Постанова № 13309001, 22.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року <>справа № 2а-12557/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняІванченко О.В.

за участю представників від:

позивача: не зявився, повідомлений належним чином

відповідача: Антонов В.В., представник за дов. від 02.09.10р.

розглянувши у відкритому судовомуДержавної податкової інспекції у м. Димитрові

засіданні апеляційну скаргу Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від09 липня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-12557/10/0570

за позовом Державного підприємства

“Красноармійськвугілля”

до Державної податкової інспекції у м. Димитрові

Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-

рішення № 0000161640/1 від 29.04.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство “Красноармійськвугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000161640/1 від 29 квітня 2010 року щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 162512,58грн. (арк. спр. 4).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові №0000161640/1 від 29 квітня 2010 року про застосування штрафу у розмірі 162 515,58 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» судові витрати з судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (арк. спр. 127-128).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України від 21 грудня 2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та інших нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Державна податкова інспекція в м. Димитрові в Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у адміністративній справі № 2а-12557/10/0570 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 140-141).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору, спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати відповідно до вимог підпункту 7.7. статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків зобовязань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Позивач, Державне підприємство «Красноармійскьвугілля»є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, ідентифікаційний код 32087941, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 293014 від 25 березня 2010 року.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з 30 грудня 2009 року по 30 березня 2010 року. Результати перевірки відображені у акті №96/15-32087941 від 31 березня 2010 року (надалі акт перевірки).

За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»згідно з платіжними дорученнями № 3146 від 26 лютого 2010 року та № 3273 від 05 березня 2010 року позивач сплатив податкові зобовязання з податку на додану вартість, які виникли на підставі декларації 9002346194 від 21 грудня 2009 року. Відповідачем у акті перевірки та додатку до нього зазначено, що загальна сума платежів за вказаний період склала 812562,86 грн.

На підставі акту перевірки 29 квітня 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0000161640/1, яким відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позивача застосований штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що складає 162512,58 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в платіжних дорученнях, за якими відбулася сплата податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 30 грудня 2009 року по 30 березня 2010 року у реквізиті «Призначення платежу»ним вказані строки сплати податкових зобовязань, що відповідають певним податковим періодам.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та не оспорюється апелянтом, що позивач 25 березня 2010 року та 30 березня 2010 року подав до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість №1774 та №1779, відповідно до яких суму зобовязань платником податку зменшено на 34515 грн. та 1350000грн. відповідно.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон №509) та Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За правилами підпункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами пункту 3 статті 9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до пункту 20.1 статті 20, пункту 21.1 статті 21 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181 якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 7 Закону №2181 передбачений вичерпаний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Отже, підстави вважати подання уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму податкового зобовязання, погашенням податкового боргу, відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу минулого періоду та нарахував штрафні санкції

Посилання апелянта на пункт 7.7. статті 7 Закону №2181 колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обов'язок саме податкового органу змінювати податкові зобов'язання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»або іншими законами з питань оподаткування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в резолютивній частині постанови помилково вказана сума штрафу за оскаржуваним повідомленням-рішенням у розмірі 162515,58 грн. замість 162512 грн. 58 коп., що є підставою для зміни постанови суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-12557/10/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-12557/10/0570 за позовом Державного підприємства “Красноармійськвугілля” до Державної податкової інспекції у м. Димитрові в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000161640/1 від 29 квітня 2010 року змінити.

Абзац другий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-12557/10/0570 викласти в наступній редакції: «Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові №0000161640/1 від 29.04.2010р. про застосування штрафу у розмірі 162512,58 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-12557/10/0570 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена та підписана колегією суддів 23 грудня 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська