Ухвала суду № 133073464, 02.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

02 січня 2026 р. Справа № 120/7601/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні звіт відповідача-суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/7601/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 03.07.2025 вказаний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії у разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 за № ХЛ77209 від 02.04.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.05.2025 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 за № ХЛ77209 від 02.04.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019, з урахуванням при обчисленні пенсії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" розмірів основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, враховуючи раніше виплачені суми пенсії.

27.10.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням вищезазначеного судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати письмовий звіт про виконання вищезазначеного судового рішення.

Заява обґрунтовується тим, що рішення суду у справі № 120/7601/25 відповідач не виконує. Зокрема, як зазначає позивачка, враховуючи розмір грошового забезпечення згідно з довідкою від 02.04.2025 ХЛ № 77209, який становить 14016,00 грн, основний розмір її пенсії по втраті годувальника має становити 70% від зазначеної суми, тобто 9811,20 грн. Крім того, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" також повинна нараховуватись щомісячна доплата в сумі 2000,00 грн. Отже, загальний розмір належної позивачці пенсії має становити 11811,20 грн, тоді як відповідач фактично виплачує 6794,00 грн. На думку позивачки, це пов`язано з тим, що відповідач не бажає виконувати рішення суду від 03.07.2025 у справі № 120/7601/25 та для обчислення пенсії продовжує враховувати довідку від 01.03.2018 ХЛ № 67120 з меншим розміром грошового забезпечення.

Ухвалою від 03.11.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено, а Головне управління зобов`язано у місячний строк подати до суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.

03.12.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов проміжний звіт, в якому відповідач просить суд продовжити на 30 днів строк для подання звіту, посилаючись на те, що для здійснення перерахунку пенсії позивачки на виконання судового рішення Головне управління потребує більше часу, що обумовлюється певними технічними причинами.

Ухвалою суду від 08.12.2025 вказану заяву задоволено частково та зобов`язано відповідача подати звіт у 20-денний строк.

15.10.2025 від відповідача надійшов звіт, в якому зазначається, що на виконання рішення суду від 03.07.2025 у справі № 120/7601/25 Головним управлінням з 01.05.2025 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 за № ХЛ77209 від 02.04.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019, з урахуванням при обчисленні пенсії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" розмірів основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, враховуючи раніше виплачені суми пенсії.

Оскільки розмір грошового забезпечення померлого годувальника згідно з вказаною довідкою становив 14016,00 грн, розмір пенсії позивачки після перерахунку склав 10111,20 грн. Водночас за період з 01.05.2025 по 31.12.2025 позивачці донараховано невиплачені кошти в сумі 26537,60 грн, які внесено до переліку боргів Пенсійного фонду та буде виплачено відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Таким чином, відповідач вважає, що Головним управлінням рішення суду, ухвалене на користь ОСОБА_1 , виконано в межах покладених судом зобов`язань та відповідно до вимог чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт про виконання судового рішення, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.

Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина до Державного бюджету України.

Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п`ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Також відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Як можна побачити з протоколу про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , доданого до звіту про виконання судового рішення, на виконання рішення суду від 03.07.2025 у справі № 120/7601/25 Головне управління здійснило перерахунок пенсії позивачки по втраті годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 за № ХЛ77209 від 02.04.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019, з урахуванням при обчисленні пенсії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" розмірів основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, враховуючи раніше виплачені суми пенсії, починаючи з 01.05.2025.

Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 після проведення перерахунку склав 10111,20 грн, з яких основний розмір пенсії 9811,20 грн (70% грошового забезпечення померлого годувальника станом на 05.03.2019) та 300 грн виплата згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 15.09.2021.

Отже, аналіз поданого відповідачем звіту не дає суду підстав дійти висновку щодо невиконання відповідачем вищезазначеного судового рішення з урахуванням доводів, наведених у заяві про встановленого судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Щодо виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", то суд зауважує, що питання про наявність у позивачки права на отримання цієї доплати після проведенням спірного перерахунку не було предметом судового розгляду під час вирішення справи і ухваленим рішенням на відповідача не покладено обов`язку щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачки з 01.05.2025 з урахуванням вказаної щомісячної доплати. Відповідно, суд не уповноважений робити висновків щодо цього питання в межах судового контролю за виконання судового рішення.

З огляду на викладене перешкод для прийняття звіту Головного управління не встановлено.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 381-1, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фодну України у Вінницькій області від 29 грудня 2025 року № 0200-0902-7/147540 (вх. № 81655 від 30.12.2025) про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року в адміністративній справі № 120/7601/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена 02.01.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович