Постанова № 13308275, 25.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

25.11.2010 р. Справа № 2а-7297/10/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Дочірнього підприємства (ДП) “Ливарний завод”, м. Первомайськ, Миколаївська область

до відповідача: Первомайської обєднаної державної податкової інспекції, м. Первомайськ, Миколаївська область

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: Трифонов Д.В.

від відповідача: повноважний представник відсутній

Суть спору: про визнання протиправним та скасуванні податкових повідомлень-рішень.

Дочірнє підприємство “Ливарний завод” звернулося до суду із позовом, уточненим клопотанням представника позивача у судовому засідання від 22.11.10 р., про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень №0000162301/0 від 23 квітня 2010 року; № 0000172301/0 від 23 квітня 2010 року; №0000172301/1 від 21.05.2010 року, №0000162301/1 від 21.05.2010 року, №0000172301/2 від 04.08.2010 року, №0000162301/2 від 04.08.2010 року, № 0000162301/3 від 13.10.2010 року, № 0000172301/3 від 13.10.2010 року прийнятих Первомайською обєднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства “Ливарний завод” - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення №0000162301/0 від 23 квітня 2010 року; № 0000172301/0 від 23 квітня 2010 року; №0000172301/1 від 21.05.2010 року, №0000162301/1 від 21.05.2010 року, №0000172301/2 від 04.08.2010 року, №0000162301/2 від 04.08.2010 року, № 0000162301/3 від 13.10.2010 року, № 0000172301/3 від 13.10.2010 року прийнятих Первомайською обєднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

”25” листопада 2010 р. Справа № 2а-7297/10/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Дочірнього підприємства (ДП) “Ливарний завод”, м. Первомайськ, Миколаївська область

до відповідача: Первомайської обєднаної державної податкової інспекції, м. Первомайськ, Миколаївська область

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: Трифонов Д.В.

від відповідача: повноважний представник відсутній

Суть спору: про визнання протиправним та скасуванні податкових повідомлень-рішень.

Дочірнє підприємство “Ливарний завод” звернулося до суду із позовом, уточненим клопотанням представника позивача у судовому засідання від 22.11.10 р., про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень №0000162301/0 від 23 квітня 2010 року; № 0000172301/0 від 23 квітня 2010 року; №0000172301/1 від 21.05.2010 року, №0000162301/1 від 21.05.2010 року, №0000172301/2 від 04.08.2010 року, №0000162301/2 від 04.08.2010 року, № 0000162301/3 від 13.10.2010 року, № 0000172301/3 від 13.10.2010 року прийнятих Первомайською обєднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

У період з 17.03.2010р. по 07.04.2010 р. спеціалістами Первомайської обєднаної державної податкової інспекції (надалі-Відповідач) було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства акціонерного товариства відкритого типу “Первомайськдизельмаш” “Ливарний завод” (надалі-Позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт від 14.04.2010 року № 757/23/30125136.

На підставі акту перевірки начальником Первомайської обєднаної державної податкової інспекції були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 23.04.2010 № 0000162301/0 яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон № 334/94-ВР) за платежем податок на прибуток 259612,0 грн.;

-від 23.04.2010 року № 0000172301/0 яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР) за платежем податок на додану вартість у сумі 239383,22 грн.

При прийняті вище зазначених рішень, Відповідач виходив з того, що під час перевірки було встановлено, що первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обігу, на виконання договору № 7 від 20.05.2008 року, укладеного між Позивачем та Приватним підприємством «Украгробуд-груп»на поставку товару (чавуну, оліфи), не складалися, господарські операції не підтверджені, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Отже, зазначений договір відповідно до пп. 1,2 ст. 215,пп. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Також, крім встановлення факту, що податкові та видаткові накладні не видавились, відсутність господарських операцій з поставки чавуну, оліфи та інші, підтверджує факт відсутності товарно-транспортних накладних на поставлені товари.

Не погодившись з прийнятими рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень були прийняті нові, аналогічні за змістом, №0000172301/1 від 21.05.2010 року, №0000162301/1 від 21.05.2010 року, №0000172301/2 від 04.08.2010 року, №0000162301/2 від 04.08.2010 року, № 0000162301/3 від 13.10.2010 року, № 0000172301/3 від 13.10.2010 року.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними, виходячи з наступного.

Стосовно податкового повідомлення рішення № 0000162301/0 від 23.04.2010 року.

Під час перевірки Відповідачем встановлено порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого, за висновками відповідача, Позивачем було занижено податку на прибуток в сумі 165508,00 грн.

Проте з такими висновками відповідача суд не погоджується, на підставі наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.3.9 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і в одночасно розрахунковим документом. Отже, якщо податкова накладна, складена відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, це вже є достатньою підставою для віднесення до валових витрат виробництва товарів, придбаних для їх подальшого використання в господарській діяльності. При цьому, крім податкових накладних, законність такого віднесення підтверджується і первинними бухгалтерськими документами, ведення яких передбачено нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тобто, товарними накладними, на підставі яких придбані товари, відображені в складських та виробничих операціях. При проведені перевірки Відповідачем не були враховані картки складського обліку, які встановлюють факт оприбуткування придбаних товарів на складі та видача таких для виробничих цілей та виготовлення з придбаних товарів готової продукції, і як наслідок невірно зроблений висновок, що валові витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу безтоварності господарських операцій з придбання оліфи та чавуну судом не може бути прийнятим до уваги, тому що, в Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, зазначено, що така накладна є єдиним документом для учасників транспортного процесу, отже вона не єдиним документом податкового або бухгалтерського обліку. Отже, в ході перевірки до уваги взято тільки відсутність товарно-транспортних накладних, які є єдиним документом учасників транспортного процесу, і не взято документообіг сукупно, тобто, учасників бухгалтерського, виробничого та податкового процесів.

Крім цього, під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності директора ДП «Ливарний завод»за порушення підпункту 5.3.9 Закону України № 334 та підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», суддею досліджувались бухгалтерські документи, що підтверджують отримання товару за господарським договором. Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2010 року встановлено факт відсутності порушення наведених податкових норм посадовою особою підприємства.

Відповідачем в акті перевірки, зроблено висновок про нікчемність договору № 7, укладеного 20 травня 2008року між ПП "Украгробуд-груп та дочірнім підприємством акціонерного товариства відкритого типу «Первомайськдизельмаш»«Ливарний завод»(далі Договір № 7).

Цивільним Кодексом України (далі ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована настановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст.ст. 626, 629 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Укладаючи зазначений договір, Позивач мав на меті настання реальних наслідків (отримання товару по договору та його оплата, використання товару в господарській діяльності згідно технологічного процесу, виготовлення з придбаного чавуну та інших основних та допоміжних матеріалів готової продукції), що підтверджують надані в ході перевірки документи податкового та бухгалтерського обліку, які вказують саме на закінченість правочину, що є прямим доказом, що норми ст. 203 ЦК України Позивачем не порушувались.

Отже, суд не погоджується з висновками Відповідача, що зазначений договір є нікчемним, та таким що суперечить інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства та не спрямований на реальне настання правових, оскільки ним не доведено, в чому саме полягає порушення публічного порядку, в чому полягає суперечнисть інтересам держави та суспільства.

На теперішній час договір № 7 від 20.05.2008 року є чинним, ніким не змінений та не оскаржений.

Стосовно податкового повідомлення рішення № 0000172301/0 від 23.04.2010 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної ціни (контрактрої) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідач, не взяв до уваги норму підпункту 7.5.1 Закону України № 168/97-ВР, а саме, право на податковий кредит у підприємства виникло вже за наявності отриманої податкової накладної, яка видана платником податку, який на час здійснення господарської операції мав статус платника податку на додану вартість і був таким, що зареєстрований на підставі ст. 9 Закону України № 168/97-ВР. Посилання Відповідача на порушення кримінальної справи за ознаками ст. 205 Кримінального Кодексу України, не є доказом нікчемності правочину на підставах, наведених в акті перевірки. Як зазначено судом, на момент перевірки договір № 7 від 20.05.2008 року був чинним, ніким не зміненим та не оскарженим.

Наведене вище є доказом того, що Позивачем не порушувались норми підпункту 7.4.5 Закону України № 168/97-ВР, тому що суми податкового кредиту підтверджені наданими в ході перевірки податковими накладними, які відповідають вимогам статті 7 Закону України № 168/97-ВР.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства “Ливарний завод” - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення №0000162301/0 від 23 квітня 2010 року; № 0000172301/0 від 23 квітня 2010 року; №0000172301/1 від 21.05.2010 року, №0000162301/1 від 21.05.2010 року, №0000172301/2 від 04.08.2010 року, №0000162301/2 від 04.08.2010 року, № 0000162301/3 від 13.10.2010 року, № 0000172301/3 від 13.10.2010 року прийнятих Первомайською обєднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

13.12.2010 року