Рішення № 13307505, 21.12.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2010 р. Справа № 14/78. За позовомКолективного виробничо-комерційного підприємства «Буковина»

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Тепломережа»

простягнення заборгованості 20154,48 грн..

Суддя Швець Микола Васильович

Представники :

Від позивачаадвокат ОСОБА_1 посв. № 295 від 27.12.2005 року

Від відповідачаКутровська Н.М. довіреність від 07.03.2010 року

СУТЬ СПОРУ :

Колективне виробничо-комерційне підприємство «Буковина»звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Тепломережа»заборгованості за поставлений товар в сумі 20154,48 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обємі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву від 21.12.2010 року згідно якого позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

Згідно усної домовленості, КВКП «Буковина» поставило товар ТзОВВП «Тепломережа», а останнє прийняло у власність товар, що підтверджується видатковими накладними: № 37 від 21.08.2007 року; № 38 від 21.08.2007 року; № 39 від 21.08.2007 року; № 40 від 30.08.2007 року; № 56 від 19.10.2007 року; № 57 від 25.10.2007 року; № 31 від 31.07.2008 року; № 32 від 31.07.2008 року; № 33 від 31.07.2008 року; № 44 від 30.09.2008 року; № 47 від 06.10.2008 року; № 48 від 29.04.2009 року; № 68 від 18.09.2009 року на загальну суму 61923,22 грн.. Відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 41768,74 грн., що спричинило виникненню заборгованості в сумі 20154,48 грн..

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки товару за видатковими накладними: № 37 від 21.08.2007 року; № 38 від 21.08.2007 року; № 39 від 21.08.2007 року; № 40 від 30.08.2007 року; № 56 від 19.10.2007 року; № 57 від 25.10.2007 року; № 31 від 31.07.2008 року; № 32 від 31.07.2008 року; № 33 від 31.07.2008 року; № 44 від 30.09.2008 року; № 47 від 06.10.2008 року; № 48 від 29.04.2009 року; № 68 від 18.09.2009 року є самостійною угодаю укладеною у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 даного Кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17 серпня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією згідно до якої вимогає оплатити вартість отриманого товару в сумі 20154,48 грн., відповідачем дана вимога була залишена без відповіді та у встановлений законом термін розрахунків не проведено.

Станом на день розгляду справи у суді за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар у власність в сумі 20154,48 грн. та підлягає стягненню, що підтверджується довідкою про стан заборгованості вих. № 124 від 21.12.2010 року, 2-х стороннім актом звірки взаємних розрахунків від 12.08.2010 року та іншими матеріалами справи.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними документами. Тому з відповідача слід стягнути витрати на послуги адвоката в сумі 2000 грн. (підтверджується: копією посвідчення на право заняття адвокатською діяльністю № 295 від 27.12.2005 року, договором № 15/10 від 17.08.2010 року, квитанцією № 15/10 від 17.08.2010 року).

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Тепломережа»(м. Чернівці, вул. Емінеску, 2; код 21418407)

на користь Колективного виробничо-комерційного підприємства «Буковина»(м. Чернівці, вул. Нікітіна, 3; код 02972434)

·заборгованість 20154,48 грн.;

·відшкодування витрат на послуги адвоката 2000 грн.;

·відшкодування державного мита 201,54 грн.;

·відшкодування витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу 236 грн..

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяМ.В. Швець