Ухвала суду № 133109787, 06.01.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/13307/25

Провадження № 2/646/123/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м.Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Чорна Б.М., ознайомившись із позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

24.12.2025 до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 30.12.2025 р. позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху, з наданням п`ятиденного строку з дня отримання позивачем копії ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків.

Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз`яснено в самому тексті ухвали від 30.12.2025 року.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу, позивач отримав ухвалу 31.12.2025 в його електронний кабінет.

В ухвалі Основ`янського районного суду міста Харкова від 30.12.2025 року було зазначено, що з позовної заяви, поданої позивачем, який зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», вбачається, що така не є сформованою безпосередньо в підсистемі «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа, передбаченого Інструкцією користувача Електронного суду, та відповідно не містить дати її формування та не підписана кваліфікованим електронним підписом її підписувача. Крім того, зі змісту позовної заяви не встановлено, в чому саме полягає неможливість формування позивачем позовної заяву в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора.

Також відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Так, позивачем не надіслано іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу, оскільки докази направлення за відповідною адресою місця реєстрації відповідача відсутні, а надана копія Опису вкладення та список відправлень з описом вкладення судом до уваги не береться, оскільки адреса відправлення не відповідає адресі зареєстрованого місця проживання відповідача.

02.01.2026 та повторно 06.01.2026 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Оглянувши вказані заяви, суд приходить, до висновку, що ухвала не виконана в повному обсязі, а саме позивачем не додано доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Копія Опису вкладення та список відправлень з описом вкладення судом до уваги не береться, оскільки адреса відправлення не відповідає адресі зареєстрованого місця проживання відповідача (не зазначено номер квартири відповідача, а відправлення скероване на адресу багатоквартирного житлового будинку).

Відповідно до ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1. ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У справі "Лазаренко та інші проти України" (№70329/12, п.37) Європейський суд зазначав, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Так, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (заява №7460/03) та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України №2" (заява №38789/04) наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; у розумінні "справедливого балансу" кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява №17748/91 п. 38).

З викладеного слідує, що задля належного захисту своїх прав, відповідач має бути обізнаним про наявність відповідної справи у суді (подання позовної заяви позивачем).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. cт. 185, 258-261 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути позивачеві у зв`язку з не усуненням недоліків.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Суддя Б.М. Чорна