Постанова № 13310389, 17.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 грудня 2010 р. № 2-а- 1430/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача Алдошин О.С.,

представника відповідача Усачов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком" (далі ТОВ "Автоком") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова), в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення №0003101502/2 від 16 вересня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. ТОВ "Автоком" 09.02.2010 року отримало від ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова податкове повідомлення-рішення №0003101502/2 від 16 вересня 2009 року, яке виписане на підставі акту камеральної перевірки №1412/15-222/31942314 від 21.04.2009 року, відповідно до висновків якого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 279741,67 грн. Оскільки на момент проведення перевірки у товариства не було оригіналів податкових накладних, отже воно не мало право на податковий кредит, оскільки він не чим не підтверджувався. Той факт, що ТОВ «Автоком»не включило податкові накладні, які відображені в додатку 5 до декларациї з ПДВ за лютий 2009 року (№9890 від 18.03.2009 року) до податкового кредиту в період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, також підтверджується відсутністю цих податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року. Як тільки ТОВ «Автоком»отримало оригінали податкових накладних, воно зразу ж включило їх до податкового кредиту та відобразило в додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року, що підтверджується декларацією з податку на додану вартість за лютий 2009 року та реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.02.2009 року по 19.02.2009 року. До того ж, в акті, який було складено за наслідками проведеної ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова перевірки з 09.06.2008 15.07.2008 року з питань дотримання податкового та валютного законодавства ТОВ "Автоком" за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року не встановлено розбіжностей у формуванні податкового кредиту за даними ТОВ та податкового органу. Тобто податкове повідомленнярішення №0003101502/2 від 16 вересня 2009 року прийняте з порушенням норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22 травня 1997 року №287/97ВР та Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

За результатами камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року ТОВ «Автоком»ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова був складений акт №1412/15-222/31942314 від 21.04.2009 року, відповідно до висновків якого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 279741,67 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі було винесено податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2009 року №0002201502/0, відповідно до якого ТОВ «Автоком»було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 363664,17 грн., у тому числі 279741,67 грн. основний платіж та 83922,5 грн. - штрафна (фінансова) санкція з посиланням на встановлене порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем було оскаржене вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова. За результатами розгляду вказаної скарги ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова було винесено рішення №7380/10/25-019 від 24.07.2009 року, яким скаргу було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2009 року №0002201502/0 було скасовано в частині визначення фінансової санкції з податку на додану вартість на суму 69935,42 грн., в іншій частині залишено без змін.

За результатами розгляду скарги, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2009 року №0003101502/1, відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 293728,75 грн., в тому числі 279741,67 грн. за основним платежем та 13987,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації в Харківській області.

За результатами розгляду вказаної скарги, Державною податковою адміністрацією в Харківській області було винесено рішення №3735/10/25-103 від 08.09.2009 року, відповідно до якого скарга була залишена без задоволення.

За результатами розгляду Державною податковою адміністрацією в Харківській області скарги, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2009 року №0003101502/2, відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 293728,75 грн., в тому числі 279741,67 грн. за основним платежем та 13987,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, скасування якого є предметом позову по даній справі.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2009 року суми сплаченого податку, що підтверджені податковими накладними, виписаними у 2007 році.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Враховуючи норми статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобовязань, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Як встановлено в судовому засіданні, до складу податкового кредиту за лютий 2009 року позивачем із дотриманням строків давності, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було включено суми податку на додану вартість у розмірі 279741,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно реєстрів отриманих податкових накладних ТОВ «Автоком», податкові накладні, виписані у 2007 році, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2009 року, в реєстрах за 2007 рік не значаться.

Таким чином, суд приходить до висновку, про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003101502/2 від 16 вересня 2009 року Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього суд зазначає, що за результатами оскарження ТОВ "Автоком" податкових повідомлень-рішень від 12.05.2009 року № 0002201502/0 в частині донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 293728,75 грн., у тому числі 279741,67 грн. основний платіж та 13987,08 грн. - штрафна (фінансова) санкція та від 06.08.2009 року №0003101502/1 Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова до Харківського окружного адміністративного суду є рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №2а-41790/09/2070 від 14.12.2009 року, яке набрало законної сили, відповідно до якого визнані недійсними податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009 року №0002201502/0 Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова в частині донарахування ТОВ "Автоком" податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 293728,75 грн., у тому числі 279741,67 грн. основний платіж та 13987,08 грн. - штрафна (фінансова) санкція та податкове повідомлення-рішення від 06.08.2009 року №0003101502/1 Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

Відповідно до вимог п.п.5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за №567/5758 у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 №29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.1996 за № 723/1748 (в редакції наказу від 02.03.2001 №82) із змінами та доповненнями, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги (інформації про подання повторної скарги) уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та: а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним; б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається. З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Автоком" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ТОВ "Автоком" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова №0003101502/2 від 16 вересня 2009 року - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова №0003101502/2 від 16 вересня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" (м.Харків, вул.Єнакієвська, 19/З18, р/р 26001036151501 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 31942314) судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22.12.2010 року.

Суддя Біленський О.О.