Рішення № 133079902, 30.12.2025, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6923/25

Провадження № 2/645/3441/25

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2025 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шарка О.П.

секретаря судового засідання Мухіна В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заявою Інституту рослинництва ім.. В.Я. Юр`єва аграрних наук України до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

Інститут рослинництва ім.. В.Я. Юр`єва аграрних наук України звернувся до суду, в якому росить суд стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ: 00497012, відшкодування збитків, завданих внаслідок несвоєчасної та неповної оплати спожитих житлово-комунальних послуг індивідуальним споживачем в сумі 9166 грн. 05 коп., витрати на сплату судового збору - 3 028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень).

В обґрунтування позову зазначили, що Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН включено до Державного реєстру наукових установ (Додаток № 1), яким надається підтримка держави, та його локально розташована дослідницька інфраструктура входить до міжнародних мереж. До цілісного майнового комплексу Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН входить житловий будинок, в якому зареєстрований, проживає та споживає житлово-комунальні послуги відповідач. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН (далі Наукова установа) на договірних засадах є учасником правовідносин, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком (власними силами Наукової установи - господарським способом), постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносин, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових будинках та гуртожитках. Наукова установа, у тому числі, в інтересах індивідуальних споживачів, з метою забезпечення останніх належними умовами проживання і задоволення господарсько- побутових потреб від отримання житлово-комунальних послуг для власних потреб, та враховуючи волевиявлення індивідуальних споживачів, за таких умов уклала з постачальниками та виконавцями комунальних послуг договори на поставку електричної енергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення, управління побутовими відходами. На офіційному сайті акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» містяться данні про електропостачальників містяться публічні умови для укладення відповідних договорів (https://www.zbutenergo.kharkov.ua/naselennia/ukladennia- dogovoru). На офіційному сайті Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» розміщена інформація щодо Публічних Договорів (https://www.hts.kharkov.ua/info_for_public_contract.php#start). На офіційному сайті Комунального підприємства «Харківводоканал» міститься інформація щодо типового індивідуального договіру про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (https://vodokanal.kharkov.ua/content/contract). На офіційному сайті ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» розміщено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (https://gas.ua/uk/gas-for-home). На офіційному сайті Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» розміщено Типовий договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку (https://kh.grmu.com.ua/). На офіційному сайті Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» розміщено відповідні публічні договори (https ://kpkvpv.kharkiv.ua/uslugi/dogovora/). За відсутності самоорганізації індивідуальних споживачів в законодавчо встановленні об`єднання та не прийняття індивідуальними споживачами рішення про модель організації договірних відносин з постачальниками та виконавцями комунальних послуг, індивідуальні споживачі, які зареєстровані та проживають в житлових будинках державного житлового фонду, у тому числі гуртожитках, що перебувають на балансі Наукової установи, автоматично приєднались до договорів постачання комунальних послуг, які були укладені Науковою установою з постачальниками та виконавцями комунальних послуг, у тому числі і в інтересах індивідуальних споживачів житлового будинку реєстраційний № 749740263101. Станом на 1 липня 2025 року не відшкодована витрачена сума на комунальні послуги, які були спожиті відповідачем складає 9166 грн. 05 коп. З метою досудового врегулювання з індивідуальним споживачем порушень фінансової дисципліни щодо відшкодування витраченої суми на комунальні послуги на суму 9166 грн. 05 коп. та надання можливості самостійно виправити правопорушення, на адресу індивідуального споживача рекомендованим листом з повідомлення про вручення було направлено досудове врегулювання відповідальності індивідуального споживача за порушення фінансової дисципліни щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень (відзив) проти позову або заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, та його локально розташована дослідницька інфраструктура входить до міжнародних мереж.

До цілісного майнового комплексу Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН входить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований, проживає та споживає житлово-комунальні послуги відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН на договірних засадах є учасником правовідносин, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком (власними силами Наукової установи - господарським способом), постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносин, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових будинках та гуртожитках (на договірних засадах з постачальниками та виконавцямикомунальнихпослуг')

Наукова установа, у тому числі, в інтересах індивідуальних споживачів, з метою забезпечення останніх належними умовами проживання і задоволення господарсько- побутових потреб від отримання житлово-комунальних послуг для власних потреб, та враховуючи волевиявлення індивідуальних споживачів, за таких умов уклала з постачальниками та виконавцями комунальних послуг договори на поставку електричної енергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення, управління побутовими відходами

На офіційному сайті акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» містяться данні про електропостачальників містяться публічні умови для укладення відповідних договорів (https://www.zbutenergo.kharkov.ua/naselennia/ukladennia- dogovoru).

На офіційному сайті Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» розміщена інформація щодо Публічних Договорів (https://www.hts.kharkov.ua/info_for_public_contract.php#start).

На офіційному сайті Комунального підприємства «Харківводоканал» міститься інформація щодо типового індивідуального договіру про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (https://vodokanal.kharkov.ua/content/contract).

На офіційному сайті ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» розміщено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (https://gas.ua/uk/gas-for-home).

На офіційному сайті Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» розміщено Типовий договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку (https://kh.grmu.com.ua/).

На офіційному сайті Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових

відходів» розміщено відповідні публічні договори(https ://kpkvpv.kharkiv.ua/uslugi/dogovora/).

За відсутності самоорганізації індивідуальних споживачів в законодавчо встановленні об`єднання та не прийняття індивідуальними споживачами рішення про модель організації договірних відносин з постачальниками та виконавцями комунальних послуг, індивідуальні споживачі, які зареєстровані та проживають в житлових будинках державного житлового фонду, у тому числі гуртожитках, що перебувають на балансі Наукової установи, автоматично приєднались до договорів постачання комунальних послуг, які були укладені Науковою установою з постачальниками та виконавцями комунальних послуг, у тому числі і в інтересах індивідуальних споживачів житлового будинку реєстраційний № 749740263101

Наукова установа, відповідно до ЗУ «Про публічні закупівлі» уклала договори про закупівлю комунальних послуг (поставку електричної енергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення, управління побутовими відходами), та на виконання умов бюджетного та публічно закупівельного законодавства взяла бюджетні зобов`язання та здійснила платежі за рахунок бюджетних коштів (спеціального фонду) (Додаток № 4, код рядка 220-270), тим самим виконавши умови вищезазначених договорів. Однак, відповідач, споживши житлово-комунальні послуги, лише частково відшкодовує Науковій установі витрачені суми на комунальні послуги, у наслідок чого у Наукової установи виникли збитки на суму 9166 грн. 05 коп.

Основними напрямами діяльності Наукової установи є проведення фундаментальних і прикладних досліджень в рослинництві та мобілізації генетичного різноманіття рослин для потреб рослинництва України.

Наукова установа, не здійснює ліцензійної діяльності у сфері житлово- комунальних послуг та виключно на договірних засадах отримує комунальні послуги від суб`єктів господарювання, видами діяльності яких є: теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, управління побутовими відходами.

Разом з тим, Наукова установа, виключно господарським способом, здійснює управління житловим будинком реєстраційний № 749740263101, який перебуває на її балансі та в якому проживає відповідач, у зв`язку з чим витратила на утримання зазначеного житлового будинку бюджетні кошти (спеціального фонду).

Отже позивачем доведено надання комунальних послуг відповідачці та членам її родини у заявлений період, а відповідачка відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України доказів того, що нарахування проводилися в цей період за відсутності надання таких послуг, або комунальні послуги надавалися неналежної якості, що вказувало на наявність підстав для звільнення відповідачки від оплати їх вартості або зменшення нарахованих сум, не надала.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам, суд виходить з наступного.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 1 частини 1статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», було передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а пунктом 5 частини 3 тієї ж статі Закону передбачений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення передбачені ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 66 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст. 67 ЖК України, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно положень ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20, 21 Закону України від 24.06.2004р. «Про житлово- комунальні послуги», відповідно до яких власник або споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачка після закінчення строку дії контракту №3383 від 31.07.2008 не уклала договір про тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти та відповідно про сплату за надані послуги та витрат на утримання будинку і територій та житлово- комунальні послуги з позивачем, тобто допускає порушенням норм чинного законодавства. В той же час відповідачка фактично продовжує проживати в гуртожитку та користуватись комунальними послугами.

Отже між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Аналогічні положення передбачені ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 1 частини 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений ст. ст. 7, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції на дату укладення контракту №2733 (11.12.2006), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) . У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно п.3 ч.2ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Отже, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови від оплати таких послуг споживачем, посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 127 Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно з ч. 2 ст. 128 Житлового кодексу України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

За правилом ст. 129 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Частиною 1 статті 130 Житлового кодексу України передбачено, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року №498 затверджено Примірне положення про користування гуртожитком ( далі - Примірне положення), яке визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них, дія якого поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності та п 1.1. якого передбачено, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).

За змістом статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено три форми управління багатоквартирним будинком, а саме: самостійне управління співвласниками; управління управителем; управління об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).

Станом на момент подання позову форма управління багатоквартирним будинком не була визначена, а тому управління багатоквартирними будинками, які перебувають на її балансі Наукової установи, забезпечувалось та забезпечується Науковою установою господарським способом.

За таких обставин, виходячи із фактично виниклих правовідносин, які були засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, Науковій установі, внаслідок несвоєчасного та неповного відшкодування суми витрат на комунальні послуги, які були спожиті та частково оплачені відповідачем, було завдано збитки на суму 9166 грн. 05 коп.

На балансі Наукової установи за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований та проживає індивідуальний споживач комунальних послуг ВІДПОВІДАЧ ОСОБА_1 , який є споживачем комунальних послуг у відповідних розмірах та їх якості, а тому зобов`язаний здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця.

Між Науковою установою та постачальниками житлово-комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, управління побутовими відходами), на виконання умов бюджетного та публічно закупівельного законодавства, було укладено договори про закупівлю комунальних послуг.

Станом на сьогодення Наукова установа своєчасно та у повному обсязі виконала грошові зобов`язання перед постачальниками

Відповідач, як індивідуальний споживач на протязі останніх трьох років отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб та, в порушення прав та законних інтересів Наукової установи, не відшкодовує витрачені суми на комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, управління побутовими відходами, управління багатоквартирним будинком), які (комунальні послуги) були спожиті індивідуальним споживачем, чим тривалий час завдає збитки Науковій установі.

Відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі відшкодовує Науковій установі витрачені нею суми на комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, управління побутовими відходами, управління багатоквартирним будинком), які (комунальні послуги) були спожиті відповідачем, при цьому ніяк не мотивує законність своїх дій, що, з його вини, призвело до завдання Науковій установі збитків на суму 9166 грн. 05 коп.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість до теперішнього часу боржником не погашена.

Відповідач не надала доказів необґрунтованості нарахованих сум, не надала свого розрахунку, тому суд погоджується з розрахунком позивача.

Згідно ст. 68 ЖК України споживачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875 - IV, споживач зобов`язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовна заява про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.

На підставі викладеного і керуючись ст.12, 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Інституту рослинництва ім.. В.Я. Юр`єва аграрних наук України до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ: 00497012, відшкодування збитків, завданих внаслідок несвоєчасної та неповної оплати спожитих житлово-комунальних послуг індивідуальним споживачем в сумі 9166 грн. 05 коп. (дев`ять тисяч сто шістдесят шість гривень п`ять копійок.)

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ: 00497012, витрати на сплату судового збору - 3 028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ: 00497012, м.Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд.142.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 05 січня 2026 року.

Суддя