Рішення № 133118626, 06.01.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2117/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Данькової Євгенії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Данькової Євгенії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі- відповідач), в якій представник позивача після уточнення вимог просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком з 01.05.2025, обчисленої відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ч. 1, 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 01.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо-переміщеної особи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.03.2025.

З 09 серпня 2017 року позивачеві призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), розмір якої було обчислено з застосуванням показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії в Україні за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн.

Згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1987 позивача звільнено з 08.08.2017 з посади вчителя НВК Новоайдарської школи-гімназії, а вже 28.08.2017 знову призначено на посаду вчителя вищевказаної школи, та відповідно виплата пенсії за вислугу років була припинена.

Згідно з заявою позивача про призначення пенсії за віком від 24.03.2025, поданої засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (за принципом екстериторіальності) призначено з 24.03.2025 пенсію за віком на загальних умовах, розмір якої обчислюється з застосуванням показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії в Україні за 2014-2016 рр. з урахуванням коефіцієнтів збільшення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області на звернення відмовило провести перерахунок та виплату пенсії за віком з 24.03.2025 відповідно до ст. 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2022, 2023, 2024 роки.

Представник позивача вважає, що при зверненні із заявою до органу Пенсійного фонду України після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, виникає право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ст. 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст. 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулася вперше.

Водночас, сторонами не заперечується, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а з 24.03.2025 відповідно до поданої заяви позивачу вперше призначено пенсію за віком згідно з нормами Закону №1058-IV.

Таким чином, при зверненні із заявою до органу Пенсійного фонду України після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ст. 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст.40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.

Відтак при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 04.11.2025 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.11.2025 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку в Головному управлінні та з 09.08.2017 заявниці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами на дату призначення пенсії), виплату якої було призупинено з 28.08.2017 у зв`язку з працевлаштуванням на роботу по спеціальності, за яку призначено пенсію за вислугу років.

При призначенні пенсії за вислугу років для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 було зараховано заробітну плату з 01.07.2000 по 31.07.2017.

Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію (стаття 7 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення").

Оскільки за даними трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1987 позивачку було звільнено з 08.08.2017 з посади вчителя НВК Новоайдарської школи-гімназії, а з 28.08.2017 призначено на посаду вчителя вищезазначеної школи, пенсія за вислугу років не виплачувалась.

Заробіток було обчислено відповідно до ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн).

24.03.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 звернулася із заявою про перехід на інший вид пенсії - за віком.

Заяву позивачки відпрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій та Донецькій областях та з 24.03.2025 ОСОБА_1 переведено на інший вид пенсії - за віком.

Страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складає 42 роки 01 місяць 05 днів (зараховано по 31.03.2025).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії становить 1,39639.

Середньомісячний заробіток для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 складає 12447,18 грн.

Заробіток обчислено відповідно до ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн, який застосовано при призначенні пенсії за вислугу років та збільшеного на коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», оскільки абзац четвертий частини другої статті 40 Закону № 1058 передбачає, що показник середньої заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, який застосовується при призначенні пенсії, залежить від року, в якому особа звернулася за призначенням пенсії: середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

16.09.2025 за вхід. № 5142/8 відповідачем зареєстровано заяву представника позивача - адвоката Данькової Є.М. від 15.09.2025 щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з 24.03.2025 відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2022, 2023, 2024 роки.

Листом від 07.10.2025 за № 1200-0202-8/29648 Головне управління повідомило, зокрема про те, що пенсію позивачці ОСОБА_1 обчислено відповідно до законодавства, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки при переведенні на інший вид пенсії, відповідач зазначив таке.

Статтею 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 Закону № 1058) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Враховуючи вищевикладене застосувати середню заробітну плату (дохід), визначену частиною другою статті 40 Закону № 1058 (за 2022-2024 роки) при переведенні ОСОБА_1 на інший вид пенсії не має підстав, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не брало участі в опрацюванні заяви ОСОБА_1 від 24.03.2025.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно з матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 09.08.2017 було призначено пенсію за вислугу років.

Заробіток було обчислено відповідно до ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн).

24.03.2025 ОСОБА_1 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії - за віком.

Заяву ОСОБА_1 відпрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій та Донецькій областях та з 24.03.2025 ОСОБА_1 переведено на інший вид пенсії - за віком.

Заробіток обчислено відповідно до ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн.

15.09.2025 представник позивача - адвокат Данькова Є.М., звернулася до ГУПФУ в Луганській області з заявою, в якій просила провести перерахунок та виплату пенсії за віком з 24.03.2025 відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2022, 2023, 2024 роки.

Листом від 07.10.2025 за № 1200-0202-8/29648 ГУПФУ в Луганській області повідомило, що пенсію обчислено відповідно до законодавства, підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, при переведенні на пенсію за віком органом Пенсійного фонду застосовано показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії 8913,83 грн (проіндексована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, набрав чинності 01 січня 2004 року) та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.

При цьому відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 211/1898/17 та від 10 липня 2018 року у справі № 520/6808/17 Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови ГУПФУ в Луганській області в здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки.

При цьому згідно з позицією відповідача застосовувати середню заробітну плату за 2022-2024 роки підстав немає, оскільки в цьому випадку матиме місце саме переведення з пенсії одного виду на інший, а не призначення пенсії.

Суд зазначає, що вперше позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти 09.08.2017, право на цю пенсію визначено згідно з положеннями Закону № 1788-XII, однак сама пенсія розрахована за нормами Закону № 1058-ІV.

Статтею 2 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) передбачено такі види трудової пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до вимог статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 51 Закону № 1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Стаття 52 Закону № 1788-XII визначає, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закон України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Суд зазначає, що Закон № 1058-ІV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, яку позивач отримував до дня звернення із заявою від 24.03.2025.

Отже, призначена позивачу пенсія відповідно до зазначеного закону є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

При цьому та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-XII.

Таким чином, 24.03.2025 позивач, досягнувши 60 років, звернувся до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вперше.

При вирішенні справи суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15), за якими у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17. У цій справі Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Зазначений висновок суду знайшов послідовне відображення у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17.

Таким чином, при зверненні із заявою до органу Пенсійного фонду після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набув право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV.

З зазначених підстав, при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону № 1058-ІV.

Частиною першою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до наведених приписів статті 45 Закону № 1058-ІV у випадку із позивачем призначення пенсії за віком відповідно до норм зазначеного Закону повинно бути здійснено з 24.03.2025, тобто з дня звернення з заявою про перехід на новий вид пенсії.

Частиною четвертою статті 45 Закону України № 1058 визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснює перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 01.05.2025 (в межах шестимісячного строку звернення до суду).

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

За встановлених судом обставин, зважаючи на те, що ГУПФУ в Луганській області не здійснило перерахунок пенсії позивача за заявою його представника, то це свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача, а не дії відповідача, як вказує представник позивача, у зв`язку з чим суд, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача та визнати таку бездіяльність протиправною з наведених вище підстав.

Як наслідок, підлягає задоволенню й похідна від цієї вимоги вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 968,96 грн судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 968,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Данькової Євгенії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 01.05.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2025 відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун