Рішення № 133075253, 02.01.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/216/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним рішення № 241670080364 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03.01.2025р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій, у зв`язку із відсутністю підтвердження участі у бойових діях та не зарахування страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області: зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з розрахунку один місяць служби за три місяці період проходження військової служби з 03.08.2001 по 01.08.2002;

- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області: здійснити призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2025 року;

- здійснити розподіл судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що досягнувши 55-річного віку звернувся із заявою та необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, за результатами розгляду заяви органом пенсійного фонду, відмовлено в призначенні пенсії за віком. Підставою відмови зазначено, відсутність документів, які підтверджують участь позивача у бойових діях.

Однак, позивач вважає, що період військової служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН у спірний період підлягає зарахуванню до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме один місяць служби за три місяці, оскільки ним надані всі необхідні документи, які підтверджують факт наявності статусу "учасника бойових дій."

Також зазначив, що відповідачем протиправно не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки не зазначено дату заведення трудової книжки та зроблено виправлення дати народження позивача, яке не завірено належним чином. При цьому наголошував на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Також зазначив, що до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 03.08.2001 по 01.08.2002, оскільки не долучено довідку про грошове забезпечення відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 року №3-1 «Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески».

2. Відповідач (ГУ ДПС у Харківській області) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.01.2025 № 241670080364 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю підтвердження участі у бойових діях.

Звертав увагу суду на те, що на дату звернення за призначенням пенсії позивач ОСОБА_1 , досяг віку 55 років 2 місяці 06 днів, необхідний вік становить 55 років.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено: страховий стаж заявника становить 22 роки 06 місяців 08 днів, за необхідного страхового стажу - 25 років.

Наголошував також на тому, що періоди роботи позивача вказані у трудовій книжці не враховані, оскільки не зазначено дату заведення трудової книжки та зроблено виправлення дати народження, крім страхового стажу з 1999 року, який зараховано відповідно даних персоніфікованого обліку - Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 03.08.2001 по 01.08.2002, оскільки не долучено довідку про грошове забезпечення відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 року № 3-1 «Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески».

Крім того, не взято до уваги довідки № 43/22/46 від 25.07.2002, № 109 від 01.08.2002, № 2/4145 від 25.09.2024 року, оскільки період проходження служби на території Югославії в період з 03.08.2001 по 01.08.2002 згідно наданих довідок не відповідає періодам бойових дій з 15.07.1992 по 16.06.1999 на території Югославії та Автономний Край Косово (колишня Югославія), який поширюється на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17.03.2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ, зазначеним у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території.

Відтак, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах Головне управління не порушило прав позивача, а позивачем не доведено порушень. Відповідач у справі діяв відповідно до вимог чинного законодавства у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, які суперечать положенням чинного законодавства, а отже такі вимоги не підлягають задоволенню.

2. Відповідач (ГУ ПФУ у Чернівецькій області) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу позивачеві проведено згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у останнього відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком - не менше 25 років та відсутнє підтвердження участі у бойових діях.

4. Позивачем подано до суду відповідь на відзив в обґрунтування якої наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві.

5. Третя особа письмових пояснень до суду не подала.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 01.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2. 03.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення за №241670080364 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та підтвердження участі в бойових діях.

Зі змісту рішення встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_1 , оскільки не зазначено дату заведення трудової книжки та зроблено виправлення дати народження, яке не завірено належним чином відповідно до пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Водночас, страховий стаж з 1999 року зараховано відповідно даних персоніфікованого обліку - Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, зокрема: період проходження військової служби з 03.08.2001 по 01.08.2002, оскільки не долучено довідку про грошове забезпечення відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 року № 3-1 «Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески».

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних сил, Служби безпеки, інших військових формувань і періодів бойових дій на їх території.

Не взято до уваги довідки № 43/22/46 від 25.07.2002, № 109 від 01.08.2002, № 2/4145 від 25.09.2024 року, оскільки період проходження служби на території Югославії в період з 03.08.2001 по 01.08.2002 згідно наданих довідок не відповідає періодам бойових дій з 15.07.1992 по 16.06.1999 на території Югославії та Автономний Край Косово (колишня Югославія), який поширюється на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17.03.2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ, зазначеним у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території.

3. Судом досліджена трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

4. Також судом дослідженні:

- довідка № 2/4145 від 25.09.2024 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те що ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (у тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) з 03.08.2001 по 01.08.2002, зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби на три місяці;

- довідка № 109 від 01 серпня 2002 року видана Військовою частиною НОМЕР_2 , про те, що ОСОБА_1 , з 3 серпня 2001 року по 1 серпня 2002 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 (національний контигент) в Косово, яка приймала участь у бойових діях. Період служби у військовій частині НОМЕР_2 підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах із розрахунку один місяць за три місяці.

- довідка б/н від 2002 року видана військовою частиною НОМЕР_2 , про те, що ОСОБА_1 в період з 25 листопада 2001 року по 01 серпня 2002 року знаходився у службовому відрядженні в складі українського миротворчого контингенту (військова частина НОМЕР_2 ) на території Косово (колишня республіка Югославія);

- посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 видане 22.10.2002 року Управлінням кадрів Західного оперативного командування.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

2. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Вказаний Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

3. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У свою чергу, у законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788- XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Положеннями статті 56 Закону № 1788- XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

4. Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637, за відсутністю трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

5.Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

6. Дослідивши копію трудової книжки позивача судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивача за спірний період, який не зарахований до страхового стажу.

Однак, не зарахування спірного періоду трудової діяльності до страхового стажу позивача, відповідач обґрунтовує тим, що на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення трудової книжки, а також титульна сторінка містить виправлення в даті народження позивача.

З даного приводу суд зазначає, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).

Недотримання правил ведення трудової книжки/інших документів може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про призначення пенсії за віком.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.

7. Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами документів на підприємстві чи трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення документів на підприємстві чи його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні таких документів.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки трудовій книжці позивача та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу періоди роботи згідно з записів трудової книжки.

За таких обставин, суд висновує, що не зарахування відповідачем спірного періоду роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_4 до страхового стажу позивачки є безпідставними.

8. Крім того, законність оскаржуваного рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії позивачеві відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" відповідач обґрунтовує відсутністю підтвердження участі у бойових діях.

Суд відхиляє такі доводи відповідача та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Закону № 1788-XII військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 4 статті 115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - після досягнення чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років.

З аналізу наведених норм слідує, що військовослужбовці, які брали участь у бойових діях мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

9. Законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

При цьому, перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, яка визначає коло осіб, які належать до учасників бойових дій, передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Крім того, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивачем підтверджено статус учасника бойових дій, що власне не є предметом спору.

11. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пункт 2.1 Порядку № 22-1 встановлює, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).

Відповідно до пункту 2.12 Порядку № 22-1 за документ, який засвідчує, що особі встановлено статус ветерана війни, особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, приймаються завірені в установленому порядку копії посвідчень: учасника війни; учасника бойових дій; інваліда війни; "Постраждалий учасник Революції Гідності" (в період до видачі посвідчення - копію відповідної довідки, виданої структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання); особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; документи, що підтверджують наявність заслуг, передбачених статтею 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, визначено, що документом, який визначає особливий статус особи, зокрема учасника бойових дій, є посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про періоди та місце участі в бойових діях.

11.Суд зауважує, що повноваження, щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".

Відповідно до пункту 7 Положення №302 такими органами є Мін`юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" прийнята з метою визначення осіб, які можуть вважатися учасниками бойових дій.

Крім того, 21.01.1993 Кабінетом Міністрів України прийнято постанова № 30 "Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН", згідно з якою з 15.07.1992 військовослужбовцям зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій один місяць служби за три місяці час служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН.

12. Аналіз наведених нормативних актів дає суду підстави до висновку що умовою для призначення особі пенсії відповідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV є посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) несення служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН.

13. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у спірний період перебував у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово (колишня республіка Югославія). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 Югославія включена до переліку держав, де проходять бойові дії. На підставі пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.12.1995 № 488/95-ВР, останній має право на пільги, як учасник бойових дій.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

14. Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

15. У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому дострокової пенсії за віком.

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення йому дострокової пенсії за віком, із урахуванням висновків суду у цій справі зарахувавши до страхового стажу спірні у цій справі періоди роботи згідно з трудовою книжкою.

16. Щодо позовних вимог з приводу зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію позивачеві, суд зазначає, що відповідно правової позиції Верховного Суду, яка наведена в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачеві пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ в Харківській області, відтак позовні вимоги спрямовані до ГУ ПФУ у Чернецькій області задоволенню не підлягають.

17. Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

18. Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасуванням рішення відповідача про призначення дострокової пенсії за віком та зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до загального трудового стажу період роботи згідно з записами трудової книжці.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

2. Разом з тим, звертаючись до суду позивачем помилково сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відтак помилково сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення № 241670080364 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03.01.2025р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області: зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з розрахунку один місяць служби за три місяці - період проходження військової служби з 03.08.2001 по 01.08.2002.

4. Зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 .

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву, про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій ОСОБА_1 , відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

6. Повернути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України помилково сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3,м. Чернівці,58002, код ЄДРПОУ: 40329345)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5 м.Харків, Харківська область, код ЄДРПОУ: 14099344)

Суддя О.В. Боднарюк