Рішення № 133094993, 05.01.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/26627/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом, в якому просить постанову серії ЕНА № 6245105 від 29 листопада 2025 року, винесену поліцейським 3 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Літвінко В.М. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасувати, справу закрити, стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 605,6 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що Постановою поліцейського 3 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капрала поліції Літвінко Вікторії Миколаївни серія ЕНА № 6245105 від 29 листопада 2025 року його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 29 листопада 2025 року об 11 годині 08 хвилин, рухаючись по вулиці Академіка Грушевського, 65, керував транспортним засобом Mercedes-Benz ML 280 CDI, номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного страхового поліса у візуальній формі страхового поліса, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху України.

Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав.

Представившись, інспектор поліції пояснила йому, що причиною зупинки стала відсутність у нього чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при цьому поліцейською не було наведено будь-яких інших фактів порушення ПДР. У відповідь на це зазначив, що можливо у нього й закінчився термін дії страхового полісу, адже автомобіль був придбаний нещодавно. Після цього, інспектор витребувала всі необхідні документи і встановила відсутність чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що і стало підставою для винесення постанови серія ЕНА № 6245105 від 29 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Саме тому, вважає, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення ним ПДР України, інспектором всупереч вимогам закону не було надано, тому зупинка транспортного засобу та подальша вимога пред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та страхового поліса з боку поліцейської є незаконною, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч.1 ст.126 КУпАП.

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву від 16.12.2025 представник відповідача Буза В.О. вказує на те, що пред`явлений позов є таким, що не підлягає до задоволення, позов не визнає, виходячи з наступного.

29 листопада 2025 року об 11 год. 08 хв. патрульні поліцейські, перебуваючи на патрулюванні м. Рівне, вул. Академіка Грушевського, 65, виявили транспортний засіб Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , водій якого керував транспортним засобом, без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виявивши дане правопорушення даний транспортний засіб був зупинений на підставі ч. 3 ст. 35 Закону України Про Національну поліції. Зважаючи на виявлення адміністративного правопорушення 29.11.2025 поліцейським взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1 (з обслуговування міста Рівне) полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Літвінко В.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 6245105 від 29.11.2025 відносно водія транспортного засобу ОСОБА_1 .

У цій справі поліцейські діяли в межах наданих повноважень, оскільки під час патрулювання здійснювали контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, що відповідно до законодавства є достатньою підставою для перевірки страхового поліса та зупинки транспортного засобу. Інформація про те, що у позивача відсутній документ про страхування транспортного засобу, підтверджується витягом із бази даних Моторно-транспортного страхового (https://policy.mtsbu.ua/), бюро України (далі - МТСБУ), згідно якого станом на момент винесення оскаржуваної постанови 29 листопада 2025 року та на момент подання відзиву на позовну заяву 15 грудня 2025 року відсутній чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) або поліс Зелена карта на транспортний засіб Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 . Зазначене підтверджується зображенням із вищевказаного інтернет-ресурсу, що додається до матеріалів справи.

Ці обставини свідчать про наявність у поліцейського законних підстав для складання відповідних матеріалів про адміністративне правопорушення. Вважають, що обставини, на які посилається позивач по справі не підтверджені жодним доказом, оскільки до позову не долучено підтверджень, що транспортний засіб дійсно мав чинний страховий поліс на момент зупинки або на момент подання позову, відповідно ОСОБА_1 , користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів, намагається уникнути адміністративної відповідальності.

Отже, підсумовуючи вищенаведене в сукупності, слідує, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції поліцейського патрульної поліції.

Крім того, до вказаного відзиву представником поліції долучений диск з відеозаписом події.

02.01.2026 позивачем ОСОБА_1 та представником відповідача Бузою В.О. подані заяви про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6245105 від 29.11.2025, 29.11.2025 о 11:08:14 в м. Рівне, вул. Академіка Грушевського, 65, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса. Відеофіксація велась на техпристрій 475415, чим порушив п.2.1.ґ.ПДР - відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 2.1.ґ ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженими у справі доказами достовірно встановлено факт складання відповідачем оскаржуваної постанови.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до статті 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач посилається на відеоматеріали, які додані до відзиву на позовну заяву, та які на думку відповідача, підтверджують наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З наявного у справі відеозапису не зафіксовано керування позивачем транспортним засобом без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Так відеозапис розпочинається з моменту коли не зрозуміло причин зупинки транспортного засобу. Згодом з`ясовується суть правопорушення і факт визнання порушення ОСОБА_1 .

В той час, як обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто, зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Крім того, представником відповідача в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення долучено після відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 відеозапис із бодікамери поліцейського (оптичний диск), однак не зазначено і не додано таких доказів працівником відповідача до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6245105 від 29.11.2025, де в графі 7 «До постанови додаються» не містить зазначення жодного доказу на підтвердження скоєного позивачем адміністративного правопорушення.

Судії вважає за необхідне зазначити, що статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.

Окрім того, суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до п.1 Розділу III Порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18.12.20218 №1026, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (п.2 Інструкції).

Отже, в розвиток оцінки обставин справи та доказів на їх підтвердження суд зазначає, що відповідачем долучено до матеріалів справи інформацію з відеореєстратора, встановленого на службовому транспортному засобі, проте на такому відеозаписі відсутнє фіксування перевірки поліцейськими чинного страхового полісу позивача.

Водночас, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Таким чином, відеозапис (оптичний диск), на який покликається відповідач, та який не зазначений в графі 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються», не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Верховним Судом викладена правова позиція у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження №К/9901/3839/17), згідно якої притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За наведених обставин суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, як і відсутність доказів на порушення позивачем вимог п. 2.1 «ґ» ПДР України.

Відтак, надаючи правову оцінку аргументам сторін у справі, суд приходить до висновку, що працівник відповідача при винесені оскаржуваної постанови належним чином не задокументував наявність правопорушення, що унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА № 6245105 від 29 листопада 2025 року підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи (правова позиція Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме: відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому постанова серії ЕНА № 6245105 від 29 листопада 2025 року про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволити повністю.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6245105 від 29 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., винесену поліцейським 3 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Літвінко В.М.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Рівне, вул. С. Бандери, 14а, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Кучина Н. Г.