Постанова № 13310812, 01.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.11.10Справа №2а-2878/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді Єфременко О.О.

суддів Кравченко М.М., Майсак О.І.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі;

відповідач не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій Генеральної прокуратури України щодо направлення його звернення від 12.08.2010 для розгляду до прокуратури міста Севастополя та зобовязання розглянути по суті його звернення від 12.08.2010 та надати відповідь.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», що виразилося у необґрунтованому направленню звернення позивача щодо бездіяльності прокурора м.Севастополя та прокурора Гагарінського району м.Севастополя до прокуратури м.Севастополя для розгляду, оскільки фактично вони були надіслані до органу, дії якого він оскаржував у цьому зверненні.

Посилаючись на наведені обставини, позивач вважав порушеними свої права, гарантовані Законом України «Про звернення громадян», а тому просив зобов'язати відповідача виконати свої обов'язки по перевірці його звернення та надати на них належну відповідь.

Ухвалою від 04.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 04.10.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

В порядку частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням відповідача, розгляд справи був відкладений.

В ході судового розгляду позивач на позовних вимогах наполягав.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку та належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу розяснені процесуальні права і обовязки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -

встановив

12.08.2010 ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян»звернувся до Генеральної прокуратури України із зверненням щодо рейдерського захоплення ОК ГБК «Гавань», бездіяльності прокурора м.Севастополя та прокурора Гагарінського району м.Севастополя.

Супровідним листом за вих.№ 19-р від 27.08.2010 Генеральна прокуратура України направило за належністю звернення позивача для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.10).

Статтею 6 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991, з наступними змінами та доповненнями, встановлені принципи організації і діяльності прокуратури, відповідно до яких органи прокуратури України: становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів; захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До повноважень Генерального прокурора України по керівництву органами прокуратури, які закріплені у статті 15 Закону України «Про прокуратуру»відноситься, зокрема, спрямування роботи органів прокуратури і здійснення контролю за їх діяльністю; відповідно до законів України видання обов'язкових для всіх органів прокуратури наказів, розпоряджень.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Преамбулою до Закону України «Про звернення громадян»№ 393/96-ВР від 02.10.1996 (далі Закон) передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 14 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до статті 7 Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Судом встановлено, що питання, порушені позивачем у його зверненні від 12.08.2010 входять до повноважень Генеральної прокуратури України.

Частина четверта статті 7 Закону містить припис про те, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 19 Закону встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Наказом Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2005 року № 9гн, з метою забезпечення виконання вимог Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про статус народного депутата України», «Про статус депутатів місцевих рад», Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення», вдосконалення діяльності органів прокуратури щодо розгляду та вирішенні заяв, скарг і пропозицій, керуючись статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», затверджено Інструкцію про порядок розгляду та вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі - Інструкція).

Слід зазначити, що позивачем у зверненні, спрямованої до Генеральної прокуратури України, ставилися питання, поряд з іншим, про вивчення матеріалів перевірки за його заявою про скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого статтею 383 Кримінального кодексу України, надати належну правову оцінку викладених у зверненні фактів та за наявності підстав, притягнути до відповідальності винних осіб.

Підпунктом 4.10 Інструкції встановлено, що при вирішенні звернень для перевірки їх доводів в обов'язковому порядку мають бути витребувані необхідні документи, пояснення службових та інших осіб, дії яких оскаржуються. За підсумками складається мотивована довідка, а якщо у зверненнях йдеться про вчинення злочину, то приймається рішення відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства (ст. 97 КПК України).

Відповідно до п.1.4 розділу 1 Інструкції зверненням є викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи.

Згідно з п. 3.2 розділу 3 Інструкції по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Відповідно до п.п. 4.14 розділу 4 Інструкції за підсумками вирішення звернень прокуратурою може бути прийнято одне з таких рішень:

Задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення по якому прийнято не за вимогами громадянина, а результатами виявлених недоліків або порушень закону.

Частково задоволене звернення - звернення, в якому міститься дві чи більше вимог і за результатами перевірки якого не всі з них визнані обґрунтованими.

Повторно задоволене - звернення щодо оскарження відповіді певної прокуратури, за яким приймалося рішення про відмову в задоволенні раніше поданого звернення. При цьому первинне рішення скасовується.

Відхилено - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими.

Роз'яснено - за зверненням, у якому не містилося прохань про задоволення будь-яких вимог або клопотань, надано роз'яснення з питань правового характеру.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, направляючи звернення ОСОБА_1 за належністю до прокуратури м.Севастополя, дії якого він фактично оскаржував, Генеральна прокуратури України діяла всупереч частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення правомірності оскаржуваних дій покладено на Генеральну прокуратуру України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності направлення звернення позивача від 12.08.2010 до прокуратури м.Севастополя.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач просить суд визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України з направлення його звернення від 12.08.2010 для розгляду до прокуратури м.Севастополя.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тобто, належним способом захисту права позивача на судовий захист є саме визнання дій відповідача щодо направлення його звернення від 12.08.2010 для розгляду до прокуратури м.Севастополя протиправними.

Згідно положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливим в цієї частині вийти за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 08 листопада 2010 року о 17-00.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 12.08.2010 для розгляду до прокуратури м.Севастополя.

3.Зобовязати Генеральну прокуратуру України розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.08.2010 та прийняти відповідне рішення.

4.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (99057, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >О.О. Єфременко