Рішення № 133105277, 02.01.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/4963/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Степаненка О.А., секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Максименко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з даним позовм мотивуючи його тим, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення виконавчого комітету В.Сироватської сільської ради Сумського району від 20.10.2025 № 302 «Про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та поміщення її до КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», дитину було відібрано від матері та тимчасово влаштовано до КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Починаючи з липня 2024 року сім`я ОСОБА_3 перебуває на контролі у відділі «Служба у справах дітей» В.Сироватської сільської ради Сумського району. При неодноразових перевірках було встановлено, що мати не працює офіційно з 2012 року не підготувала дитину до навчального рокеу, продуктів харчування у будинку обмаль, відсутнє електропостачання та відсутній запас дров для пічного опалення будинку. Усі заходи, застосовані до ОСОБА_3 з моменту взяття сім`ї на облік під контроль (липень 2024) не дали позитивного результату та не спонукали її до зміни поведінки та усунення небезпечних умов. Тому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_2 та стягнути з неї аліменти на його утримання у визначеному законом порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про час розляду справи ( а.с.53)

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

У суді встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька внесені до свідоцтва про народження відповідно до ч.1 ст. 135 СК України ( а.с.7).

Відповідно до довідки В.Сироватської сільської ради Сумського району від 01.09.2022 року ОСОБА_3 , 1975 р.н. дійсно проживає без реєстрації на території В.Сироватської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 з 2005 року по теперішній час ( а.с.8)

На підставі рішення виконавчого комітету В.Сироватської сільської ради Сумського району від 20.10.2025 № 302 «Про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та поміщення її до КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», дитину було відібрано від матері та тимчасово влаштовано до КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». ( а.с.9).

Відповідно до висновка про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті В.Сироватської сільської ради Сумського району Сумської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11)

Згідно довідки № 237 від 23.10.2025 виданої КНП «ЦАЗПСМ» В.Сироватської сільської ради Сумського району ОСОБА_3 до закладу за медичною допомогою та для проходження обов`язкового щорічного медичного огляду своєї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не зверталась. У поточному році ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язковий щорічний медичний огляд перед початком навчального року не проходив ( а.с.12)

Згідно довідки храктеристики № 04-2/399 від 22.10.2025 ОЗ Верхньосироватський ліцей ОСОБА_4 виховується у неповній сім`ї. Мати ОСОБА_3 належну увагу вихованню дитини не приділяє, нормальні умови дл навчання відсутні. Контакт з учителем підтримує рідко ( так як відсутній телефон). Прохання адміністрації з`явитися в школу ігнорує (а.с.13)

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 05.03.2025, ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 комісія вважає, що умови проживання дитини незадовільні.( а.с.15-17)

Починаючи з липня 2024 року сім`я ОСОБА_3 перебуває на контролі у відділі «Служба у справах дітей» В.Сироватської сільської ради Сумського району.

Згідно листа № 285 від 11.12.2025 року КЗ Сумської обласної ради Хоружівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є вихованцем закладу з 05.11.2025 року. За час перебування дитини у закладі мати жодного разу не відвідала, з адміністрацією не спілкувалась, ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала ( а.с.42)

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що мати не приділяла увагу навачнню дитину, взагалі сказала, що дитина не буде навчатися у школі, але документи зі школи не забрала. Привідвідуванні сім`ї було з`ясовано, що ОСОБА_6 спить на полу, він був заляканий і сісіди повідомляли, що його б`ють. На уроки він виходив онлайн з будинку сусідів.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII , іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Таким чином, дослідивши надані суду докази, суд вважає встановленим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому у відповідності з положеннями ст. 164 Сімейного кодексу України її слід позбавити батьківських прав, задовольнивши позовні вимоги, роз`яснивши ОСОБА_3 що згідно ч. 1 ст. 169 СК України вона, як мати позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 183 Сімейного кодексу передбачає можливість стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 Сімейного кодексу України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 150, 155, 164 , 169, СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву відділу Служба у справах дітей Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на особистий банківський рахунок дитини у АТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 2422,40 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко