Ухвала суду № 133098022, 05.01.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття провадження в адміністративній справі

05 січня 2026 р. № 400/9035/21 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Ярощук В.Г., ознайомившись з

адміністративним позовомПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО ЗНЕЖИРЕНОГО МОЛОКА», , до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, , провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2021 № 799314290701, № 799514290701, № 799914290701, № 800614290701,

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2021 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО ЗНЕЖИРЕНОГО МОЛОКА» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач) про визнання протиправним і скасування визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) від 22.09.2021 № 799314290701, від 22.09.2021 № 799514290701, від 22.09.2021 № 799914290701, від 22.09.2021 № 800614290701.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що висновки акта перевірки від 16.08.2021 № 5952/14-29-07-01/00446546 ґрунтуються на безпідставних припущеннях перевіряючих про нереальність господарських операцій та відсутності їх зв`язку із господарською діяльністю позивача, на неправильних й документально непідтверджених розрахунках сум заниження податкових зобов`язань. Позивач відзначив, що контролюючий орган при проведенні документальної перевірки залишив поза увагою певні обставини, які, на переконання позивача, спростовують висновки акта як такі: 1) згідно з поданою до ГУ ДФС у Миколаївській області податковою декларацією з податку на прибуток за 2018 рік (уточнююча, реєстр. №9311209060 від 01.03.2019) позивача з урахуванням результатів попередньої планової документальної перевірки зменшило суму від`ємного значення податку на прибуток на 1071601 грн та відповідно узгодило її; 2) згідно з поданих до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року (від 18.09.2019) і розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2019 року (від 18.09.2019) позивач відобразив різницю між показником, який уточнюється, та уточненим показником, та у підсумку в графі «сума податку на додану вартість» було вказано суму у розмірі 930 грн.; 3) перевіряючі не встановили суть та характер відносин, що склалися між позивачем та фізичними особами-підприємцями (повіреними), які за завданням та кошти позивача організовували для нього закупівлю молочної сировини. Позивач вважає, що він пред`явив до перевірки достатні та всі необхідні первинні документи, що цілком підтверджують факти отримання партій молока та проведенні розрахунків за них із постачальниками, мету господарських операцій та використання таких у господарській діяльності. У взаємозв`язку із наведеним позивач вважав, що прийняті відповідачем ППР є необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими жодним належним доказом.

08.10.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження справи та про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023, адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано ППР відповідача від 22.09.2021 № 799314290701, від 22.09.2021 № 799514290701, від 22.09.2021 № 799914290701, від 22.09.2021 № 800614290701.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено в акті перевірки наявності законних підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх правомірність. Суди першої та апеляційної інстанцій, покликаючись на здійснення дослідження та аналіз безпосередньо акта перевірки та поданих сторонами до матеріалів судової справи документів, зазначили наступне:

1) щодо зменшення від`ємного значення на суму 1071601 грн, то згідно з поданою до податкового органу уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2018 року (реєстр. № 9311209060 від 01.03.2019), позивач самостійно з урахуванням результатів попередньої документальної перевірки зменшив від`ємне значення об`єкта оподаткування на 1071601 гривню. Проте, відповідач під час складання акта перевірки не врахував цієї обставини, а тому як наслідок мало місце повторного зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування, що призвело до виникнення у платника обов`язку для сплатити цієї суми грошового зобов`язання вдруге;

2) аналізуючи тексти декількох договорів та вибірково наданих позивачем первинних документів, складених на виконання цих договорів, суди дійшли висновків, що за умовами договору про надання послуг та виконання доручень щодо заготівлі молока виконавець (фізична особа-підприємець), як повірена особа, отримувала у замовника (позивача), як довірителя, кошти для розрахунку за отримання молочної сировини, після чого поставляла таку сировину замовнику, а отже відносини повіреного й довірителя ґрунтуються на договорі доручення. Водночас позивач надав достатні документальні докази фактичного отримання молочної продукції, використання її у своїй господарській діяльності та проведення розрахунків з постачальниками цієї продукції, а саме: видаткові накладні про поставку товару покупцю, товарно-транспортні накладні на транспортування товару, видаткові касові ордери на підтвердження виплат коштів, приймально-розрахункові відомості видачі грошей за закуплене молоко від населення;

3) щодо застосування до позивача 11444 грн штрафу згідно з ППР від 22.09.2021 № 800614290701 за не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та ненарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість з суми вартості молока, списаного у виробництво понад норми, загальним обсягом 228880 грн, то в акті перевірки не наведений опис того, як розраховувалось податкове зобов`язання з вартості молока, списаного у виробництво понад норми, та як було отримано загальний обсяг постачання. Тобто суди апелювали до того, що тексти акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення містять нечітку та незрозумілу інформацію в частині розрахунків податкового зобов`язання, не підтверджені належними та допустимими доказами й необґрунтовані нормами матеріального права;

4) щодо збільшення за ППР від 22.09.2021 № 799914290701 грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 70247 грн (зокрема за липень 2019 року на суму 57395 грн і листопад 2019 року на 12852 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій 17561,75 грн), то згідно з поданими позивачем до податкового органу уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року (від 18.09.2019) та Розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2019 року (від 18.09.2019) ним були внесенні певні коригування. Одночасно зі змісту акта перевірки є незрозумілим те, звідки відповідач отримав суму заниження податку у розмірі 12852 грн за листопад 2019 року, та як її було розраховано;

5) враховуючи відомості зі службової записки головного інженера товариства ОСОБА_1 від 12.04.2018 та наказу генерального директора позивача від 12.04.2018 № 30/1 з питання порядку списання сировини на готову продукцію (про те, що з квітня по грудень 2018 року та з лютого по листопад 2019 року списання сировини (молоко коров`яче) проводилось за фактом згідно вказаного наказу, в результаті чого було списано сировини понад затверджені норми витрат у 2018 року 10801 кг та у 2018 році 29398 кг), відповідач не довів те, що позивач фактично використав придбану молочну сировину в операціях, що не є його господарською діяльністю. Оскільки контролюючим органом не встановлено, що молочна сировина, використана заводом понад норми, придбавалася за посередництвом підприємців у фізичних осіб за цінами з податком на додану вартість, а також, що контролюючим органом не спростовано наявний зв`язок між витратою сировини та виробництвом молочної продукції й те, що перевитрати сировини понад затверджені норми зумовлені технічними причинами.

Постановою Верховного Суду від 04.12.2025 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання розпорядження керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 № 446/02-10 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/9035/21 між суддями для нового її розгляду» було здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 400/9035/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Скасовуючи судові рішення попередніх судів Верховний Суд у мотивувальній частині постанови від 04.12.2025 зазначив, що:

« 42. Таким чином, акт документально перевірки є не лише одним із основних носіїв податкової інформації, але й також доказом у адміністративній справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень відповідно до норм статті 72 КАС України, оскільки такі рішення контролюючого органу приймаються безпосередньо на підставі такого акта.

43. У цьому випадку вказаний доказ відсутній у матеріалах судової справи, що у свою чергу ставить під сумнів те, що при перевірці правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій дійсно досліджували та аналізували зміст акта перевірки від 16 серпня 2021 року № 5952/14-29-07-01/00446546. А тому, як наслідок, висновки судів про нечіткість та неповноту відображених в акті перевірки обставин, відсутність зрозумілого та обґрунтованого опису тих чи інших порушень податкового законодавства, не вдається за можливе перевірити на стадії касаційного перегляду.

44. Крім того, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки: наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу їх достатності з огляду на зміст договорів, і достовірності даних вказаних у них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства (зокрема, щодо наявності обов`язкових реквізитів); правомірності та правильності (з урахуванням норм ПК України та підзаконних нормативно-правових актів з питання заповнення податкової звітності та фінансової звітності, правил і стандартів бухгалтерського обліку) здійснених платником (позивачем) коригувань показників у податкових декларації з податку на прибуток підприємств та деклараціях з податку на додану вартість й додатків до них, та їх реального впливу на зменшення/збільшення об`єктів оподаткування за перевіряємий період; а також залишили поза увагою твердження контролюючого органу про подвоєння платником сум податкового кредиту за певні звітні періоди у зв`язку із включенням до його складу сум ПДВ по одним і тим самим податковим накладним.

44.1 Тобто, суди не надали оцінку наданим позивачем документам на предмет можливості їх вважати належними і допустимими доказами, які можуть спростовувати обставини і висновки, зазначені в акті перевірки. Однак, зазначене об`єктивно має вплив на перевірку висновків відповідача про не підтвердження позивачем даних бухгалтерського і податкового обліку, а так само на вирішення питання правомірності формування висновків акта перевірки на підставі інформації, наявної у податкового органу.»

Таким чином, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність витребування у відповідача з власної ініціативи акт перевірки від 16.08.2021 № 5952/14-29-07-01/00446546.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 12, 80, 162-164, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти адміністративну справу № 400/9035/21 до свого провадження.

2. Провадити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Справа розглядатиметься одноособово суддею Ярощуком В.Г.

4. Призначити підготовче засідання у справі № 400/9035/21 на 10 лютого 2026 року на 10 год 00 хв, яке буде проводитись у приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду за адресою: місто Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 41/10.

5. Встановити сторонам справи термін до 05.02.2026 для подання в разі наявності клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

6. Роз`яснити сторонам справи, що відповідно до частини п`ятої статті 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

7. Витребувати у відповідача належним чином завірену копію акта перевірки від 16.08.2021 № 5952/14-29-07-01/00446546

8. Зобов`язати відповідача надати Миколаївському окружному адміністративному суду витребувані докази у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

9. Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частини сьомої статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причини протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

10. Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві), а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

11. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

12. Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.

13. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи (позовної заяви, відзиву на позовну заяву (відзиву), відповіді на відзив, заперечення) є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

14. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 КАС України).

15. Повідомити учасників справи, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив та заперечення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 КАС України.

16. Роз`яснити учасникам справи, що:

докази подаються безпосередньо до суду у порядку та строки, встановленні статтею 79 КАС України;

копії документів, витяги з них (письмові докази) вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому законодавством (стаття 94 КАС України);

електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій в порядку, встановленому законодавством (стаття 99 КАС України);

представники учасників справи, які братимуть участь в адміністративному процесі, повинні мати належним чином оформлені повноваження згідно зі статтею 59 КАС України;

у випадку, якщо вони без поважних причин не нададуть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вони посилаються, суд вирішує справу на підставі наявних доказів відповідно до частини шостої статті 77 КАС України;

за клопотанням однієї з сторін суд може призначити судове засідання; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частини п`ята, сьома статті 262 КАС України).

17. Направити учасникам справи копію цієї ухвали.

18. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

19. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.Г.Ярощук