Ухвала суду № 133117454, 05.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про продовження розгляду справи

05 січня 2026 року Справа №200/7641/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М.,ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середній заробіток за час затримки виконання постанови, -

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про:

-визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації щодо затримки виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №200/2961/21-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- стягнення з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №200/2961/21-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 12.11.2021 по 14.04.2025 в розмірі 525 203,32 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті три) гривні та 32 копійки.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. від 13.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/7641/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко Т.В на лікарняному 16.12.2025 року адміністративну справу передано до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Крилову М.М. для розгляду адміністративної справи № 200/7641/25.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 200/7641/25 та залишено без руху позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4202,00 грн та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обгрунтування клопотання позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду у справі № 260/3564/22, вказує що спірні правовідносини почались раніше до набрання чинності змін статті 233 КЗпП України, а отже строк звернення до суду нею не порушений. Також вказує, що своєчасне звернення було ускладнено тим, що фактично позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яке станом на теперішній час є окупованим.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною першою статті 233 КЗпП України (в редакції чинній до 19.07.2022 року) встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За змістом статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору переданого на вирішення суду у цій справі є стягнення з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 12.11.2021 по 14.04.2025 року (включно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі № 755/12623/19 визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. Водночас виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року по справі № 380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин).

Тобто, оскільки спірні правовідносини стосуються в тому числі періоду з 12.11.2021 року по 18.07.2022 року, тому застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

В той же час, до спірних правовідносин в частині з 19.07.2022 року по 14.04.2025 року застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується 3 місяцями з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року по справі № 990/156/23.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 по справі № 200/2961, зокрема поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, начальника відділу грошових виплат і компенсацій управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області з 20.02.2021 року.

Як встановлено судом, фактично постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 по справі № 200/2961 виконано відповідачем лише 15.04.2025, коли наказом Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 15.04.2025 № 14 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління начальника відділу по обслуговуванню внутрішньо переміщених осіб управління соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації.

З наказом від 15.04.2025 № 14 ОСОБА_3 ознайомлено 15.04.2025, про що свідчить власноручний підпис позивача.

Тобто, з позовними вимогами про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 року по 14.04.2025 року включно позивач повинна була звернутися до суду у строк до 15.07.2025 року включно.

Позовну заяву позивачем подано 02.10.2025, тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 27 січня 2023 року у справі № 580/2129/22 зазначив, що ведення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови,якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 580/442/23 зазначив наступне: «… питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно до наказу № 267 від 4 вересня 2024 року), с. Приютне Малинівської сільської територіальної громади Запорізької області з 17.04.2022 року тимчасово окуповане російською федерацією.

При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, суд приймає до уваги, що с. Приютне окуповане рф.

Крім того, суд вважає, що позивачем порушено незначний строк звернення до суду, а саме один місяць.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення права позивача до доступу до правосуддя, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 14 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст. ст. 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду.

Продовжити розгляд справи № 200/7641/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Суддя М.М. Крилова