Постанова № 13307783, 28.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року Справа № 43/199-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., судді Бабакової Л.М., судді Здоровко Л.М.

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Романюка Т.О. (за дов. № 07 від 23.01.2010 р.),

відповідача –Яновської В.С. (за дов. № 38-1871 від 28.05.2010 р.)

розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 4264 Х/2) позивача на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2010 р. у справі № 43/199-10,

за позовом ТОВ Макрокап Девелопмент Україна», м. Харків, (код ЄДРПОУ 25178393)

до КП «Харківські теплові мережі», м. Харків, (код 31557119)

про визнання частково недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна," звернувся до господарського суду з позовом до КП "Харківські теплові мережі" про визнання частково недійсним договору та здійснення перерахунку розміру плати за постачання теплової енергії на підставі того, що додатки до договору суперечать положенням ст. 203 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2010 р. у справі №43/199-10 (суддя Сальникова Г.І.) відмовлено у задоволенні позову. Рішення мотивоване безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2010 р., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вказував на те, що господарським судом не з’ясовано всіх обставин справи, а саме ті факти, що на думку позивача відповідач отримав завищену плату за тепло, яке він не поставив. Апелянт не погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що постачання теплової енергії до нежитлових приміщень регулюється Законами України «Про теплопостачання», «Про електроенергетику»та «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., а не Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вважає рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2010 р. по справі № 43/199-10 законним та обґрунтованим і просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував проти неї.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Харківської області так і під час апеляційного провадження, 01.05.2002 р. між КП “Харківські теплові мережі” та ТОВ “Макрокап Девелопмент України” був укладений договір №1756 про постачання теплової енергії .

Листом №36/ТД-2639 від 09.06.2009 р., позивач повідомлявся про зміну теплового навантаження, який складав 0,061 Гкал/годину, також разом з листом на адресу позивача було направлено додаток №1 та додаток №4 від 01.07.2009 р.

Додатком 1 до договору від 01.05.2002 р. були визначені обсяги постачання теплової енергії Споживачу, де приєднане (максимальне) теплове навантаження 0,061 Гкал/годину, ємкість системи опалення теплових мереж Споживача - 0.811 м3; загальна опалювальна площа -404.70 м2; орієнтована вартість теплоенергії за поточний рік усього становить 76845,03 грн. Договірні навантаження вступають в дію з моменту підписання цього додатку обома сторонами.

Зазначені додатки 1 та 4 до договору №1756 від 01.05.2002 р. були підписані та скріплені печатками представників позивача та відповідача 01.07.2009 р.

Листом від 18.02.2010 р. позивач звернувся до Дзержинської філії КП "Харківські теплові мережі" з листом, в якому просив здійснити обстеження системи опалення на відповідність санітарним нормам по температурному режиму в опалювальний сезон на надати методику розрахунку теплового навантаження для приміщення позивача.

Листом від 23.03.2010 р. за № 178 відповідачем надано відповідь, в якій зазначалося, що ТОВ “Макрокап Девелопмент України” провело заміну частини опалювальних приладів та підводок до неї без технічних умов на реконструкцію системи опалення, погоджених в установленому порядку з КП “ХТМ”, без довідки від балансоутримувача будівлі про те, що заміна опалювальних приладів виконані під його контролем і претензій до роботи внутрішньо будинкової системи опалення він не має, без ліцензії на проведення робіт від організації, виконувавшої заміну опалювальних приладів у приміщеннях позивача, без проекту реконструкції системи опалення, погодженої з КП “ХТМ”.

Позивач звернувся до ТОВ "Харківреконструкція", ліцензія серія АВ № 490969 для проведення розрахунку теплового навантаження на опалення офісних приміщень за адресою: м. Харків, вул. Данілевського 30 . Відповідно до виконаного розрахунку від 30.03.2010р. втрати тепла склали Qот-0,03335Гкал/год.

Листом від 02.04.2010 р. вих. № 134, позивач звернувся до відповідача, в якому повідомляв, що 25.03.2010 р. інженерами КП "Жилкомсервіс" дільниці № 4 було складено акт обстеження системи опалення приміщення позивача за адресою вул. Данілевського,30. В результаті обстеження встановлено, що температура повітря у приміщенні складає +18С, а фактичний температурний режим роботи внутрішньо будинкової системи опалення вище розрахункових параметрів. Крім того, позивач просив провести перерахунок за опалювальний період 2009-2010 р.

Листом від 15.04.2010 р. №36/т-759 позивач повідомлявся про те, що нарахування за теплову енергію здійснюється на підставі договірного теплового навантаження на опалення, вказаного та підписаного позивачем в додатку 1 від 01.07.2009 р. по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2002 р. №1756, та нарахування за новими тарифами буде проводитися тільки з моменту підписання санітарно-технічних умов.

Листом від 31.05. 2010 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти зміни до договору на умовах, зазначених позивачем.

Листом від 05.07.2010 р. відповідачем повідомлялось, що розрахунок, наданий позивачем розглянутий та погоджений фахівцями Центру контролю та обліку споживання тепла та для внесення відповідних змін до договору направлено додаток 1 та додаток 4 до договору. Зазначені додатки підписані та скріплені печатками сторін 01.06.2010 р. Договірні навантаження вступають в дію з дати цього додатку.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги мотивовані невідповідністю, на думку позивача додатків 1 та 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». А саме позивач вважав, що при укладенні вищезазначених додатків не дотримано принципів, зазначених у ст. 30 Закону: відповідності рівня цін/тарифів для споживачів та суспільства, відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості, гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Однак, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції між сторонами був укладений договір на постачання теплової енергії (а.с. 12-14), а не договір на отримання житлово-комунальних послуг.

Згідно з Законом України «Про теплопостачання»суб'єкти відносин у сфері теплопостачання це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Споживач теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії.

Згідно зі ст. 20 вищевказаного Закону тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Ст. 2 Закону України «Про електроенергетику»визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини, які виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Тобто, господарський суд Харківської області цілком правомірно дійшов висновку про те, що відносини між КП “Харківські теплові мережі” (відповідачем) та ТОВ “Макрокап Девелопмент України” (позивачем) регулюються саме Законами України «Про теплопостачання»та «Про електроенергетику».

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України дає сторонам за договором право бути вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору; умови, що визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір та додатки до нього підписаний та скріплений печатками обох сторін. Обидві сторони здійснили фактичні дії на його виконання. Тобто не тільки підписами а і діями підтвердили те, що вони згодні та приймають умови договору. Це підтверджується зокрема фактом проведення позивачем оплат за спожиту теплову енергію КП "Харківські теплові мережі" за період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. з урахуванням теплового навантаження.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 203 ЦК України містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Відтак, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено, що Додатки № 1 та № 4 спірного договору порушують акти цивільного законодавства, які регулюють правовідносини між сторонами. Додатки складені у порядку та формі, які не суперечать законодавству України, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Тому, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору №1756 про постачання теплової енергії.

Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку розміру плати за постачання теплової енергії за опалювальний період 2009-2010 р., то господарським судом Харківської області також правомірно відмовлено в її задоволенні, оскільки після надання позивачем розрахунку теплового навантаження, виконаного незалежною компетентною організацією, відповідачем були внесені відповідні зміни до договору шляхом підписання 01.06.2010р. додатку 1 до договору № 1756 від 01.05.2002р.з тепловим навантаженням 0,3335 Гкал/год. й розрахунок нарахувань за використану теплову енергію виконується з урахуванням зазначеного теплового навантаження.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2010 р. по справі №43/199-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя