Ухвала суду № 133106173, 05.01.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3497/25

Провадження № 2/459/1098/2025

У Х В А Л А

судового засідання

05 січня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , з участю третіх осіб: Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу у справах дітей Шептицької міської ради про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В :

02.10.2025 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.10.2025 судом відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача адвокат Левчук 10.11.2025 подав клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої просив призначити питання: чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та чи існує між ними кровна спорідненість? При цьому, просив проведення експертизи доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

У судовому засіданні представник позивача клопотання підтримав, просив витрати за проведення експертизи покласти на сторону позивача. Зазначив, що позивач ОСОБА_3 є військовослужбовцем та проходить військову службу у Київській області. Окрім цього, відповідачка з дитиною проживають у АДРЕСА_1 , тому просив проведення експертизи доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Представник відповідача у задоволенні клопотання просив відмовити, оскільки таке є не обґрунтованим. Окрім цього, вважає, що подане клопотання є заявою забезпечення доказів, однак дане клопотання не відповідає вимогам ст. 117 ЦПК України, оскільки не долучено доказів на підтвердження сплати судового збору, відтак таке підлягає поверненню.

Представник третьої особи Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи Відділу у справах дітей Шептицької міської ради у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань щодо розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши доводи представників сторін, та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Приписами частин 3-6 статті 103 ЦПК України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до частин 1,5 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Статтею 109 ЦПК України визначені наслідки ухилення від участі в експертизі, відповідно до яких у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Враховуючи зазначене, предмет доказування у даній справі, а також те, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника заявника про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, оскільки для вирішення відповідного питання необхідні спеціальні знання у галузі генетики.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.106 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Враховуючи предмет позову та обставини справи, суд вважає за доцільне поставити на вирішення судового експерту питання в редакції, викладеній представником позивача.

Стосовно заперечень сторони відповідача, що подане клопотання є заявою про забезпечення доказів, яке не відповідає вимогам ст. 117 ЦПК України та підлягає поверненню, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1, 2 ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способом забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів.

Відповідно до п.п. 4-6 ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів, зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності-особу, у якої знаходяться докази.

Частинами 3, 4 вказаної статті встановлено, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі встановленим законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір в розмірі 0,2 та 0,5 мінімальної заробітної плати фізичною та юридичним особами відповідно.

Разом з тим, позивач, реалізуючи право, передбачене п. 3 ч.1 ст.43 ЦПК України, звернувся до суду із клопотанням про призначення експертизи, а не із заявою про забезпечення доказів.

Клопотання про призначення експертизи, відповідно до ч.1ст.103 ЦПК України, має на меті з`ясування обставин, що мають значення для справи, для яких необхідні спеціальні знання, без яких з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме для визначення кровного споріднення між позивачем та дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неможливим.

При цьому, цей засіб доказування об`єктивно не міг бути втрачений, що його збирання або подання не могло згодом стати неможливим чи утрудненим, що, відповідно до ст. 116, 117 ЦПК України, є обов`язковою умовою для подачі заяви про забезпечення доказів.

Також відповідно до п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, а не за подання клопотання про призначення експертизи.

Таким чином, за подання клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи судовий збір не повинен сплачуватися.

Оскільки позивач заявляє клопотання про призначення експертизи, то враховуючи, що одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін, суд не має права позбавляти сторону по справі можливості таким чином довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Окрім цього, призначення експертизи не порушує права відповідачки, так як є способом доведення своїх вимог та заперечень учасниками справи.

Приймаючи до уваги досліджені матеріали справи та встановлені обставини, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити і призначити у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, оскільки для ухвалення законного і справедливого рішення необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє.

Оскільки клопотання про призначення експертизи заявлене стороною позивача з метою доведення обґрунтованості заявлених позовних вимог, тому саме на сторону позивача покладається обов`язок проведення оплати за її проведення.

Відтак, суд вважає обґрунтованим клопотання позивачки про призначення експертизи.

Згідно із п.5 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Проведення експертизи доручити експертам ДСУ «КИЇВСЬКЕ МБ СМЕ».

Керуючись ст. ст. 103, 252, 253, 260 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання позивача задовольнити.

Призначити по справі судову молекулярно-генетичну експертизу.

Проведення експертизи доручити експертам Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» (03038, місто Київ, вулиця Докучаєвська, будинок 4).

На вирішення експертизи поставити запитання:

чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та чи існує між ними кровна спорідненість?

Оплату експертизи провести за рахунок позивача ОСОБА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 з`явитися за викликом експертної установи за першою вимогою.

Роз`яснити сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Надати в розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 459/3497/25.

Експертів попередити про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

На час проведення експертизи провадження по справі зупинити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н. Я. Отчак