Постанова № 13309710, 08.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6541/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Мельник К.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції. Просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 28 липня 2010 року № 0000462301/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48296 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 24148 грн. 00 коп., № 0000472301/3 про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп. та № 0000361702/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп.В обґрунтування позову позивач зазначає, що 16 березня 2010 року працівниками Бердичівської ОДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, про що був складений акт від 16.03.2010 року за № 690/23-01/31583128. В акті перевірки було зафіксовано порушення з боку ТОВ "Транспассервіс" вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 статті 4, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 та п.п. 11.3.1 п.11.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі вказаного акту видано податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2010 року № 0000472301/0 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп., № 0000462301/0 згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції і № 0000361702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп. Вказані повідомлення-рішення були оскарженні позивачем до Бердичівської ОДПІ, однак скарга товариства залишена без задоволення. За результатами розгляду скарги були винесені податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2010 року № 0000462301/1згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції, № 0000472301/1 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп. та № 0000361702/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. і застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення були повторно оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації у Житомирській області, проте податкові повідомлення-рішення залишені без змін. За результатами розгляду скарги було винесено податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2010 року за № 0000462301/2 згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції, № 0000472301/2 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп. та № 0000361702/2 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПА України, однак скарга залишена без задоволення, а рішення без змін. За результатами розгляду скарги були винесені податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року за № 0000462301/3 згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції, № 0000472301/3 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп. і № 0000361702/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 28 липня 2010 року та просить скасувати їх.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Транспассервіс» є надання послуг з перевезення пасажирів міжміськими маршрутами.

На підставі направлень від 10.02.2010 року за № 156 та від 25.02.2010 року за № 223 податковими інспекторами Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 21.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 690/23-01/31582128 від 16 березня 2010 року.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Бердичівська ОДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2010 року № 0000472301/0 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп., № 0000462301/0 згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції та № 0000361702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп. Вказані повідомлення-рішення були оскарженні позивачем до Бердичівської ОДПІ, однак скарга товариства залишена без задоволення. За результатами розгляду скарги були винесені податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2010 року № 0000462301/1згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції, № 0000472301/1 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп. та № 0000361702/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення були повторно оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації у Житомирській області, проте податкові повідомлення-рішення залишені без змін. За результатами розгляду скарги було винесено податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2010 року за № 0000462301/2 згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції, № 0000472301/2 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп. і № 0000361702/2 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПА України, однак скарга залишена без задоволення, а рішення без змін. За результатами розгляду скарги були винесені податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року за № 0000462301/3 згідно якого товариству донараховано 48296 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємства та 24148 грн. 00 коп. штрафної санкції, № 0000472301/3 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16160 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 8080 грн. 00 коп. і № 0000361702/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" порушено вимоги:

- п.4.1.1 п. 4.1 статті 4, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме позивачем не включено до валового доходу доходи від реалізації квитків на транспортні послуги по перевезенню пільгових категорій пасажирів, які не передбачають грошової або іншої компенсації їх вартості (безоплатні квитки) на суму 80795 грн. 00 коп., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48296 грн. 00 коп. Крім того, у позивача на час проведення перевірки були відсутні форми КБ-2в, КБ-3 та ОЗ-2, що унеможливлює віднесення витрат до складу валових.

Проте, суд з таким висновком відповідача не погоджується.

Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Підприємства, які надають послуги з перевезення пасажирів, одержують відповідні суми бюджетних коштів у вигляді дотацій (субвенцій) за перевезення пільгових пасажирів як передбачено вимогами статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Встановлено, що між ТОВ «Транспассервіс» та Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА було укладено договір №10/30 від 05 липня 2007 року про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування та додаткову угоду №1 від 08 січня 2008 року. Відповідно до яких позивач зобов'язується здійснювати перевезення пільгової категорії пасажирів, які мають право на проїзд автомобільним транспортом загального користування, при цьому фінансування за надані послуги проводяться відповідно до чинного законодавства, а УПСЗН Бердичівської РДА, як розпорядник коштів, в свою чергу зобов'язується здійснювати відшкодування витрат за перевезення пасажирів, які мають пільги на проїзд, згідно графіку надходження коштів (а.с.63-64).

Товариством щомісяця подавались до УПСЗН Бердичівської РДА розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, для відшкодування коштів за пільгове перевезення громадян.

Матеріали справи підтверджують, що компенсацію за послуги надані пільговим категоріям пасажирів, які мають право на проїзд автомобільним транспортом загального користування на момент проведення відповідачем перевірки на розрахунковий рахунок ТОВ «Траспассервіс» не надходили.

Згідно із підпунктом 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

На час проведення Бердичівською ОДПІ перевірки, УПСЗН Бердичівської РДА не було проведено компенсацію за надані послуги пільговим категоріям пасажирів на рахунки товариства, а тому підстав для включення цих сум до валового доходу підприємства не має.

Що стосується посилання відповідача на порушення товариством вимог п.п..5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, що підприємством завищено валові витрати за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року на суму 112391 грн. 00 коп. вартості проведених робіт, які не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилання відповідача на не можливість віднесення витрат до складу валових через відсутність затверджених форм КБ-2в, КБ3 та ОЗ-2 та посилання на Наказ Держкомстату України та Держкомбуду України №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 21.5 статті 21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов’язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстровані Міністерством юстиції України.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року за № 493/92, нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року за № 237/5 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов’язковим для застосування господарюючими суб’єктами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документом який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення являється первинним бухгалтерським документом. Витрати підприємства повинні підтверджуватись такими документами та містити обов’язкові реквізити: назву документа, дату та місце складання, назву підприємства, зміст та об’єм господарської операції, посади осіб відповідальних за її здійснення, підпис та інші дані, які дають можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь у здійсненні операції.

З матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що витрати товариства на технічне обслуговування автомобілів підтверджується відповідними платіжними документами, також під час здійснення перевірки податковим інспекторам надавались накладні, податкові накладні, касові та товарні чеки, платіжні доручення, договори на виконання робіт, лімітні картки, які містять інформацію про найменування виданих запасних частин, вузлів, матеріалів, їх кількісний та вартісний склад. Крім того, лімітні картки містять підпис керівника підприємства, бухгалтера та водія (а.с.65-77).

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначений факт не був належним чином перевірений відповідачем, підстав для невизнання валових витрат у податкового органу не має, а тому повідомлення-рішення №0000462301/3 від 28 липня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток, підлягає скасуванню.

Суд також вважає, що підлягає скасуванню і повідомлення-рішення №0000472301/3 від 28 липня 2010 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість.

В акті перевірки відповідач зазначив, що підставою нарахування цього податкового зобов'язання є заниження товариством податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на загальну суму 16160 грн. 00 коп. від поставки послуг, які не передбачають компенсацію їх вартості.

Суд не погоджується з доводами відповідача.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Оскільки на час проведення податковим органом перевірки, на рахунки товариства не поступали кошти по компенсації за послуги надані пільговим категоріям громадян, підстав для включення до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість не має.

Що стосується скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року за №0000361702/3, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 570 грн. 00 коп., суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме платником податків не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 285 грн. 00 коп. з додаткового матеріального блага у вигляді послуг сауни, отриманих від Відкритого акціонерного товариства "Бердичівське АТП-11837" за період з квітня 2007 року по березень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2004 року між ТОВ "Транспассервіс", як замовником, та ВАТ "Бердичівське АТП-11837", як виконавцем, укладено договір про надання послуг користування побутовими приміщеннями працівникам (сауни та душової) в робочий час (а.с.106). За період з 04 квітня 2007 року по 06 березня 2009 року ТОВ "Транспассервіс" проводилась оплата послуг на загальну суму1900 грн. 00 коп. з порушенням вимог п.п. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та не перераховувався до бюджету із доходу, отриманого платником податку від працедавця як додаткове благо у вигляді отриманих послуг сауни. В результаті платником податків занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 285 грн. 00 коп.

Згідно із пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Як встановлено судом, послуги сауни та душових отримувались працівниками ТОВ "Транспассервіс", а тому позивач виступав як податковий агент, якому необхідно було вести облік своїх працівників, які користувались послугами сауни та душових відповідно до вимог пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Вимоги підпункту "б" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Відповідно до вимог пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону встановлює, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування).

Враховуючи вищевикладене, оподаткування подарунків у вигляді грошових коштів або матеріальних цінностей отриманих платником податку від осіб, визначених Законом податковими агентами, проводиться на підставі п.п. 4.2.9 абз. "е" п. 4.2 статті 4 вказаного Закону.

За таких обставин послуги сауни, отримані працівниками товариства від позивача як додаткове благо, відносяться до загального оподаткованого доходу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000462301/3 та № 0000472301/3 від 28.07.2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 13 грудня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.