Ухвала суду № 133074962, 02.01.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

02 січня 2026 р. справа № 520/30/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, Управління, ГУ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області від 09.05.2024 року № 0/25478/24-19,

встановив:

У спірних правовідносинах наявні ознаки звернення до суду із пропущенням 6-місячного строку.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, у тому числі і в частині дотримання обов"язку звернення до суду у межах визначеного законом строку.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Суд зважає, як на те, що відповідно до ч.3 ст.122 КАС України іншими законами можуть встановлюватись інші строки звернення до адміністративного суду, так і на те, що відповідно до абз.1 ст.4 ст.122 КАС України у разі використання особою досудового порядку вирішення спору - для звернення до суду установлюється 3-місячний строк, який обчислюється від дати вручення рішення за наслідками розгляду адміністративної скарги.

Разом із тим, відповідно до п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відтак, суд належить визначитись стосовно поширення на спірні правовідносини дії абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, ч.3 ст.122 КАС України у кореспонденції з п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України, абз.1 ч.4 ст.122 КАС України.

З цього приводу суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20 зауважила, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю наведених вище висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У пункті 17 означеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Такий висновок також сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).

Окрім того, у постанові від 26.11.2020р. у справі № 500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Оскільки, як вбачається зі змісту позову, заявник не скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області від 09.05.2024 року № 0/25478/24-19 в адміністративному порядку, то строк на звернення до суду з таким позовом становить шість місяців.

Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пунктом 45.1 ст.45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

З наведених норм права слідує, що учасника суспільних відносин - платника податків слід кваліфікувати у якості такого, що не може бути необізнаний із фактом винесення відносно нього акту права індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень - контролюючого органу з моменту повернення установою поштового зв"язку направленого таким контролюючим органом за податковою адресою платника податків рішення контролюючого органу із проставленням у повідомленні про вручення відповідної календарної дати із зазначенням причини невручення.

Позов до суду подано засобами поштового зв`язку - 29.12.2025р., та зареєстровано судом 01.01.2026р.

Верховний Суд у постанові від 30.07.2025р. у справі №420/6932/24 зазначив, що: "Частина друга статті 122 КАС України пов`язує початок відліку строку з обставинами того, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС України твердження "особа повинна була дізнатися" слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття "повинен був дізнатися", що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 380/9517/23, від 29 листопада 2024 року у справі №420/6633/23."

Заявником до позову додано клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яке заявник зазначив, що позивач не отримував зазначене податкове повідомлення- рішення від 09.05.2024 року № 0/25478/24-19, про його існування не був обізнаний, що підтверджується тим фактом, що лист було повернуто відповідачу як відправнику у зв`язку із закінченням терміну - 27.05.2024 року. Сторона позивача твердить, що позивач зі змістом оскаржуваного податкового повідомлення- рішення не був ознайомлений аж до липня 2025 року, коли дізнався, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебуває справа № 520/14423/25 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

За викладеним у позові власним твердженням заявника про існування оскарженого податкового повідомлення-рішення від 09.05.2024 року № 0/25478/24-19 заявнику згідно з доводами позову позивачу стало відомо у липні 2025 року.

З комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 14.07.2025р. заявник звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 09.05.2024 року №0/25478/24-19.

Ухвалою суду від 16.07.2025 у справі №520/18636/25 було прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

30.07.2025 у справі №520/18636/25 від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Ухвалою суду від 24.09.2025 у справі №520/18636/25 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

25.09.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено аналогічні підстави пропуску строку, як і в поданому клопотанні про поновлення строку в межах даної справи.

Ухвалою суду від 29.09.2025р. по справі №520/18636/25 заяву позивача від 25.09.2025 про поновлення строків звернення до суду було залишено без задоволення. Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду було задоволено. Позовну заяву було залишено без розгляду у зв`язку із пропуском заявником строку звернення до суду.

В ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. по справі №520/18636/25 заяву установлені ті обставини, що оскільки податкове повідомлення рішення від 09.05.2024 року №0/25478/24-19 було повернуто Укрпоштою за зворотною адресою 27.05.2024 (поштове відправлення № 0600918822728) у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, то вважається, що воно фактично вручене відповідно до вимог Податкового кодексу України позивачу 27.05.2024.

Тож, судовим рішенням установлено факт обізнаності заявника з оскраженим податковим повідомленням - рішенням з 27.05.2024р., а не з липня 2025р.

Позивач не скористався правом апеляційного оскарження зазначеної ухвали суду, а натомість повторно звернувся до суду лише 29.12.2025 року, тобто після спливу понад трьох місяців з дати повернення позову, що також не свідчить про належну процесуальну поведінку.

У постанові від 06.02.2025 Верховного Суду у справі №320/33961/23, на яку посилається представник заявника, Суд вказав, що "... в діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги."

Натомість, у даному випадку заявником не наведено та не підтверджено жодних обставин, які б свідчили про вчинення ним усіх можливих і залежних від нього дій для своєчасного звернення до суду, а відтак висновки Верховного Суду, викладені у справі № 320/33961/23, не є релевантними до спірних правовідносин та не можуть бути застосовані для обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку.

Суд зазначає, що згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пунктом 45.1 ст.45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

З наведених норм права слідує, що учасника суспільних відносин - платника податків слід кваліфікувати у якості такого, що не може бути необізнаний із фактом винесення відносно нього акту права індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень - контролюючого органу з моменту повернення установою поштового зв"язку направленого таким контролюючим органом за податковою адресою платника податків рішення контролюючого органу із проставленням у повідомленні про вручення відповідної календарної дати із зазначенням причини невручення.

За викладеними у клопотанні про поновлення строку твердженнями, позивач не отримував податкове повідомлення- рішення від 09.05.2024 року № 0/25478/24-19, про його існування не був обізнаний, що підтверджується тим фактом, що лист було повернуто відповідачу як відправнику у зв`язку із закінченням терміну - 27.05.2024 року.

Суд зазначає, що причиною необізнаності заявника є стан виконання заявником як учасником суспільних відносин власного обов`язку з належного та своєчасного отримання кореспонденції органів державної влади України за місцезнаходженням згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (тобто за податковою адресою платника податків - юридичної особи приватного права).

Тому відсутність особи за зареєстрованою адресою чи її виїзд за кордон самі по собі не можуть визнаватися поважною причиною пропуску процесуальних строків, оскільки обов`язок належної організації отримання кореспонденції покладається саме на учасника справи.

Суд відмічає, що положення ст.ст.42, 45, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України не містять жодних суперечностей і не підлягають будь-якому іншому тлумаченню, окрім кваліфікації у якості події обізнаності платника податків із відповідним рішенням контролюючого органу саме з моменту календарної дати повернення установою поштового зв"язку направленого платнику податків податкового повідомлення - рішення з причини - "закінчення строку зберігання".

Саме таке правило чітко та однозначно сформульовано законодавцем у п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України, що унеможливлює надання у межах спірних правовідносин різного тлумачення події "вручення податкового повідомлення - рішення" та події "отримання податкового повідомлення - рішення".

Заявником не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що доводи заявника щодо поновлення строку на звернення до суду не є поважними, оскільки ним не обґрунтовано причин, що унеможливили звернення до суду з позовом у встановлений законом строк.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України окружний адміністративний суд зважає на висновки постанови Верховного Суду від 10.12.2024р. по справі №280/2363/24, де указано, що: "Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Аналогічні положення містить пункти 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 №124/28254".

Відтак, у межах спірних правовідносин строк звернення до суду із вимогою про скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення розпочав перебіг - 28.05.2024р. і сплинув (збіг) - 28.11.2024р.

Доказів існування поважних причин звернення заявника до суду поза межами процесуального строку у 6 місяців від означеної календарної дати зміст текстів процесуальних документів заявника не містить.

Суд додатково відмічає, що у розумінні п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У межах спірних правовідносин спір виник з приводу виконання заявником податкового обов"язку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у порядку ст.266 Податкового кодексу України.

Положення ст.266 Податкового кодексу України містяться у загально доступному та офіційно оприлюдненому акті права, приписи якого не можуть бути витлумачені інакше як усвідомлення учасником суспільних відносин громадянином як власником об"єкт нерухомого майна обов"язку внести до бюджету грошовий платіж з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки після отримання відповідного податкового повідомлення - рішення за правилами ст.ст.42 і 45 Податкового кодексу України.

Тож, вказані заявником обставини не можуть бути кваліфіковані судом у якості поважних причин пропуску строку звернення до суду, адже не є об"єктивною і нездоланною/непереборною перешкодою у виконанні обов`язку з приводу організації належної комунікації з контролюючим органом.

Таким чином, наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, позов поданий поза межами строку звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що є порушенням ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України

Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 257, 262, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. Клопотання про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

2. Позов - залишити без руху.

3. Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.

4. Встановити способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.

5. Роз`яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.

6. Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко