Ухвала суду № 133085628, 22.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4860/24

Провадження № 2/752/1012/25

У Х В А Л А

22 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,

розглянувши в місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Велика ложа України», благодійної організації «Благодійний фонд «Велика Ложа України», громадської організації «Центр регіональних ініціатив «Астрея» про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

у провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Велика ложа України», благодійної організації «Благодійний фонд «Велика Ложа України», громадської організації «Центр регіональних ініціатив «Астрея» про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначав, що з березня 2022 року на рахунки громадської організації «Велика ложа України», благодійної організації «Благодійний фонд «Велика Ложа України», громадської організації «Центр регіональних ініціатив «Астрея» надійшли сотні тисячі долларів. У грудні 2022 року керівник громадської організації «Велика ложа України» Димчук А. виїхав з України та без погодження з членами громадської організації одноособово використовує кошти та не надає відповідні звіти. Позивач, як член організації, у відповідності до пункту 1 статті 4.10 та статті 10.2 Статуту Громадської організації «Велика Ложа України» неодноразово звертався до керівництва організації з вимогою надати звіт про отримані кошти і благодійну допомогу та їх використання в Україні, однак відповіді не отримав.

Провадження у справі було відкрито 23.05.2024 року з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.04.2025 року, під час підготовчого провадження, представник відповідача громадської організації «Велика ложа України» заявив клопотання про закриття провадження у справі, з тих підстав, що заявлений позивачем спір належить до предметної юрисдикції господарського судочинства та не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував проти закриття провадження у справі.

Представник відповідача громадської організації «Велика ложа України» - адвокат Чорний О.В. підтримав заявлене ним клопотання, просив закрити провадження у справі.

Представник відповідача громадської організації «Центр регіональних ініціатив «Астрея» - адвокат Смаль А.А. підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

За результатами судового розгляду, суд, дійшов висновків, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у чинній редакції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом, як і стаття 20 цього Кодексу у чинній редакції, відносять до кола справ, які підлягають розгляду в господарському суді, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 85 ЦК України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 86 ЦК України такі товариства можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати і підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом № 4572-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року і спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимог європейських стандартів.

За змістом статті 1 Закону № 4572-VI громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина п`ята статті 1 Закону № 4572-VI).

Згідно зі статтею 2 Закону № 4572-VI чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні.

У статті 3 Закону № 4572-VI передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання.

Одним із таких принципів є відсутність майнового інтересу, який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (частина шоста статті 3 Закону № 4572-VI).

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до положень статуту ГО « Велика ложа України», організація має статус юридичної особи, який набуває з моменту його державної реєстрації, має відокремлене, самостійний баланс, відкриває рахунки в банківських установах, у тому числі валютні, володіє майновими а немайновими правами згідно діючого законодавства, може мати печатку зі своєю назвою, штампи, символіку. Товариство як громадське об`єднання зі статутом юридичної особи, є непідприємницькою організацією, основною метою якого не є одержання прибутку. Основною метою ГО « Велика ложа України» - сприяння здійсненню широкої благодійної діяльності, встановлення соціальних контактів, поширення принципів рівності, урівноваження та примирення, помірності та розсудливості.

Члени організації мають право: одержувати будь-як інформацію про діяльність Організації. Організація звітує про свою діяльність і використання майна та або коштів перед членами Організації.

Вищим керівним органом Організації є Загальні Збори. Право брати участь у Загальних зборах мають усі члени Організації. До виключної компетенції Загальних зборів належить зокрема: реалізація права власності на майно та кошти Організації, а також делегування окремих повноважень та обов`язків щодо господарського управління активами Організації.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення своїх прав як члена організації, пов`язаний з отриманням інформації про діяльність і використання майна та коштів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31)).

Отже, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зазначені вище положення законодавства провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 255 Цивільного процесуального кодексу України, 20 Господарського процесуального кодексу України, суд,

постановив :

провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Велика ложа України», благодійної організації «Благодійний фонд «Велика Ложа України», громадської організації «Центр регіональних ініціатив «Астрея» про зобов`язання вчинити певні дії, закрити у зв`язку з тим, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що заявлений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею

(частина 2 статті 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина 1 статті 353, стаття355 ЦПК України).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. (Стаття 354 ЦПК України).

Суддя: Плахотнюк К.Г.