Рішення № 133096568, 05.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 рокуСправа №160/34100/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА ГРУПА «ТНП» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

01.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА ГРУПА «ТНП» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивач просив суд:

визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2025/000033/1 від 29.09.2025;

- картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000167 від 29.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Вказує, що в оскаржуваному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване ним рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

23.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митною декларацією, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок останньої, наявні розбіжності та відсутні дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. Крім того, відповідач наголошує на тому, що декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «ТНП» та «ZIBO NEW TRADING CO.,LTD.» Китай, був укладений зовнішньо - економічний контракт № AG-TNP-2021. За умовами контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «ТНП» (Покупець) купує товар у «ZIBO NEW TRADING CO.,LTD.» Китай (Продавець). Пунктом 1.1. Контракту визначено, що Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити на умовах FOB SHENZHEN, Китай / Инкотермс 2000/ товари, асортимент, номенклатура, кількість, ціна та порт відвантаження яких вказується в Специфікаціях до цього Контракту. Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США, на умовах FOB SHENZHEN, Китай та вказується у специфікації на відповідну партію. Згідно п. 6.1. Контракту, оплата за партію товару здійснюється на умовах (якщо інше не передбачено у відповідній Специфікації): 100% балансовий платіж не пізніше 30 днів від дати виходу Товару з порту відвантаження та після отримання Покупцем копії коносаменту. Датою виходу Товару з порту відвантаження вважати дату, вказану в коносаменті (Bill of Lading). 24.05.2025 між Сторонами була укладена Специфікація №1, відповідно до якої узгоджено поставку товару на загальну суму 11 837,52,00 USD, умови поставки FOB SHENZHEN, 1. Умови поставки: FOB SHENZHEN, Строк поставки: згідно контракту, Умови оплати: 30% п баланс до отримання копії коносамента. 25.05.2025 року Сторонами було внесено зміни до Специфікації №1 до Контракту та викладено його у наступній редакції: «Продавець ZIBO NEW TRADING CO.,LTD поставляє, а Покупець ТОВ «ТГ «ТНП» приймає згідно до умов цього Контракту товар в кількості і за цінами, що вказані нижче: Total / Разом: кількість, шт.- 19752; Сума, USD 12 279,29. 2. Умови поставки: FOB YANTIAN SHENZHEN; 3. Строк поставки: згідно з контрактом. 4. Умови оплати: 3551,26 долл. депозит, залишок перед відвантаженням». 17.07.2025 Сторонами було підписано Інвойс №YF250528, відповідно до якого визначено загальну вартість товару на рівні 12 178,49 USD.

23.09.2025 декларантом було подано митну декларацію №25UA110140007886U8 (номер встановлений після коригування №25UA110140008051U4), відповідно до даної декларації була заявлена вартість товару, що вказана в Комерційному Інвойсі №YF250528 від 17.07.2025, у розмірі 12 178,49USD. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу. Так, у митній декларації поданій декларантом, було зазначено загальну суму за рахунком відповідно до інвойсу (графа 22). На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано всі документи, які передбачені ст. 53 МК України. Уповноваженою особою митного органу було складено та направлено декларанту повідомлення з викладеними у ньому сумнівами, на яке ТОВ «ТГ «ТНП» було складено відповідь за вВих. № 26092025/1 від 26.09.2025 наступного змісту:

1) згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками форми митного контролю не є законним обґрунтуванням для затримки оформлення і для безпричинної спроби скорегувати митну вартість заявлених товарів.

2) Торговельна марка товару, при наявності всіх документів, які визначають митну вартість такого товару, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, що декларується та не є підставою для не прийняття документів для підтвердження митної вартості товарів за ціною договору. Припущення інспектора про пов`язані особи, наявність знижок або дисконтів на оцінювані товари не є обґрунтовані.

3) В пункті 3.2 контракту немає мови про замовлення на поставку товару як окремий документ. Йде мова про замовлення партії товару, яке вважається розміщене і прийняте у виробництво з моменту підпису Специфікації на дане замовлення обома Сторонами. Специфікація була нами надана разом з декларацією.

4) Доставку вантажу була здійснена за участі двох різних експедиторів які надавали послуги транспортування: окремо на морському етапі ТОВ «УВК - ІНТЕРНЕШИНЛ, окремо на етапі по суходолу включно з витратами на портові послуги ТОВ "ТАНІТ ГРУП".

Усі визначені законодавством документи для підтвердження транспортних витрат до митного кордону України були надані під час митного оформлення ЕМД від 23.09.2025 №25UA110140007886U8.

Отже, відповідно до пункту 2 статті 53 МКУ декларантом були надані всі документи, які підтверджують митну вартість, а саме: 1. Декларацію митної вартості надано; 2. Зовнішньоекономічний договір (контракт) надано; 3. Рахунок-фактура (інвойс) надано; 4. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надано; 5. За наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - інших оплат постачальнику, що стосується оцінюваного товару, окрім наданих не проводилось; 6. Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів надано; 7. Копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню не підлягає; 8. Якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Страхування не здійснювалось.

Щодо надання додаткових документів на запит митниці: 1) Транзитна декларація країни Польща надана, 2) виписка з бухгалтерської документації надана. Бухгалтерська Довідка №1 станом на 28.01.2025 та Оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 за 01.01.2024 28.01.2025 надано. 3) переклад копії митної декларації країни відправлення - не надано. 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - надано Прайс лист від постачальника від 03.04.2024. 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини не надано через їхню відсутність.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2025/000033/1 від 29.09.2025 з наступних підстав: «За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою управління ризиків згенеровано обов`язкові форми контролю за ЕМД від 23.09.2025 № 25UA110140007886U8: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартостi товарiв», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Відповідно до п. 8 статті 264 МКУ, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 2 статті 53 МКУ). За ЕМД від 23.09.2025 № 25UA110140007886U8 ТОВ «ТГ «ТНП» заявлено товар №1 «Посуд столовий та кухонний з фарфору» (країна походження-Китай). Оцінюваний товар постачається на комерційних умовах поставки FOB порт, SHENZHEN (Китай) відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.05.2025 № ZNT-TNP-2025, укладеного між компанією «ZIBO NEW TRADING CO.,LTD» (Китай) та покупцем ТОВ «ТГ «ТНП». Фактурна вартість товару відповідно до рахунку-інвойс від 17.07.2025 № YF250528 становить 12178,49дол. США. Відповідно до п.7.1 контракту від 22.05.2025 № ZNT-TNP-2025 продавець забезпечує, а покупець отримує ексклюзивні права продажу товару продавця під торговою маркою «KRAUFF». Під ексклюзивними правами продажу сторони розуміють взаємне, добровільне та вільне волевиявлення сторін контракту про те, що товари, які є об`єктом цього контракту, не можуть бути продані продавцем під торговою маркою «KRAUFF» третім особам в Україну та інші країни, крім покупця. П.7.2 контракту передбачено, що застосовуючи ексклюзивні права продажу, покупець бере на себе зобов`язання проводити заходи щодо просування та популяризації в Україні знаків для товарів та послуг. Відповідно до частини 17 статті 58 МКУ особи, одна з яких є одноосібним дистриб`ютором вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Вищезазначене може свідчити про наявність знижок або дисконту на оцінювані товари. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Примітками та додатковими положеннями до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Окрім того, відповідно до п.3.2 контракту передбачено наявність замовлення на товар. Даний документ не надано до митного оформлення. Згідно інформацією товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB порт SHENZHEN (Китай). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товaру для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Надана довідка про транспортні витрати від 22.09.2025 № 2209/1 не містить інформацію, щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до коносаменту від 04.08.2025 №ZM25071328B оцінюваний товар постачається з порту YANTIAN, SHENZHEN (КНР) до порту призначення в Україні. Відповідно до інформації заявки №11 від 29.09.2024 маршрут перевезення товару встановлений між імпортером та експедитором ТОВ «УВК - ШНТЕРНЕШИНЛ» від порту завантаження YANTIAN, SHENZHEN (КНР) до порту розвантаження Гданськ (Польща), місце доставки визначено у місті Дніпро (Україна).В заявці зазначено лише розмір доставки товару за вищевказаним маршрутом у розмірі 123749,10 грн . Відповідно до наданої копії товаротранспортної накладної № 21554/3 товар завантажено на транспортний засіб BH7560TI/ BH7795XG 17.09.2025. Разом з тим, у наданих декларантом документах не відображено вартість всіх додаткових витрат, понесених на шляху транспортування заявленого товару, в тому числі вартість зберігання в порту/терміналі тощо. Транзитна декларація країни Польщі не надана. Декларантом до митного контролю надано банківські платіжні документи swift від 30.05.2025 №б/н та від 21.07.2025 №б/н на загальну суму 12279,29 дол. США. У вказаних банківських платіжних документах зазначено контракт від 22.05.2025 №ZNT-TNP-2025 та інвойс проформа від 25.05.2025 №YF20250528. Відповідно до інвойсу від 17.07.2025 №YF250528, вартість партії товару складає 12178,49 дол. США. Враховуючи зазначене, загальна сума оплати за банківськими платіжними документами не відповідає сумі за інвойсом від 17.07.2025 №YH-YF250528. Відповідно статті 254 МКУ, декларантом не надано до митного контролю переклад копії митної декларації країни відправлення. За результатом аналізу структури документів, а саме, специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 24.05.2025 №1, інвойсу від 17.07.2025 № YF250528, пакувального листа від 17.07.2025 № б/н, встановлено чітке співпадіння місця розміщення та розміру підпису уповноваженої особи відносно печатки».

Отже, на підставі наданих документів митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2025/000033/1 від 29.09.2025, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000167 від 29.09.2025 року. Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110140/2025/000033/1 від 29.09.2025 було здійснено коригування вартості товару посуд столовий та кухонний з фарфору, порцеляни. Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала 186 882,02 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також, за приписами ч. ч. 1-2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Судом встановлено, що зауваження митного органу зводяться до п`яти пунктів:

1) Відсутні відомості про відсутність знижок на товар, що закупив позивач як одноосібний дистриб`ютор постачальника «ZIBO NEW TRADING CO.,LTD.» на території України. Суд зазначає, що вказані твердження відповідача є припущеннями, що не підтверджені наявними у справі доказами.

2) Відповідно до п.3.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність замовлення на товар. Декларантом зазначений документ до митного оформлення не надано. Суд зазначає, що надання або ненадання зазначеного документу не впливає на визначення митної вартості, тому суд не бере до уваги зазначені зауваження відповідача.

3) Надана довідка про транспортні витрати від 22.09.2025 № 2209/1 інформацію, щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту не містить.

Судом встановлено, що доставка вантажу була здійснена за участі двох експедиторів які надавали послуги транспортування: окремо на морському етапі ТОВ «УВК - ІНТЕРНЕШИНЛ, окремо на етапі по суходолу включно з витратами на портові послуги ТОВ "ТАНІТ ГРУП". Усі визначені законодавством документи для підтвердження транспортних витрат до митного кордону України були надані під час митного оформлення ЕМД від 23.09.2025 №25UA110140007886U8. Митним органом не надано доказів невідповідності поданих декларантом документів вимогам чинного законодаства.

4) Загальна сума оплати за банківськими платіжними документами не кореспондується із сумою, зазначену в інвойсі від 17.07.2025 №YH YF250528.

В контексті зазначених в оскаржуваному рішенні зауважень, суд вважає за можливе зазначити також таке. Відповідно до п.п. 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», митна служба не застосовує істотних санкцій за помилки, якщо вона переконується в тому, що помилки не є навмисними та допущені не внаслідок умисного введення в оману або грубої недбалості. У випадках, коли митна служба вважає за необхідне попередити повторення таких помилок, санкції можуть застосовуватися в обсязі не більшому, ніж це необхідно для досягнення цієї мети. На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

5) Декларантом до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення без перекладу.

Суд зазначає, що відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення є додатковим документом, право на витребування якого виникає в разі наявності розбіжностей в основних документах, поданих до митного оформлення. При цьому, зазначені митним органом в оскаржуваному рішенні зауваження до основних документів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Суд зауважує, що митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 53 МК України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 року у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Отже, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість.

Водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА ГРУПА «ТНП» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2025/000033/1 від 29.09.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000167 від 29.09.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (49038, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Ольги Княгині, будинок, 22 ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА ГРУПА «ТНП» (пр. Слобожанський, 31 Д, м. Дніпро, 49000 ЄДРПОУ 40861807) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез