Рішення № 133073756, 29.12.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2025 року Справа№200/4397/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасування рішення №262940011277 від 02.10.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності;

зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 12.11.1988 по 26.03.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , період догляду за дитиною до трьох років з 26.07.1986 по 26.07.1989, призначити пенсію по інвалідності за заявою від 25.09.2024.

За змістом викладеного у позові рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності від 02.10.2024 №262940011277 через відсутність необхідного страхового стажу є протиправним, оскільки відповідачем безпідставно не враховано до страхового стажу період роботи з 12.11.1988 по 26.03.1991 на підставі трудової книжки НОМЕР_1 та період догляду за дитиною до трьох років з 26.07.1986 по 26.07.1989.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. За змістом відзиву відповідно абзацу першого частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Станом на момент звернення (на 25.09.2024) страховий стаж позивача відповідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку становить 11 років 11 місяців 2 дні. Відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.11.1988 по 26.03.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28.07.1979, оскільки виправлення в даті звільнення не засвідчено у встановленому порядку, період догляду позивача за дитиною врахований частково - з 05.11.1988 по 25.07.1989. Згідно з відзивом у випадку зарахування судом до страхового стажу спірних періодів за виключенням вже врахованих, тривалість страхового стажу позивача все одно буде меншою ніж 15 років.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вирішено ряд процесуальних питань.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи з 22.07.2024 безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №748605, копія якої наявна в матеріалах справи.

25.09.2024 позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. До зазначеної заяви позивачем надані, крім інших, копії: паспорта, рнокпп, виписки з акту огляду МСЕК.

02.10.2024 відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №262940011277 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 через відсутність необхідного страхового стажу 15 років.. Згідно з рішенням станом на час звернення страховий стаж особи становить 11 років 11 місяців 2 дні, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.11.1988 по 26.03.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28.07.1979, оскільки наявне виправлення в даті звільнення.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, до страхового стажу враховано періоди з 20.07.1979 по 31.03.1980, з 23.04.1980 по 04.11.1988, з 05.11.1988 по 25.07.1989 «Догляд за дитиною до 3-х років», період з 29.12.1992 по 01.09.1994.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 30 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії по інвалідності. Відповідно до частин першої-другої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Статтею 32 Закону №1058-IV визначено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності. Абзацем 28 частини 1 цієї статті визначено, що особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Згідно з абзацем першим частини 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Статтею 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частинами 2 та 4 цієї статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.191 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згдіно з пунктом ж ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Пунктами 2.2.-2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. зазначеної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Рішенням відповідача від 02.10.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності через недостатність страхового стажу. Як встановлено судом позивачу встановлено інвалідність у 2024 році, після досягнення пенсійного віку, з огляду на що, із врахуванням приписів Закону №1058 позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за наявності страхового стажу не менше 15 років.

За змістом позову позивач заперечує правомірність неврахування до стажу періоду догляду за дитиною з 26.07.1986 по 26.07.1989 та періоду роботи 12.11.1988 по 26.03.1991 на підставі відомостей трудової книжки. Оскільки спірні періоди стосуються періоду до впровадження персоніфікованого обліку, оцінка правомірності їх неврахування здійснюється судом із врахуванням положень Закону № 1788.

Згідно з матеріалами справи позивачем до заяви про призначення пенсії за віком надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення від 28.07.1979. Відповідно до записів №7-9 трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи позивач в період з 12.11.1988 по 26.03.1991 працювала прибиральницею технічних та службових приміщень в Будинку офіцерів Текельського гарнізону ПГВ. В записі №9 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 наявне виправлення у дні дати звільнення позивача з роботи, що не оформлено за правилами, запровадженими Інструкцією № 162. Згідно з трудовою книжкою підставою внесення запису про звільнення є наказ від 17.03.1991 № 18.

При вирішенні питання щодо правомірності неврахування періоду роботи позивача до стажу через недоліки оформлення трудової книжки суд зазначає, що позивач, яка була працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення записів трудової книжки, невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з надання пенсії за віком. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

На підставі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18), згідно з якими певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. В постанові суду зазначено, що самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.

Суд зазначає, що виявлений відповідачем недолік оформлення запису про звільнення - виправлення у даті звільнення (25.03.1991 або 26.03.1991), не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до трудового стажу, оскільки не спростовує факту зайнятості позивача та наявних у трудовій книжці записів №№ 7-9 про роботу, що є послідовними та взаємопов`язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, стосуються періоду трудової діяльності позивача.

За таких обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 повноважень вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для перевірки обґрунтованості та достовірності відомостей трудової книжки, фактично переклав юридичну відповідальність за неналежне та неправильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача у Домі офіцерів Текельського гарнізону ЮГВ на підставі записів 7-9 трудової книжки серії НОМЕР_1 , з огляду на що зазначений період роботи позивача підлягає врахуванню до страхового стажу.

При цьому, як встановлено судом з наявного в матеріалах справи розрахунку форми РС право до страхового стажу позивача як період догляду за дитиною до досягненню 3 років враховано період з 05.11.1998 по 25.07.1989, що частково включає період роботи позивача з 12.11.1988 по 25.07.1989. Оскільки період з 12.11.1988 по 25.07.1989 не може бути врахованим двічі - як період роботи та як період догляду непрацюючою матір`ю за дитиною до досягнення 3 років та враховуючи включення до страхового стажу позивача періоду з 12.11.1988 по 25.07.1989, вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоду з 12.11.1988 по 26.03.1991 підлягають задоволенню в частині періоду з 26.07.1989 по 25.03.1991, оскільки згідно з наявного запису трудової книжки неможливо встановити точний день звільнення (25.03.1991 або 26.03.1991).

Щодо врахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з 26.07.1986 по 26.07.1989 суд зазначає, що виходячи з положень п. ж ст. 56 Закону № 1788 та п. 11 Порядку № 637 до страхового стажу на підставі свідоцтва про народження дитини враховується періоду догляду непрацюючою матір`ю за дитиною до досягнення 3 років. Так, відповідно свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 , копія якого наявні в матеріалах справи, позивач є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Періодом до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, є період з 26.07.1986 по 25.07.1989, а не по 26.07.1989, як помилково визначено позивачем. Згідно з розрахунком форма РС-право до страхового стажу позивача враховані як період роботи на підставі записів трудової книжки період з 26.07.1986 по 04.11.1988 та період догляду за дитиною з 05.11.1988 по 25.07.1989. Враховуючи врахування відповідачем до страхового стажу зазначених періодів та охоплення ними всього періоду від дня народження дитини позивача до досягнення 3 років (з 26.07.1986 по 25.07.1989), відсутність підстав для їх повторного врахування, підстави для зобов`язання відповідача врахувати період з 26.07.1989 по 26.07.1989 до страхового стажу відсутні.

Оскільки під час розгляду справи встановлено допущення відповідачем порушень, що призвели до неправильного обчислення тривалості страхового стажу позивача, рішення відповідача про від 02.10.2024 №262940011277 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності за заявою від 25.09.2024, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, загальний страховий стаж позивача складає 11 років 11 місяців 02 дні, без врахування спірного періоду роботи з 26.07.1989 по 25.03.1991.

При цьому, як вже зазначалось судом, оскільки позивачу встановлено інвалідність у 62 роки, тобто, після досягнення пенсійного віку - 60 років, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Із врахуванням висновків суду про протиправність неврахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи позивача з 26.07.1989 по 25.03.1991 (01 рік 8 місяців), визначений відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії страховий стаж (11 років 11 місяців 02 дні) підлягає збільшенню. В такому випадку загальний страховий стаж позивача буде становити 13 років 07 місяців 02 дні (+ 01 рік 08 місяців), який є меншим 15 років та є недостатнім для призначення позивачу пенсії по інвалідності. З огляду на зазначене позовні вимоги в частині вимог про зобов`язання призначити позивачу пенсію задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

З огляду на зазначене, на підставі положень статей 26, 30, 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.10.2024 №262940011277 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.07.1989 по 25.03.1991.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010.

Суддя А.С. Михайлик