Рішення № 133095137, 24.12.2025, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3221/25

провадження № 2-а/694/64/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2025 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Портян С.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 2 взводу 3 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Охрименко Микола Сергійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА № 5985383 від 21.10.2025,

встановив:

До Звенигородського районного суду Черкаської області 28.10.2025 звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №5985383 від 21.10.2025 про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 340, 00 грн, за здійснення руху транспортного засобу з крайньої правої полоси ліворуч, чим порушено вимоги п.п.8.4 ПДР України.

Позивач стверджує, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки, рухаючись у м.Мукачево Закарпатської області по вул. Ужгородській та керуючи автомобілем Reno-Megane, днз НОМЕР_1 при проїзді дороги з круговим рухом, пропустив автомобіль, який рухався по колу, і зайняв ліву смугу для руху та подальшого з`їзду. У правій смузі не рухався. Після зупинки автомобіля, інспектор поводився дивно, на прохання надати докази фіксації порушення показав відео з свого приватного мобільного телефону, з якого окрім руху потоку транспорту нічого не вбачалося. На зауваження щодо неправомірності застосування власних мобільних приладів під час чергування та фіксації правопорушень, пов`язаних із порушенням ППД України, інспектор зазначив, що «це він буде вирішувати, що законно, а що ні».

Позивач, посилаючись на положення Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, якою встановлений перелік дозволених для застосування технічних пристроїв та вимоги до їх використання, вважає мотиви, викладені в оскаржуваній постанові надуманими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 жовтня 2025 року адміністративний позов прийнято суддею у провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, одночасно витребувано від відповідача копії матеріалів про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесена оскаржувана постанова, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських з фіксацією правопорушення, інші наявні докази.

Ухвалою суду від 21.11.2025 замінено неналежного відповідача Управління патрульної поліції у Закарпатській області належним відповідачем Департаментом патрульної поліції, надано строк для подачі відзиву, витребувано копії матеріалів про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесена оскаржувана постанова, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських з фіксацією правопорушення, інші наявні докази.

Витребувані матеріали через підсистему Електронний суд надішли до суду 01.12.2025 разом із відзивом на позовну заяву та додатками (відеозаписи з нагрудних камер поліцейських).

Позивач з`явився в судове засідання, підтримав позовні вимоги, надав свої пояснення по суті справи, підтримав позицію, викладену в позовній заяві, додатково пояснив, що правил дорожнього руху не порушував, жодних доказів правопорушення відповідачем не надано, сума накладеного штрафу не є для нього суттєвою, проте вважає, що питання полягає у свавіллі поліцейських, які винесли безпідставну постанову за надуманим правопорушенням. Просив справу закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу за його відсутності, проти позову заперечував, посилаючись на відеозапис з нагрудних камер поліцейських.

У відзиві наведені положення чинного законодавства та зазначено, що оскаржувана постанова є законною, та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 порушено Правила дорожнього руху, постанову складено відповідно до положень КУпАП, порушення зафіксовано відеозаписом (нагрудними портативними засобами).

Заслухавши позивача, оглянувши в судовому засіданні відеозаписи з бодікамер інспекторів з місця фіксації правопорушення, повно та всебічно дослідивши наявні у справі документи та докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Фактичні обставини вказують на те, що інспектором 2 взводу 3 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Охрименком М.С. 21.10.2025 винесено постанову серії ЕНА №5985383про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , який керував автомобілем Reno-Megane, днз НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 21.10.2025 о 17.59 в м. Мукачево по вул.. Ужгородській водій тз порушив вимогу дорожнього знаку 5.16, а саме здійснив рух з крайньої правої полоси ліворуч, полоси, якою належить рухатися тільки прямо, чим порушив пункт 8.4.ґ ПДР порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

У постанові в розділі 7 «до постанови додаються» записи про використання пристроїв фіксації правопорушення відсутні.

ОСОБА_1 керує автомобілем відповідно до посвідчення водія НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8).

В судовому засіданні оглянуто надані відповідачем у справі відеозаписи з бодікамер поліцейських, які знаходилися 21.10.2025 на чергуванні та здійснювали оформлення правопорушень, запис з яких починається після зупинки ОСОБА_1 , моменту вчинення правопорушення не містять. Інспектор роз`яснює ОСОБА_3 , що ним порушено вимоги дорожнього знаку 5.16, а саме здійснено рух на кільці з крайньої правої полоси ліворуч. ОСОБА_1 заперечував наявність факту правопорушення, просив показати відеозапис правопорушення. Інспектор через деякий час демонструє ОСОБА_1 відеозапис на мобільному пристрої, щодо якого позивач зауважує, що фіксація правопорушень власними мобільними засобами поліцейських не передбачені чинним законодавством. Інспектор зазначає, що існує ще один запис на пристрій, розташований на цій ділянці дороги, проте позивачу його не надано. Після оформлення протоколу ОСОБА_1 продовжив рух автомобілем.

Відеозапис, який демонструвався позивачу інспектором, суду не представлений.

Таким чином, суд констатує, що наданий відповідачем відеозапис з бодікамер поліцейських не містить фіксації самого правопорушення, а відображає лише розмову поліцейського з водієм та процес оформлення оскаржуваної постанови.

Окрім зазначеного відеозапису суду не надано фотосвітлин або інших суттєвих доказів наявності розміщеного дорожнього знаку 5.16 ПДР України, який передбачає рух тільки прямо.

Не містить достатніх та ґрунтовних пояснень в цій частині й наданий відповідачем відзив на позовну заяву.

Відтак, долучені відеозаписи не підтверджують у жодній мірі факту порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 5.16 ПДР України, який вказує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

В оскаржуваній постанові у розділі 7 «до постанови додаються» записи відсутні.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі, або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

Згідно з п. 1.1. ПДР України Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Зміст та вимоги до постанови по справі про адміністративне правопорушення визначені ст. 283 КУпАП, відповідно якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи: зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, також повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення, технічний засіб, ким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окрім цього, норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином суд вважає, що відомості, які містяться в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5985383 від 21.10.2025, не містить достатніх даних та беззаперечних підтверджень порушення позивачем вимог дорожнього знаку 5.16 ПДР України, відсутні належні і допустимі докази на підтвердження вказаного факту.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень вимог дорожнього знаку 5.16 ПДР України та, як наслідок, не вбачає події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в його діях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Зі змісту ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обставини, викладені у позовній заяві, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позовну заяву слід задовольнити, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5985383 від 21.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, скасувати, а справу закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.

Позивачем надано суду копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №855828 серії 10ААВ, відповідно до якого він має інвалідність 2 групи, тому відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подачу позову до суду.

Виходячи з такого, судові витрати відповідно до положень ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, який є юридичною особою, посадові особи якого здійснюють діяльність у відділах і відділеннях поліції, які не мають статусу юридичної особи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №5985383 від 21.10.2025 - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора 2 взводу роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області рядового поліції Охрименка Миколи Сергійовича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА № 5985383 від 21.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, місто Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення складено 05.01.2026.

Суддя О.Ю. Смовж