Ухвала суду № 133085329, 30.12.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16523/25

1-кс/569/9606/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025186010000620 від 06.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання вказує, що на початку січня 2023 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, під приводом реалізації, а саме продажу транспортного засобу, отримав належний потерпілій ОСОБА_7 автомобіль марки «Range Rover Sport», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Саме в цей момент у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, у серпні 2024 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, уклав усний договір про обмін транспортного засобу із доплатою із ОСОБА_8 та продав останньому транспортний засіб марки «Range Rover Sport», вартістю 738113,4 гривень, який належав потерплій ОСОБА_7 , та отримав грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01 серпня 2024 року становило 205031,5 гривень, та автомобіль марки «Mercedes-Benz Е200».

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 , чим завдав останній майнової шкоди у великих розмірах, що становить 738113,4 гривень.

Також, 25 листопада 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, під приводом реалізації, а саме продажу транспортного засобу, отримав належний потерпілому ОСОБА_9 автомобіль марки «Land Rover Range Rover Evogue», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, 28 листопада 2024 року, ОСОБА_5 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, уклав усний договір про обмін транспортного засобу із доплатою з ОСОБА_10 , та продав останній транспортний засіб марки «Land Rover Range Rover Evogue», вартістю 746763,71 гривень, який належав потерпілому ОСОБА_9 , та отримав грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 28 листопада 2024 року становило 208005 гривень, та автомобіль марки «Peugeot 3008».

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 , чим завдав останньому майнової шкоди у великих розмірах, що становить 746763,71 гривень.

Крім цього, 08 лютого 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, під приводом реалізації, а саме продажу транспортного засобу, отримав належний потерпілій ОСОБА_11 автомобіль марки «Peugeot 508», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, 03 березня 2025 року ОСОБА_5 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, уклав договір купівлі-продажу №РН-0000798 з покупцем ОСОБА_12 , та продав йому автомобіль за грошові кошти в сумі 761690 гривень, про що не було відомо власнику вищевказаного автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілої

ОСОБА_11 , чим завдав останній майнової шкоди у великих розмірах, що становить 761690 гривень.

Також, 12 травня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, повідомив запропонував потерпілому ОСОБА_13 придбати за кордоном України та доставити в м.Рівне автомобіль марки «AUDI Q5», завідомо не маючи наміру виконувати будь-яких угод з його продажу та пригону з-за кордону, тим самим повідомив ОСОБА_13 завідомо неправдиві відомості.

Таким чином, ОСОБА_5 використав обман, як спосіб вчинення шахрайства, домовився про пригон автомобіля марки «AUDI Q5» та повідомив про необхідність сплати авансового внеску в розмірі 10 000 Євро, що згідно курсу НБУ, станом на 12 травня 2025 року становило 467528 гривень, а також митних платежів у розмірі 4500 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 21 травня 2025 року становило 186683 гривень. Будучи введеним в оману зазначеною інформацією, потерпілий ОСОБА_13 погодився на таку пропозицію та передав грошові кошти у готівковій формі.

29.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується сукупністю зібраних по даному кримінальному провадженні доказів, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_13 , протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 , протоколом прийняття заяви від ОСОБА_9 , протоколом прийняття заяви від ОСОБА_14 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , висновком судової почеркознавчої експертизи, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; вчинити інші кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Підозрюваний та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі покликаючись на недоведеність заявлених ризиків, а також вказали на те, що підозрюваний намагається відшодуваду завдану потерпілим шкоду.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025186010000620 від 06.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України.

За вищевказаних обставин, у вказаному кримінальному провадженні, 29.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.

Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можуть бути недоведені на ранній стадії розслідування.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).

Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

Разом з тим, в ході здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження слідчим скеровувалися письмові повістки про виклик підозрюваного до органу досудового розслідування на 24.09.2025, 25.09.2025, 26.09.2025 з метою з`ясування обставин вчинення кримінальних правопорушень, однак, ОСОБА_5 їх ігнорував та не з`являвся.

Також враховуючи загальний розмір збитків - 2 900 778, 11 гривень, завданих кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, останній може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, а також потерпілих, з метою уникнення відповідальності та відшкодування шкоди, завданої ним.

Крім того, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 має право виїзду за межі України, не зважаючи на воєнний стан, введений на території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, оскільки має діючу відстрочку від мобілізації за призовом для проходження військової служби у період дії воєнного стану до 30.01.2026).

Вказане обставини дають підстави вважати про реальність ризику ухилення та переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування/суду та перешкоджання розгляду провадження у розумні строки.

Окрім того, знаючи місце проживання потерпілих та свідків, підозрюваний ОСОБА_5 може шляхом умовлянь, вчинення тиску та /або будь-яким іншим чином вплинути на них, з метою зміни ними своїх показань про обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_5 упродовж тривалого періоду часу, а саме протягом періоду січня 2023 року-травня 2025 року вчиняв шахрайські дії - шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілих в загальному розмірі 2 900 778, 11 гривень. Вказане свідчить про можливість продовження злочинної діяльності ОСОБА_5 та саме перешкоджати шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для того, щоб забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також з метою запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному проваджені; вчинити інші кримінальні правопорушення так, як жоден інший із запобіжних заходів не здатен запобігти переліченим вище ризикам та забезпечити перебування підозрюваного за місцем проживання, своєчасне з`явлення його до слідчого для проведення слідчих й інших процесуальних дій, а в подальшому - до суду.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 990 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 997 720 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід тримання під вартою, строком 30 днів, тобто до 28.01.2026.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити заставу у розмірі 990 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 997 720 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

-повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 28.01.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя -