Рішення № 133076073, 18.12.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.12.2025

Справа № 497/1527/24

Провадження № 2/497/86/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Георгієва А.В., розглянувши без участі сторін заочно в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2024р. представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №364088-КС-002 від 14.08.2021р. в розмірі 55064,58грн., та судових витрат - в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 2422,4грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази.

13.01.2025р. відповідач ОСОБА_1 надійслав до суду заяву (відзив) на позов, якою просив відмовити у задоволення позову, зазначивши, що заперечує факт укладення з позивачем договорів, в тій редакції, які надані позивачем. Будь-яким чином перевірити надані роздруківки (причому, ніким не завірені) неможливо. Такі роздруківки є неналежними та недостатніми доказами для об`єктивного встановлення обстави справи, оскільки є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б їх перевірити. Фактично позивач міг скласти документ будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Він, відповідач, повернув позивачу всю суму отриманого кредиту та сплатив позивачу відсотки. Про сплату 47676,2грн. з боку його, відповідача, - не заперечує й сам позивач. Про нарахування будь-яких інших платежів - йому, відповідачу, - не було відомо.Також він просив витребувати у позивача докази.

16.01.2025 Виноградова Ю.Е. - представник позивача - ТОВ "Бізнес Позика" надіслала суду додаткові пояснення, якою просить позов задовольнити, зазначив, що 14.08.2021 року між позивачем та гр. ОСОБА_1 укладено Договір №364088-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний він у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». 14.08.2021 представником ТОВ «БІЗПОЗИКА» ОСОБА_1. було направлено пропозицію (оферту) укласти Договір №364088-КС-002 про надання кредиту і 14.08.2021 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №364088-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. З боку ТОВ «БІЗПОЗИКА» ОСОБА_1., через телекомунікаційну систему було направлено одноразовий ідентифікатор G-1098 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), - який Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 14.08.2021 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №364088-КС-002 про надання кредиту, і він був підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п.3.1.2, 3.1.3 Правил). Як описано вище, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 14.08.2021 було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір і він її прийняв. Аналогічним чином шляхом обміну електронними повідомленнями була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, - у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», підписана з використанням одноразового ідентифікатора «G-1904». Аналогічним чином шляхом обміну електронними повідомленнями була укладена Додаткова угода №2 до Кредитного договору, - у ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», підписана з використанням одноразового ідентифікатора «G-1720». Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/ Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Відповідач в даному випадку намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Сторони до суду не прибули.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих суду письмових пояснень та доказів, що ретельно були судом досліджені, судом встановлено, що 14.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №364088-КС-002 про надання кредиту - шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію»: ТОВ «БІЗПОЗИКА» 14.08.2021 було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №364088-КС-002 про надання кредиту, і 14.08.2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №364088-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі свого боку, ТОВ «БІЗПОЗИКА» було направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1098 , на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), - який відповідачем було застосовано - введено/відправлено.

Таким чином, 14.08.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №364088-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 ЗУ«Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 17000грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0.7639712 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом),нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 17000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 .

Також, 20.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 364088-КС-002 про надання кредиту , шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 10000,00 грн. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 1 500,00 грн.

06.02.2022 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 364088-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит в сумі 13000,00 грн. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 1950,00 грн. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 364088- КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 364088-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 364088-КС-002 позичальника ОСОБА_1 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 364088-КС-002 на загальну суму 47 876,23грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 09.06.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 364088-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 55 064,58 грн, що складається з:

- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 23 828,46 грн;

- Суми прострочених платежів по процентах - 30 622,90 грн;

- Суми прострочених платежів за комісією - 613,22 грн.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

В той же час, виходячи зі змісту ст.ст.546,548,549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Отже, у спростування викладених у матеріалах справи обставин будь-яких доказів відповідачем суду не надано.

Верховний Суд в Постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 також підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення поданого ТОВ «Бізнес Позика» позову в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту 23828,46 грн. та суми прострочених платежів по процентах 30622,90 гривень - всього 54451,36грн.

Щодо позовних вимог про стягнення комісійної винагороди.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника внести плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів справи вбачається, що у заяві-договорі №364088-КС-002 від 14.08.2021р. про надання кредиту зазначена комісія за надання кредиту у розмірі 613,22гривень. Водночас банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

З урахуванням викладеного, за встановлених обставин справи, яка переглядається, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми комісій в розмірі 613,22гривень.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 2422,40грн.

Керуючись ст.ст.11,202,205,207,512,514,525-530,610,612,625-629,634,638,639,1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.3,11,12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст.12,13,76-78,81,128,131,141, 247, 259,263,264,265,280, 274, 275, 279,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - 54451 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят одну) гривню 36 копійок заборгованості за кредитним договором №364088-КС-002 від 14.08.2021р. та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат, а всього, разом - 56873 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 76 копійок.

Відмовити у задоволенні інших вимог позову про стягненні решти коштів.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua. Повний текст судового рішення виготовлено 18.12.2025 року.

Суддя А.В. Кравцова