Рішення № 133094090, 19.03.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/2015/24

2-о/368/23/25

Рішення

Іменем України

"19" березня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя - Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, - про встановлення факту належності правоустановлюючих документів, суд, -

В С Т А Н О В И В :

26.12.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, - про встановлення факту належності правоустановлюючих документів, в прохальній частині якої заявник просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03.04.2002 року державним нотаріусом Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В., та зареєстрованого за № 1006.

Свої вимоги заявник ОСОБА_1 в мотивувальній частині заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- ОСОБА_1 (далі - Заявник) є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок належить Заявнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03.04.2002 року державним нотаріусом Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В., та зареєстрованого за № 1006, відповідно до якого Заявник успадкувала житловий будинок після ОСОБА_2 .

Заявник має намір відчужити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , - для чого звернулася до державного нотаріуса Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В.

18.12.2024 року державний нотаріус Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документи, надані Заявником, - не дають можливість підтвердити її право власності на майно.

Дійсно, виявилося, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_2 було допущено помилку у прізвищі Заявника , а саме зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 ».

Через допущену помилку, Заявник не може розпорядитися своїм майном, а тому виникла необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності Заявнику правовстановлюючого документа.

У відповідності до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.

Згідно п. 5 ч. 2ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім 'ям. по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, іцо мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право па пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовегановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567це18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би гакид факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 -24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Підтвердженням того, що « ОСОБА_6 », зазначена у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 03.04.2002 року та Заявник є однією і тією ж особою, є копія рішення Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 17.07.2007 року №12 «Про передачу у власність земельної ділянки та надання дозволу на замовлення технічної документації на виготовлення державного акту», згідно з яким Заявнику ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0.19 та для обслуговування житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1 ,

Отже, враховуючи викладене вище та беручи до уваги, що прізвище Заявника у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого 03.04.2002 року державним нотаріусом Ржиіцівської державної нотаріальної контори Отькало С.В. та зареєстрованим за № 1006, - вказано неправильно (« ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_5 »), - то наявні усі підстави для задоволення даної заяви та встановлення факту належності Заявнику зазначеного вище свідоцтва.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подасться до суду за місцем її проживання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 315, 316, 318, 319 ЦПК України, - заявник в прохальній частині заяви просить задовольнити її вимоги.

26.12.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно - справа № 368/2015/24, провадження № 2 - о/368/89/24.

06.01.2025 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 260, 293, 315, 316, 317, 318, 319 ЦПК України винесено ухвалу, на підставі якої прийнято процесуальне рішення про слухання даного цивільного провадження в по рядку окремого провадження, відкрито провадження, призначено справу до судового слухання на 11 год. 00 хв. 14.02.2025 року.

14.02.2025 року слухання справи відкладено на 09 год. 00 хв. 19.03.2025 року в зв`язку з неявкою учасників процесу.

В судове засідання, яке відбулося 19.03.2025 року, заявник ОСОБА_1 , - не з`явилася, хоча була повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла її письмова заява, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, вимоги, викладені в прохальній частині її заяви, - підтримує, та просить їх задовольнити.

В судове засідання, яке відбулося 19.03.2025 року, представник заінтересованої особи, - Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, - не з`явився, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява - клопотання представника заінтересованої особи, в якій він просить суд слухати справу без участі представника заінтересованої особи, при цьому, - заінтересована особа, - не заперечує проти задоволення вимог, викладених в прохальній частині заяви ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність:

- Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, - заявник, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), - зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується тієї обставини, що с. Стайки Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухівському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Стайки Київської області, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Стайки - до адміністративно - територіальної реформи - входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи:

- місце проживання заявника в справі окремого провадження (встановлення факту, що має юридичне значення);

- положення ч. 1 ст. 316 ЦПК України (норма процесуального права, що регулює підсудність в справах про встановлення факту), -

- дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції.

Сторони по справі:

- заявником по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка село Стайки Кагарлицького району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 12 серпня 2003 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

- заінтересованою особою по даній справі є юридична особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, (09201, Київська область, Обухівський район, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, Код. ЄДРПОУ: 04054613).

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

- Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

- Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

- Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

- Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Така правова позиція узгоджується з думкою Пленуму Верховного Суду України, висловленою у пунктами 1, 12 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Відповідно до листа Верховного суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», - виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

- Згідно ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

- Згідно ст.ст. 256-259 ЦПК України суди можуть встановлювати факти, що мають юридичне значення.

Згідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже:

- ОСОБА_1 (далі - Заявник) є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок належить Заявнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03.04.2002 року державним нотаріусом Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В., та зареєстрованого за № 1006, відповідно до якого, - Заявник успадкувала житловий будинок після ОСОБА_2 .

Заявник має намір відчужити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , - для чого звернулася до державного нотаріуса Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В.

18.12.2024 року державний нотаріус Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документи, надані Заявником, - не дають можливість підтвердити її право власності на майно.

Дійсно, виявилося, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_2 було допущено помилку у прізвищі Заявника , а саме зазначено « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_5 ».

Через допущену помилку (причому - не зв олі заявника), - Заявник не може розпорядитися своїм майном, а тому виникла необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності Заявнику правовстановлюючого документа.

Таким чином, у Заявника виникло право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності Заявнику правовстановлюючого документу, адже, - без встановлення такого факту, - заявник позбавлена скористатися правом власності.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім 'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, іцо мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право па пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно - з огляду на правові позиції Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовегановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, - у відповідності з положеннями п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, - громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567це18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, зокрема:

- якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Проте, - не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду:

- від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20);

- від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20);

- від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20);

- від 25 листопада 2020 року справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20);

- від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 -24660св18);

- від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Підтвердженням того, що зазначена у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 03.04.2002 року та Заявник є однією і тією ж особою, є копія рішення Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 17.07.2007 року №12 «Про передачу у власність земельної ділянки та надання дозволу на замовлення технічної документації на виготовлення державного акту», згідно з яким Заявнику ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0.19 та для обслуговування житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1 ,

Отже, враховуючи викладене вище та беручи до уваги, що прізвище Заявника у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого 03.04.2002 року державним нотаріусом Ржиіцівської державної нотаріальної контори Отькало С.В. та зареєстрованим за № 1006, - вказано неправильно (« ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_5 »), - то наявні усі підстави для задоволення даної заяви та встановлення факту належності Заявнику зазначеного вище свідоцтва.

Слід зазначити, що Заявник позбавлена в інший спосіб, крім судового, захистити своє право таскористатися своїм правом власності на нерухоме майно, зокрема, - скористатися такою складовою частиною права власності, - як право на відчуження свого майна.

Дане судове рішення є підставою для оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян.

Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 4.15. глави 10, розділу 2 « Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п. 7 ППВС України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, ч. 1 ст. 1221, ст. 1217, ст. 1261 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 2 ст. 315, 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, - про встановлення факту належності правоустановлюючих документів, - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, - факт належності особі правоустановлюючого документу, а саме, - встановити факт, що правоустановлюючий документ у виді:

- СВІДОЦТВО ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАПОВІТОМ, (серії АЕР № 715869, видане третього квітня дві тисячі другого року державним нотаріусом Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В. в спадковій справі № 63, зареєстроване в реєстрі за № 1006), -

- в дійсності видані та належать фізичній особі, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці село Стайки Кагарлицького району Київської області, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 12 серпня 2003 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.