Ухвала суду № 133088709, 24.12.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16652/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2025 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., секретаря судового засідання Дударева Е.О., за участю представника заявника ОСОБА_1 , приватного виконавця Лукеча О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олексанедра Васильовича,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської із скаргою дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. у виконавчому провадженні №79412341.

Свою скаргу мотивував тим, що він звернувся до приватного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна та коштів на банківських рахунках, на які може бути звернено стягнення. Крім того, вказав, що на теперішній час він перебуває поза межами України на законних підставах, що підтверджує довідка про перебування на тимчасовому консульському обліку видана Генеральним консульством України в Мюнхені від 10.09.2025 року.

Заявник вказує, що до припинення чи скасування на території України воєнного стану добровільно не повернеться, виконавець вжив усіх можливих заходів для встановлення наявності та місця перебування майна боржника, та відповідно до інформації з державних реєстрів, боржник не має зареєстрованого місця проживання на території України, має статус внутрішньо-переміщеної особи, нерухомого чи рухомого майна на території України не має, є підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Проте, рішенням приватного виконавця Лукеча О.В. у задоволенні заяви відмовлено.

Заявник вважає, що його клопотання про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки приватний виконавець вжив усіх передбачених законодавством заходів з метою встановлення наявності майна боржника і його місцезнаходження. Місце фактичного проживання в м. Ужгород відповідно до довідки ВПО зареєстровано в навчальному закладі "ПАДІЮН", боржник не перебуває довгий період часу, жодного нерухомого чи рухомого майна не має, грошових коштів на рахунках не має, втратив доступ до всіх банківських рахунків на території України, окрім рахунку в "Універсал Банк" (ТМ "Монобанк"), який використовується виключно для сплати судового збору та дрібних онлайн покупок у випадку надання коштів на це його матір`ю ОСОБА_3 . На цьому рахунку жодного разу не знаходилася сума, яка перевищує 16 000 грн., на які за законом не може бути звернено стягнення.

На підставі наведеного, просить суд скасувати рішення приватного виконавця Лукечі Олександра Васильовича про відмову у задоволенні заяви (клопотання) про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати приватного виконавця винести Акт про повернення виконавчого документа стягувачу.

Не погоджуючись із вимогами скарги, приватним виконавцем Лукеча О.В. було подано відзив, зміст якого зводиться до наступного.

Вказує, що у його провадженні перебуває виконавче провадження №79412696 щодо примусового виконання виконавчого листа №308/5584/25, виданого 06.10.2025 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про: «Стягнути зі ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за договором №20.09.2024-100002531 від 20.09.2024 у розмірі 7800 грн., з них заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн., заборгованість за відсотками - 4200 грн., 600 грн. комісії, сплачений судовий збір в розмірі 2031,69 грн.».

Приватний виконавець зазначає, що скаржник вважає, що ним здійснені всі передбачені законодавством заходи з метою встановлення наявності майна боржника і його місцезнаходження. Водночас, згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Станом на 28 листопада 2025 року у нього відсутні відомості з усіх банківських установ України про відсутність коштів боржника ОСОБА_2 на банківських рахунках. Враховуючи викладене вважає, що твердження скаржника про те, що ним здійснені всі передбачені законодавством заходи з метою встановлення наявності майна боржника і його місцезнаходження є помилковим та передчасним.

Тому, у задоволенні скарги просить відмовити.

01.12.2025 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник заявника вказує, що твердження приватного виконавця про те, що у нього відсутні відомості з усіх банківських установ про відсутність коштів боржника є нікчемним, оскільки закон не вимагає інформації про відсутність коштів.

Також Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 по справі №754/2508/13-ц вказав, що виконавець не може безстроково тримати провадження відкритим в очікуванні гіпотетичного майна боржника. Представник зауважив, що бездіяльність виконавця не може бути перекладена на боржника та виконавець не спростував, що всі передбачені законом заходи вже здійснені.

Заявник не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник Ільчук І.М. вимоги скарги підтримав та просив задоволити.

Приватний виконавець Лукеча О.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. перебуває виконавче провадження №79412341 з примусового виконання виконавчого листа №308/5584/25, виданого 06.10.2025 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про: «Стягнути зі ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за договором №20.09.2024-100002531 від 20.09.2024 у розмірі 7800 грн., з них заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн., заборгованість за відсотками - 4200 грн., 600 грн. комісії, сплачений судовий збір в розмірі 2031,69 грн.».

З матеріалів справи слідує, що заявник просить винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав відсутності у боржника майна та коштів на банківських рахунках, на які може бути звернено стягнення.

Так, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Одночасно, частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Судом встановлено, що приватним виконавцем було надано відповідь боржнику про неможливість повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», так як ним не отримано відповіді з усіх банківських установ України про відсутність коштів у боржника ОСОБА_2 на банківських рахунках. Тобто ним не вчинено всіх заходів щодо примусового виконання рішення.

Суд зауважує, що пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

За таких обставин, суд вважає не доведеним, що інтереси та права заявника були порушені, оскільки приватний виконавець в ході виконавчого провадження фактично вчиняє дії, спрямовані на повне виконання судових рішень з відповідними на те правовими підставами.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене приходжу до висновку, що вимоги скарги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 18, 37, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 258-260, 353, 354, 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олексанедра Васильовича залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.Р. Деметрадзе