Рішення № 133074797, 02.01.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/9671/25

№ 2-а/183/116/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самар Дніпропетровської області в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 5714787 від 13 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу. В обґрунтування позову зазначив, що його необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Так 13.09.2025 під час керування ним транспортним засобом марки BMW X5 XDRIVE 30D, державний номер НОМЕР_1 , на стоянці біля магазину «Сільпо» (за адресою проспект Володимира Івасюка, 27б, Київ, Україна, 04210), до нього на автомобілі під`їхали поліцейські Управління патрульної поліції в м. Києві. Зі слів поліцейських підставою для їх уваги до нього стало порушення ним п. 17.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306), на що він їм повідомив, що йому було потрібно здійснити поворот праворуч на стоянку магазина, що стало підставою для його виїзду та подальшого руху смугою для громадського транспорту, що прямо передбачено ПДР. На цій стоянці біля магазину і відбулося їхнє спілкування. Не надавши жодних доказів скоєння ним будь-яких адміністративних правопорушень, поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку - 1 Управління Патрульної поліції в м. Києві, сержантом поліції Власюк Вікторією Русланівною відносно позивача була винесена постанова від 13.09.2025 (серія ЕНА №5714787) про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Посилається на те, що поліцейськими не надано йому можливості скористатися правовою допомогою, а обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, не підтверджене належними та допустимим доказами, а тому є таким, що ґрунтується на припущеннях. А відтак, постанова, винесена щодо нього, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. На підтвердження своїх доводів також надав відеозапис, здійснений ним.

Відповідачем поданий відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки постанова винесена за порушення позивачем ПДР законно, обґрунтовано. Порядок розгляду справи здійснений в суворій відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням норм Конституції України, КУпАП без порушення прав позивача. У задоволенні позову просять відмовити. До відзиву наданий відеозапис.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ визначено головуючого суддю Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Дубовенко І.Г.

Постановленою суддею ухвалою від 25 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву. Роз`яснено сторонам право подати клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням сторін.

Станом на дату розгляду справи клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін, будь-яких клопотань від позивача, відповідача до суду не надходило.

Дослідивши доводи адміністративного позову, відзиву на позов, оцінивши їх з поданими сторонами доказами в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 13 вересня 2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк-1 управління патрульної поліції в місті Києві винесено постанову серії ЕНА № 5714787 від 13.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень.

У відповідності до вказаної постанови, 13 вересня 2025 року о 19-23 годині за адресою: м.Київ, пр.Володимира Івасюка (Героїв Сталінграда) водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем «BMW X5 XDRIVE 30D2, державний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку(рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 (чим порушив п.17.1 ПДР - на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка ін..ТЗ на цій смузі), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.

Також судом оглянуті відео: надане позивачем від 13.09.2025 року, а також надані відповідачем з бодікамери працівника поліції від 13.09.2025 року, а також відеозапис з системи «Безпечне місто», яка передбачена п. 4.1-4.4 «Положення про комплексну систему відеоспостереження міста Києва», наданої відповідачем на підтвердження скоєного позивачем правопорушення від 13.09.2024 року.

Позивач свою вину заперечує, вважає, що наведені відомості не відповідають дійсності, оскільки 13 вересня 2025 року він керував автомобілем «BMW X5 XDRIVE 30D2, державний номер НОМЕР_1 із суворим дотриманням правил дорожнього руху. На стоянці біля магазину «Сільпо» (за адресою проспект Володимира Івасюка, 27б, Київ, Україна, 04210), до нього на автомобілі під`їхали поліцейські Управління патрульної поліції в м. Києві, які послалися на порушення ним п. 17.1 ПДР, однак він заперечив скоєння вказаного правопорушення, тому як рухався смугою, яка передбачала рух прямо і направо, здійснив поворот направо та був зупинений працівниками поліції після здійснення вказаного повороту.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 та ст.284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи встановлених останнім доводів.

Статтею 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення, а саме, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, ч.2 і ч.4 ст. 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п.8 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КУпАП, не надання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, у адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

При винесенні оскаржуваної постанови інспектором поліції повинно було бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Як вбачається з наданих до суду відеозаписів: стаціонарної камери, а також з нагрудної бодікамери працівника поліції, вони не містять підтвердження порушення водієм автомобіля «BMW X5 XDRIVE 30D2, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 п. 17.1 ПДР України, тобто скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

У даній категорії справ, відповідач має довести факт законності прийняття оскаржуваного рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013 р.).

Суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без додержання вимог законності, за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що суду не було надано доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині закриття справи про адміністративне правопорушення.

Висновок за результатами розгляду справи

Суд дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно постановою Великої Палати Верховного Суду №543/775/17 від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року становить 3028 грн. Таким чином, позивачем підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 605,6 грн.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,6 грн, а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України сума судового збору в розмірі 605,6 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 5714787 від 13.09.2024 року винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк-1 управління патрульної поліції в місті Києві про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень - скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до частин четвертої статті 286 КАС України рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

відповідач: Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві (ЄДРПОУ 40108646, адреса місця розташування: 03151, м. Київ, вул. Народного Опорлчення, буд. 9, електронна пошта: kyiv@patrol.police.gov.ua)

Повний текст рішення складений і підписаний 02 січня 2026 року.

Суддя І.Г.Дубовенко