Ухвала суду № 133117060, 05.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 січня 2026 рокуСправа №160/11812/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/11812/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/11812/25.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/11812/25 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 25.01.2021 по 19.05.2023 року грошового забезпечення (основних та додаткових видів), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 25.01.2021 по 19.05.2023 року перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових видів), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щoмiсячнoї грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вказане рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

Так, 23.12.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд:

- ухвалити додаткове судове рішення у справі № 160/11812/25, яким абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції:

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 за період з 25.01.2021 по 19.05.2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначив, що у зв`язку із допущенням помилки під час складання прохальної частини позову, резолютивна частина рішення (абзац третій) не містить зобов`язання відповідача виплатити кошти, які будуть нараховані на виконання даного рішення, що унеможливлює його реалізацію. Відтак, позивач просить доповнити рішення, щоб зобов`язати перерахувати кошти перетворилося на чітке зобов`язання перерахувати та виплатити їх, включно з компенсацією ПДФО, використовуючи як підставу ст. 252 КАСУ.

Тобто, позивач просить суд розглянути позовну вимогу, яку він не заявляв при поданні позову.

Відповідно до ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суд зазначає, що позивач фактично просить ухвалити рішення щодо позовної вимоги, яка не була заявлена при поданні позовної заяви.

Відтак, підстави для ухвалення додаткового рішення у справі №160/11812/25, визначені ч. 1 ст. 252 КАС України, відсутні, а отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/11812/25 належить відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/11812/25 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна