Ухвала суду № 133112400, 05.01.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/11998/25

Провадження №: 1-кп/336/748/2026

05.01.26

У Х В А Л А

про призначення справи до судового розгляду

05 січня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100007763 від 12.11.2025, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривмй Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця, військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

в с т а н о в и в:

12 грудня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100007763 від 12.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні із викликом учасників кримінального провадження. Також прокурор просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, мотивуючи тим, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не зникли і продовжують існувати.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. З приводу продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений не заперечував, захисник просив обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, як було зазначено в ухвалі слідчого судді при обранні запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов висновку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Ознайомившись із матеріалами обвинувального акту, суд не встановив підстав для прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору, закриття провадження чи направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності.

Розгляд справи слід здійснювати суддею одноособово, обставини справи не вимагають її судового розгляду в закритому судовому засіданні.

Ґрунтуючись на матеріалах кримінального провадження, необхідним є виклик учасників кримінального провадження, а саме прокурора, обвинуваченого та його захисника.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

В силу ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Виходячи із змісту ч. ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Як вбачається із змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2025 на стадії досудового розслідування кримінального провадження було обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.01.2026, з можливістю внесення застави.

Зі змісту ухвали про застосування запобіжного заходу вбачається, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем в умовах воєнного стану вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

На теперішній час рівень раніше встановлених ризиків не зменшився, і сторонами кримінального провадження не приведено будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про протилежне.

Санкція ч. 4 ст. 402 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Суд також зазначає, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Наявність у підозрюваного місця проживання, не виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не засвідчують відсутність наміру переховування від слідства та суду.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У рішенні «Чеботарь проти Молдови» 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

На стадії підготовчого судового засідання нових доказів про те, що ризики зменшились чи перестала існувати, суду не надано.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є, зокрема, тримання під вартою.

Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем і підозрюється у вчиненні злочину під час дії в Україні воєнного стану, суд доходить висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Такий висновок відповідає ч. 3 ст. 197 КПК України, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід за ч. 5 ст. 407 КК України не передбачений, а відсутність будь-якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

За наведеного, враховуючи обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню із визначенням застави.

Керуючись ст. ст. 314 316, 376, 392 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України на 15.01.2026 року о 11:30 год., який відбудеться в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Справу розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 135-139 КПК України.

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 06 березня 2026 року включно.

Визначити одночасно ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_5 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на депозитний рахунок №UA928201720355289002015001205, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, у якому обрано запобіжний захід.

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Дата виготовлення повного тексту ухвали 06.01.2026.

Суддя ОСОБА_1