Постанова № 13308286, 16.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

16.03.2010 р. Справа № 2а - 4222/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянув у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юникфарм", <Позивач адресса > доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, <Відповідач адресса > за участю представників:від позивача: Чамара Л.В.

від відповідача: Чебан В.О.

провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.06.2009 року №001452350/0 та від 02.06.2009 року №001462350/0, Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №001462350/0 від 02.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2704 гривень до товариства з обмеженою відповідальністю "Юникфарм".

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №001452350/0 від 02.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4450 гривень 40 копійок до товариства з обмеженою відповідальністю "Юникфарм".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2010 року Справа № 2а 4222/09/1470

м. Миколаїв

13:23

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юникфарм»,

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва,

за участю представників

від позивача: Чамара Л.В.,

від відповідача: Чебан В.О.

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.06.2009 року №001452350/0 та від 02.06.2009 року №001462350/0.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юникфарм»(далі ТОВ «Юникфарм») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.06.2009 року №001452350/0 та від 02.06.2009 року №001462350/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, свої доводи виклав в запереченнях, які знаходять в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновків про наступне.

19 травня 2009 року на підставі направлення на перевірку № 1275/23-517 від 15.05.2009 року та № 1276/23-517 від 15.05.2009 року посадовими особами Державної податкової адміністрації у Миколаївський області (далі ДПА у Миколаївський області) було проведено перевірку ТОВ «Юникфарм», розташованого за адресою: пр. Жовтневий, 340/2, м. Миколаїв.

За результатами перевірки посадовими особами ДПА у Миколаївській області складено Акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 19.05.2009 року № 0532/14/00/23/32819389. Актом перевірки зафіксовано наступні порушення: порушення порядку режиму попереднього програмування по найменування товару, ціні та обліку їх кількості; порушення порядку придбання торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності за 338 днів; реалізація товару, який не облікований у встановленому порядку на суму 2254,43 гривень.

За результатами проведеної перевірки, на підставі Акту перевірки від 19.05.2009 року № 0532/14/00/23/32819389 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято рішення від 02.06.2009 року № 0001452350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 4593,86 гривень та рішення від 02.06.2009 року №0001462350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2704 гривень.

Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265) субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязанні: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до акту перевірки від 19.05.2009 року № 0532/14/00/23/32819389 податківцями зафіксовано порушення порядку режиму попереднього програмування по найменуванню товару, ціні та обліку їх кількості при розрахунках через РРО.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував факт порушення порядку режиму попереднього програмування по найменуванню товару, ціні та обліку їх кількості при розрахунках через РРО.

Враховуючи, що факт порушення режиму попереднього програмування по ціні товару та обліку їх кількості при розрахунках через РРО підтверджується доказами, та не заперечуються позивачем суд вважає, що ця обставина не вплинула не правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині.

2. Відповідно до пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Тобто, пункт 12 частини 1 статті 3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

За таких обставин, на думку суду, обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за статті 21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений. Навіть у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»не передбачається документів за якими товари обліковуються за місцем реалізації.

Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обовязковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомість, у зазначеному випадку, податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним субєктивним критерієм, а також з згідно з «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України № 184 від 09.04.2009 року.

Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обовязковим.

Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.

Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.

Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»неможливо.

В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів на товар, який зазначений в описі, окрім товару на суму 29,23 гривень.

Тобто, зазначений у Акті перевірки товар був облікований у передбаченому законодавством порядку, окрім товару на суму 29,23 гривень.

Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється, в першу чергу, поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.

Безпосередньо на перевірку підприємства за його юридичною адресою, де зберігаються документи обліку та бухгалтерські документи, податківці не виходили.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував факт реалізації товару, який не облікований у встановленого порядку за місцем реалізації в сумі 29,23 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 4450,40 гривень.

3. Відповідно до пункту 1 статті Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 01.06.2008 року № 98/96 (далі - Закон № 98) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

В пункті 2.2.14 Акту перевірки від 19.05.2009 року перевіряючими зазначено, що позивачем порушено порядок придбання торгового патенту на право здійснення торговельної діяльності за 338 днів, а саме: в аптечному пункті здійснюється реалізація лікарських засобів не вітчизняного виробництва за період з 01.10.2006 року до 01.12.2009 року відповідно до накладних, які надавались до товару на вказаний аптечний пункт.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що в накладних, доданих до акту перевірки зазначено товар вітчизняного виробництва.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону № 98 пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження).

Частиною 1 статтею 3 Закону № 98 передбачено, що за здійснення операцій з реалізації товарів, визначених частинами шостою, сьомою, восьмою та дев'ятою статті 3 цього Закону, без одержання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку одержання та використання пільгового торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у п'ятикратному розмірі вартості пільгового торгового патенту.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов в цій частині, а рішення відповідача про застосування штрафу на суму 2704 гривні за здійснення торговельної діяльності без наявності торгового патенту - скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 7154,40 гривень.

Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва № 001462350/0 від 02.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2704 гривень до товариства з обмеженою відповідальністю "Юникфарм".

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва № 001452350/0 від 02.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4450 гривень 40 копійок до товариства з обмеженою відповідальністю "Юникфарм".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 29.11.2010 року.

Суддя І.А. Устинов