Рішення № 133097043, 05.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/8201/25

категорія 114000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації до Коростишівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Виконувач обов`язків керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави із позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та зобов`язати Коростишівську міську раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зволікає з утворенням спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, тоді як на відповідача покладений обов`язок щодо створення уповноваженого органу охорони культурної спадщини за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

У відзиві Коростишівська міська рада просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що у структурі органів ради є виконавчий орган, який забезпечує охорону культурної спадщини, зокрема відділ культури та туризму Коростишівської міської ради.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 02.06.2025 по 18.06.2025, з 15.08.2025 по 05.09.2025 включно.

Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Коростишівською окружною прокуратурою було витребувано інформацію щодо створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини в Коростишівській міській раді.

Коростишівська міська рада надала відповідь від 02.01.2025 №03-21/43, що міською радою не створено спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до листа Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації №30-1 22/04-25 від 06.01.2025 повідомлено, що звернень, пропозицій щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та призначення його керівника від Коростишівської міської ради не надходило.

Згідно із листом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 10.01.2025 за №06/13/263-225 повідомлено, що в системі електронного документообігу відсутня інформація про звернення Коростишівської міської ради Житомирського району Житомирської області, Житомирської обласної військової адміністрації щодо надання погоджень або створення уповноваженого органу охорони культурної спадщини та призначення керівника. Коростишівська міська рада Житомирської області та Житомирська обласна військова адміністрація не звертались до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України з відповідними листами.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Щодо представництва інтересів держави прокурором, суд враховує, що питання такого представництва врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 3 названої статті Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор в обґрунтування підстав для подання вказаного позову вказує, що спеціально уповноваженими органами державної влади у спірних правовідносинах є Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації та Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, проте зазначені органи державної влади до суду з позовною заявою про захист інтересів держави у спірних правовідносинах не звертались.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" (Закон №1697-VІІ), прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VІІ, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини. При цьому компетентні органи після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення у сфері охорони культурної спадщини не вжили ніяких дієвих заходів та не заперечили проти представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо наявності бездіяльності Коростишівської міської ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України № 1805-III від 08.06.2000 "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III).

За приписами статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" культурна спадщина - це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Частиною третьою статті 3 Закону № 1805-III визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини (частина третя статті 6 Закону № 1805-III).

Голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (частина четверта статті 6 Закону № 1805-III)..

Відтак, на відповідний орган сільської, селищної, міської ради у сфері охорони культурної спадщини покладені визначені законом функції щодо збереження пам`яток місцевого значення, а відсутність такого органу створює загрозу їх пошкодження чи знищення, а також уникнення фінансової відповідальності особами, якими допущені порушення вимог Закону № 1805-III.

За нормами абзацу 11 частини першої статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону № 280/97-ВР). Відповідно до підпункту 5 пункту "б" частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників. Підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 3 Закону № 1805-III виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підконтрольний відповідним органам виконавчої влади. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Як зазначалось, прокурор звернувся до Коростишівської міської ради, Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України із запитами, в яких просив повідомити про наявність/створення у складі виконавчих органів міської ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, на які отримав відповіді, що міською радою не утворений такий спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Ця обставина також не спростовується відповідачем.

Відповідач у відзиві вказує, що Коростишівською міською радою відповідно до п.п.1.1 ч. 1 розділу 2 Положення про відділ культури та туризму Коростишівської міської ради у новій редакції, затвердженого рішенням сьомої сесії міської ради восьмого скликання від 16.02.2021 року №102, наділено повноваженнями у сфері охорони культурної спадщини відділ культури та туризму Коростишівської міської ради та відповідно до посадової інструкції покладено виконання функцій із охорони культурної спадщини на провідного спеціаліста відділу культури та туризму Коростишівської міської ради. При цьому, відділ культури та туризму Коростишівської міської ради є виконавчим органом Коростишівської міської ради, а тому вважає, що з його боку відсутня протиправна бездіяльність.

Суд критично оцінює дане твердження, з огляду на те, що створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та призначення його керівника відбувається за встановленою Законом № 1805-III процедурою, зокрема за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, тоді як відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку.

У той же час, неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання прийнятих або виданих не уповноваженим органом/особами розпоряджень, рішень, приписів, постанов незаконними, а відтак послабити державні механізми захисту об`єктів культурної спадщини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нестворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Коростишівської міської ради слід вважати порушенням вимог Закону № 1805-III, яке призводить до неналежного виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини на території Коростишівської міської ради.

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованість протиправної бездіяльності, як і вжиття заходів з метою її припинення, а тому вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Зобов`язати Коростишівську міську раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 05 січня 2026 р.

05.01.26