Ухвала суду № 13310850, 23.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8853/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Скопенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у Житомирському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Юка-Інвест»до ДПІ у Житомирському районі

- про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2009 року №00003262301/0 про донарахування податкового зобов»язання по податку на прибуток у розмірі 233614 грн., з яких: 194678 грн. за основним платежем та 38936 грн. по штрафним санкціям, та №00001171702/0/34400718 про донарахування податкових зобов»язань по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 125922,02 грн., з яких: 41997,34 грн. за основним платежем та 83994,68 грн. по штрафним санкціям.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року даний позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 25.11.2009 року по 9.12.2009 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.06.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами проведення якої складений акт від 16.12.2009 року №23-0/34400718/0110.

Згідно висновків даного акту, контролюючим органом були встановлені порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.7.3.3 п.7.3, пп.7.9.1, 7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.15, п.1.2 ст.1, п.6.4.3 ст.6, п.7.2 ст.7, ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв»язку із чим, зменшено від»ємне значення об»єкта оподаткування на суму 5110200 грн. за 2008 рік та занижено податок на прибуток у розмірі 194678 грн.; занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 41997,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень вимог податкового законодавства відповідач 21.12.2009 року виніс податкові повідомлення-рішення: №00003262301/0, яким позивачу визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток у розмірі 233614 грн., з яких: 194678 грн. за основним платежем та 38936 грн. по штрафним санкціям; №00001171702/0/34400718 про визначення податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 125922,02 грн., з яких: 41997,34 грн. за основним платежем та 83994,68 грн. по штрафним санкціям.

Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємст⻴рунтуються на тому, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат курсову різницю, нараховану на суму непогашеного кредиту банку АКБ «Форум», згідно кредитного договору від 27.07.2007 року. Встановлене податковим органом порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обґрунтоване тим, що останній, як податковий агент, не утримав податок з доходів фізичних осіб з вартості об»єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки, отриманих позивачем від ОСОБА_2 у якості внеску до статутного фонду товариства.

Вказані висновки не узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Спростовуються належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належний правовий аналіз.

Проаналізувавши норми пп.7.3.3 п.7.3, пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не врахування суми фінансових кредитів при визначенні об»єкта оподаткування (прибутку), не виключає можливість відображення цих сум у податковому обліку платника податку, якщо це обумовлено цілями оподаткування, зокрема визначення об»єкта оподаткування шляхом перерахунку заборгованості за валютним кредитом в гривні та віднесення курсових різниць від такого перерахування до складу валових витрат або доходу платника.

В даному випадку право платника на віднесення курсових різниць до валових витрат регламентовано абз.4 пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відображених в акті перевірки слід зазначити наступне.

На підставі договору, посвідченого нотаріально 27.01.2007 року, ОСОБА_2 передав до статутного капіталу ТОВ «Юка-Інвест»внесок у вигляді земельної ділянки та у вигляді об»єктів незавершеного будівництва, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Передача вказаного майна позивачу фактично є прямою інвестицією, отриманою останнім як внесок до статутного фонду в обмін на корпоративні права, що не є придбанням такого майна та не відноситься до операцій з купівлі-продажу.

Враховуючи положення пп.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач не є податковим агентом по вказаній операції та не несе обов»язки, передбачені п.8.1 ст.8 цього Закону.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем п.6.4.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»стосовно безпідставного надання нерезидентам податкової соціальної допомоги, оскільки в силу встановлених судом першої інстанції обставин та положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, яким була надана така пільга набули статусу фізичних осіб резидентів.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, аргументовано, з посиланням на відповідні документи та нормативну базу не довів правомірність винесення ним оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. Його позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права та неповному встановленні обставин справи.

Суд першої інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального права, обґрунтовані висновки щодо яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ДПІ у Житомирському районі залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 29.11.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: