Рішення № 133072923, 19.11.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17856/25

Провадження № 2/761/6813/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Власенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 308,25 грн., три проценти річних в розмірі 1 037,89 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 731,02 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 311,00 грн., три проценти річних в розмірі 1 038,55 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 53 972,82 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 6 250,10 грн., три проценти річних в розмірі 1 481,96 грн., пеню в розмірі 823,79 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01.05.2018 року він є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та з 01.11.2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Відповідач є власником та споживачем послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, які надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги №602-18 від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн.

Разом з тим, відповідач в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 23.04.2025 року (день підписання позовної заяви) становить:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн.;

- інфляційна складова боргу у розмірі 4 308,25 грн., три проценти річних в розмірі 1 037,89 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 731,02 грн.;

- інфляційна складова боргу у розмірі 4 311,00 грн., три проценти річних в розмірі 1 038,55 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 53 972,82 грн.;

- інфляційна складова боргу у розмірі 6 250,10 грн., три проценти річних в розмірі 1 481,96 грн., пеню в розмірі 823,79 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн.

Тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та просила задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином. Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. У заяві, яка 28.08.2025 року надійшла до суду відповідач просив застосувати строки позовної давності.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі мирової угоди від 20.11.2007 року, затвердженої ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира та відповідно споживачем послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, які надає позивач, за вказаною адресою.

Згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності та постачання теплової енергії споживачам.

Так, з 01.05.2018 року, КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а отже КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам для житлових будинків.

До 01 травня 2018 року надання таких послуг здійснювало ПАТ «Київенерго». Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2018 року між заявником та ПАТ «Київенерго» було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг, як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів), а також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), в тому числі визначені рішеннями суду.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Будучи споживачем послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання по оплаті таких послуг внаслідок чого виникла заборгованість, згідно з розрахунком позивача:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн.;

- інфляційна складова боргу у розмірі 4 308,25 грн., три проценти річних в розмірі 1 037,89 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 731,02 грн.;

- інфляційна складова боргу у розмірі 4 311,00 грн., три проценти річних в розмірі 1 038,55 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 53 972,82 грн.;

- інфляційна складова боргу у розмірі 6 250,10 грн., три проценти річних в розмірі 1 481,96 грн., пеню в розмірі 823,79 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн.

Відповідач не надав доказів ненадання КП «Київтеплоенерго» йому послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії або ж того, що такі послуги надаються іншими особами. Відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами правильності нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за вказані послуги, а також не надано власного розрахунку заборгованості.

На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.

Частина 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності мало право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення, яка утворилася, починаючи з 02 квітня 2017 року. Заборгованість, яка утворилася до вказаної дати стягненню не підлягає.

Враховуючи заяву сторони відповідача про застосування строків позовної давності, суд вирішує таку заяву щодо наступних сум:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 308,25 грн., три проценти річних в розмірі 1 037,89 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 731,02 грн..

При цьому, КП «Київтеплоенерго» надало суду розрахунок заборгованості за послуги централізованого опалення, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго», та право вимоги на які було відступлено на користь КП «Київтеплоенерго», відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18, нарахованої починаючи з 01 листопада 2015 року і по квітень 2018 року (а.с. 14-15).

Однак як вбачається з розрахунку відповідач сплачував за отримані послуги в квітні 2016 року та березні 2018 року, що у відповідності до ч.1 ст.264 ЦК України переривало позовну давність, а тому до нарахувань заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн. не застосовуються строки позовної давності.

Щодо нарахування заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 731,02 грн. суд зазначає, що вказана заборгованість нарахована за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року (а.с.10-11), а тому зазначені суми заявлені в межах строків позовної давності.

Отже, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, так як судом встановлено неналежне виконання власних зобов`язань відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» є обґрунтованими та підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 4 308,25 грн., три проценти річних в розмірі 1 037,89 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 731,02 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 4 311,00 грн., три проценти річних в розмірі 1 038,55 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 53 972,82 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 6 250,10 грн., три проценти річних в розмірі 1 481,96 грн., пеня в розмірі 823,79 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, площа Івана Франка, 5) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 712,06 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 308,25 грн., три проценти річних в розмірі 1 037,89 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 731,02 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 311,00 грн., три проценти річних в розмірі 1 038,55 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 53 972,82 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 6 250,10 грн., три проценти річних в розмірі 1 481,96 грн., пеню в розмірі 823,79 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн.

- судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула