Ухвала суду № 133083484, 05.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8957/25

н/п 2-п/953/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Максимовської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал»», звернувся у суд з позовом, шляхом пред`явлення його через систему «Електронний суд», до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором №4704191 від 12.03.2021 в розмірі 38428,50 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. та суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №4704181 від 12.03.2021 в сумі 19950 грн., а також судовий збір в сумі 1257,47 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4152,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

07.11.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява відповідача про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 29.09.2025. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що для встановлення обставини дійсного укладення та підписання ним договору № 4704181 від 12.03.2021 року з ТОВ "МІЛОАН", а також з метою належної верифікації електронного підпису слід перевірити порядок його отримання, який має достовірно ідентифікувати ОСОБА_1 як підписанта цього договору, а також порядок накладання одноразового ідентифікатора, який має виключати його використання іншими особами. На думку відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження укладення з відповідачем договору в електронній формі. У справі також відсутні докази щодо порядку отримання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора (некваліфікованого електронного підпису) та факту його накладення на договір. На підтвердження укладення договору позивач не надав докази, що зазначений одноразовий ідентифікатор направлявся ОСОБА_1 на належний йому мобільний номер телефону чи на електронну пошту. Довідка ТОВ "МІЛОАН" про послідовність дій вчинених в інформаційно - телекомунікаційній системі товариства не може бути належним доказом отримання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, накладання самим же ОСОБА_1 такого одноразового ідентифікатора на відповідні документи. Така довідка про послідовність дій є документом, складеним в односторонньому порядку первісним кредитором і відображає лише позицію ТОВ "МІЛОАН", але не містить волевиявлення позичальника та не підтверджує укладання Договору № 4704181 від 12.03.2021 року у електронній формі. Також відповідач зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що кредитором на виконання умов договору про споживчий кредит було перераховано обумовлену грошову суму на рахунок позичальника та про наявність і розмір заборгованості у відповідача за цим кредитним договором. Надане позивачем платіжне доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, адже доручення могло бути подане до банку, але гроші не були списані з рахунку первісного кредитора з різних причин, наприклад через їхню недостатність або збій банківської системи. Відтак, платіжне доручення не є документом що підтверджує обставину перерахування обумовленої грошової суми на рахунок позичальника ОСОБА_1 , оскільки не має достовірних відомостей про те, чи було перераховано грошові кошти у сумі 15 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 , належним документом, що підтверджуватиме виконання первісним кредитором умов договору про споживчий кредит та перерахування грошових коштів на рахунок позичальника є виключно банківська виписка. Наявні з цього приводу у матеріалах справи документи (відомість про щоденні нарахування та погашення, виписка з особового рахунка виписка з особового рахунка за кредитним договором № 4704181 від 12.03.2021 року, розрахунок заборгованості) є аналітичними документами, що лише можуть складатися на підставі первинних бухгалтерських документів, але не є ними. Крім того, включення банком до суми заборгованості складової заборгованості за комісією та задоволення такої вимоги судом, на думку ОСОБА_1 є необґрунтованими. Встановлення всупереч вимогам нормативно - правових актів та висновків Верховного Суду такого платежу як комісія спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. Також відповідач зазначив, що вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і явно не відповідають принципам співмірності та справедливості, зважаючи на складність справи. Щодо поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідач зазначив, що фактично дізнався про прийняте заочне рішення і про наявність справи 03.11.2025 року, під час здійснення перевірки електронного кабінету в Електронному суді. В ході ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи в електронному суді останнім також виявлено, що позовна заява взагалі відсутня в електронному кабінеті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та цивільної справи №953/8957/25 приходить до наступного та щодо вимог ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, зазначає.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на судовий захист в порядку цивільного судочинства є дотримання процесуальних строків, в тому числі строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

За змістом зазначеної статті, суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку, при цьому поважність причин повинен доводити відповідач.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зазначено, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостоїстатті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Згідно п.2 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Зі змісту довідки, сформованої в автоматизованій системі документообігу суду, копія заочного рішення суду від 29.09.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 09.10.2025.

Як зазначив відповідач, він ознайомився з копією заочного рішення в електронному кабінеті лише 03.11.2025.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Враховуючи те, що матеріали справи №953/8957/25 не містять відомостей щодо фактичного отримання ОСОБА_1 копії заочного рішення суду від 29.09.2025, суд вважає зазначені останнім причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення поважними.

Щодо вимог відповідача про скасування зазначеного рішення суду від 29.09.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.286 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Судом встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин та докази на які він посилається підлягають перевірці.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати заочне рішення суду, а справу призначити до розгляду за правилами спрощеного провадження

Керуючись ст.ст. 260, 286, 288 ЦПК України, суд,-

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Призначити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 26 січня 2026 року на 12:00 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бородіна Н.М.