Рішення № 133089917, 24.12.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-др/490/43/25 Справа № 490/6670/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року Центральнийрайонний суд містаМиколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» про винесення додаткового рішення у справі № 490/6670/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Андрущенко М.В., який представляє інтереси позивача ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», звернувся до суду із заявою про ухвалення судом додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у справі №490/6670/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява обгрунтована тим, що 03 грудня 2025 року у справі №490/6670/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику ухвалено судове рішення, яким не вирішено питання про розподіл судових витрат на надання Позивачу - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою від 16.12.2025 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Сторони до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. (ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України)

Згідно положень статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України, у резолютивній частині рішення зазначається, серед іншого, розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 03.12.2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» суму заборгованості за Договором надання грошових коштів у кредит №3195440224 від 27.02.2024 року в сумі 15 140,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13140,00 грн - заборгованість за процентами, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача у позовній заяві вказав, що докази витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

15.12.2025 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Згідно договору № 06-05/2025 від 06.05.2025 адвокат Андрущенко М.В., з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», з іншої сторони, уклали договір про надання правничої допомоги.

Згідно з актом №3377008538 приймання-передачі наданих послуг до договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року по справі №490/6670/25, адвокат Андрущенко М.В. надав позивачу за заявкою № 3377008538 від 24.07.2025 року послуги вартістю 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги,документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Проаналізувавши надані позивачем докази, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги № 06-05/2025 року від 06.05.2025 року, а саме: на суму 5 000,00 грн, що є сумою гонорару адвоката.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішеннівід 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Разом з тим, у своїй Постанові від 13.03.2025 р. у справі №275/150/22 Верховний суд дійшов висновку, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, Верховний Суд у вищевказаній Постанові вказав також, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Зі сторони відповідача клопотань щодо зменшення витрат на правову допомогу до суду не надходили.

За такого, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідачки на користь позивача у визначеному останнім розмірі є об`єктивними та пропорційними.

Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, відповідачкою не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 270, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» про винесення додаткового рішення у справі № 490/6670/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі 490/6670/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (01014, м. Київ, вул. Болсуновського, 8, пов.9, код ЄДРПОУ 44127243) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення виготовлений 24 грудня 2025 року.

Суддя Н.П.Черенкова