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4.

4. У задоволенні вимоги зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 17070314202300039 з терміном дії з 31.07.2023 до 31.07.2028 за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 4. - відмовити.

Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч.2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд відповідно до п.4 ч.2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.

Повний текст ухвали складений 05.01.2026.

Суддя Коморний О.І.