Рішення № 133076879, 26.12.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.12.2025

Справа № 497/2101/24

Провадження № 2/497/166/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

26.12.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Георгієва А.В., розглянувши без участі сторін заочно в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовною заявою представника Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2024р. представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, яким просить про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості в розмірі 87034,32грн., та судових витрат в розмірі сплаченого позивачем судового збору 3028грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази, а також докази оплачених судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав, тому суд ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1ст.280 ЦПК України та за відсутності заперечень позивача.

Представник позивача надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутністю, погоджуючись на ухвалення судом рішення заочно, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України. Судом обґрунтовано ухвалено, що справа підлягає розгляду у заочного порядку.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги задоволенню, але частково, виходячи з наступного.

Згідно відомостей та матеріалів, наданих суду позивачем, 04.01.2019р. року між ПАТ "Комерційний банк "Глобус" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, яким встановлено ліміт овердрафту шляхом подачі заяви-анкети №7/338 на приєднання до Договору, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 за програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів АТ «КБ «Глобус» на умовах: сума ліміту овердрафту - 50000грн.; строк дії ліміту овердрафту - 12 місяців з 04.01.2019р. до 03.01.2020р.; фіксована відсоткова ставка в разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) - 42 %.

Проте, 15.01.2019р. Рішення тарифного комітету Банку затверджено зміни до Тарифного плану "Запасочка", що затверджено протоколом №14 від 15.04.2019р., в тому числі внесено зміни до розміру відсоткової ставки та збільшено до 46,8 %. На виконання п.6.1.2. Банк розмістив відповідну інформацію в мережі інтернет на сайті банку www.globusbank.com.ua, але не отримав письмової незгоди(заперечення) від відповідача.

Підписав анкету-заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання кредиту», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання кредиту шляхом встановлення ліміту овердрафту, підтверджує той факт, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ "Комерційний банк "Глобус"», і що вони були надані йому для ознайомлення у письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які, згідно до заяви, були отримані Відповідачем для ознайомлення у письмовій формі.

Враховуючи, що позивач суду доказів не надав, що відповідач власним підписом підтвердив, що він з фінансовими умовами надання кредитних коштів і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений - суд визнати не взмозі.

На твердження представника позивача, таким чином позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме, - щомісячними платежами в розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором; в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою за рахунком.

Статтею 599 ЦК України регламентовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.526,527,530 цього ж Кодексу - що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Проте, на твердження позивача, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав ніяким чином. Представник позивача стверджує, що відповідач не виконує своїх зобов`язань за договором зі своєчасного повернення коштів, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 87034,32грн., з яких: 49457,90грн. - заборгованість за тілом кредита, 37576,42грн. - заборгованість за простроченими відсотками, надавши суду докази на підтвердження своїх доводів. Відповідач не надав суду доказів щодо виконання ним умов договору в повному обсязі повернення кредитних коштів, а також не надав будь-яких пояснень щодо виконання своїх зобов`язань перед позивачем, та пояснень щодо предмету і підстав позову, оскільки до суду не з`явилася, також не заявляла клопотання щодо застосування стосовно її заборгованості перед позивачем строку позовної чи спеціальної давності.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України регламентується недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання; відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору, зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч.1ст.1054 ЦК України), а відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання. У відповідності до положень ст.ст.13,81,83 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суда. Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які не заперечуються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Докази, що не були предметом дослідження у судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивної цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України. Вимогами ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. А згідно ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 1049 ЦК України закріплено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядок, що встановленні договором.

Згідно ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими в разі, якщо штрафні санкції перевищують 50 % від суми заборгованості. А, згідно зі ст.233 ЦК України, в разі, якщо штрафні санкції, що підлягають до оплати занадто великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право знизити розмір санкцій. За змістом ч.3ст.551 ЦК України, суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов`язання. Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, що дають суду право застосувати або не застосувати ч.3ст.51 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п.п.1,2ч.1ст.214 ЦПК України є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові від 04.09.2014р. (справа № 6-100цс14), - ч.3ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України - щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.5,6 статті10 ЦПК України - щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч.3ст.551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків. Отже, встановивши, що позивачем визначений розмір пені, проте на надано доказів на підтвердження розміру понесених збитків, суд дійшов наступного.

Статтями 77 - 80 ЦПК України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію стосовно предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ст.95ч.1 ЦПК України визначено, що, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. П.28 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначено, що в разі, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. За відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має, згідно із загальними правилами доказування надати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. В разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Відповідно до ст.ст.12,81,263,264 ЦПК України, суд перевіряє належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надає правильної оцінки наданим доказам, що містяться в матеріалах справи, тому суд, в ході розгляду даної справи, досліджує докази з дотриманням норм процесуального права, а саме, встановлює обставини, що мають суттєве значення для ухвалення правильного, законного та справедливого рішення на підставі дослідження й оцінки наявних у справі доказів. Враховуючи те, що сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а перевірка обставин щодо законності підстав для нарахування у якості заборгованості за кредитним договором відсотків за користування кредитом, пені та штрафу має суттєве значення для правильного вирішення спору, суд встановив наступне.

Згідно інформації, викладеної в анкеті-заяві №7/338 від 04.01.2019р., відповідач висловив свою згоду з тим, що ця анкета-заява разом з Тарифами обслуговування, Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с.13), проте доказів ознайомлення відповідача з Умовами Позивачем не надано. Тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, оскільки вони лише частково ґрунтуються на підставах та доказах, визначених діючим законодавством.

Представником позивача - АТ "Комерційний банк "Глобус", не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб у сукупності з Анкетою-заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг з підписом відповідача.

Ч.1 і 2 ст.207 ЦК України та своєю постановою ВСУ від 11.03.2015р. (справа №6-16цс15) визначають, що «за ч.ч.1,2ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») ("Стандарт") не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; та не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності та процентної ставки, не змінювались. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором».

Таким чином, суд дійшов висновку, що Банком не доведено факту укладення кредитного договору в належній формі та узгодження його істотних умов, а саме: відсотки за користування кредитом, комісія та її розмір; неустойка та її розмір, а відповідно, такий договір в силу ч.2ст.1055 ЦК України є нікчемним, а отже, відсутні підстави для стягнення з позичальника на користь банку нарахованих ним відсотків, комісії та неустойки. З наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором 2625/5583/667UAH від 04.01.2019р. станом на 01.03.2024р.не містять детального помісячного розрахунку такої нарахованої заборгованості, окрім як посилання на її нарахуванням в тексті позову, що не дозволяє суду належним чином перевірити правильність такого донарахування процентів за користування кредитом.

Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, Банк, крім розрахунку заборгованості за договором, посилався на Умов та правил надання банківських послуг, Трифами, паспортом споживчого кредиту, проте матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Умовами відповідач був ознайомлений і погодився з ними, а також, що вказані "Умови" та "Правила", на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати відсотків (процентів) за користування кредитними коштами.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81ч.6 ЦПК України). Обґрунтування наявності обставин мають здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

Виходячи з того, що Банк не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження про конкретно запропоновані відповідачу Умови, - суд дійшов висновку, що вимоги позову про стягнення відсотків (процентів) за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають. Відсутні також підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і призвів би до покладення на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Банк, як кредитор і позивач, має довести факт того, що позичальник був ознайомлений і прийняв Умови та Правила, а також Тарифи, що діяли на момент укладення кредитного договору. Обґрунтування наявності обставин мають здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду). Оскільки позивач не довів своїх вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, право позивача підлягає захисту судом шляхом часткового задоволення позову зі стягненням заборгованості по кредиту

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми за прострочении відсотками - є необґрунтованими.

Однак, у зв`язку з тим, що відповідачем не спростовано існування заборгованості за тілом кредиту, суд вважає за можливе задовольнити вимоги Банку в цій частині, оскільки позивачем надано докази отримання відповідачем цих коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості та докази сум заборгованості, яка не спростована боржником.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №010224 від 01.02.2024р., довіреність від 05.12.2022р., акт №7/338 прийому передачі за договором №010224 від 01.02.2024р., платіжна інструкція №11721 від 19.08.2024р., на суму 6000грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3352 від 29.05.2008р.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі.

Але при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн., який на думку суду є об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як роз`яснено в абз.1 п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014р., вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»). Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з того, що позивач, за меншого обсягу позовних вимог мав би сплатити судовий збір, як юридична особа, в розмірі, не менше, ніж мінімальний для юридичних осіб - 3028грн., які фактично й сплатив, тому він підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.526,1049,1050,1054,551 ЦК України, ст.ст.5,6,10,12,80,263-265,280-284,354 ЦПК України, ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 24.06.2008р. Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області), - на користь позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (код ЄДРПОУ 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, буд.19/5) - заборгованість за кредитним договором №б/н від 04.01.2019р. в розмірі 49457(сорок дев`ять чотириста п`ятдесят сім) гривень 90 копійок та судові витрати - в розмірі 3028 (три тисяча двадцять вісім) гривні, та 3000 (три тисячі) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього, разом 55485 (п`ятдесят п`ять тисячи чотирста вісімдесят п`ять) гривень 90 копійок.

У задоволенні решти вимог позову щодо стягнення інших коштів відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка може бути ним подана до канцелярії суду протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду позивачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії; а відповідачем - у той же строк після отримання ухвали суду про відмову в розгляді заяви про скасування заочного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку його оскарження.

Повний текст судового рішення виготовлено 26.12.2025 року.

Суддя А.В. Кравцова