Ухвала суду № 133071415, 02.01.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/9405/25

н\п 1-кс/490/5154/2025

02.01.2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9405/25

У Х В А Л А

про продовження строків запобіжного заходу

02 січня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , законного представника ОСОБА_7 , психолога ОСОБА_8 , представника служби у справах дітей ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого СВ ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 , погоджене прокурором,про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке, Вознесенського район, Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюз можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.11.2025 року до підозрюваного ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12025152050000792 від 06.11.2025.

Клопотання мотивує тим, що мешканець м. Миколаїв, Миколаївської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи власний мобільний телефон марки «BLACKVIEW A96», з ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ НОМЕР_2 , у невстановлені дату та час, але не пізніше 06.11.2025, у месенджері «Telegram» розпочав листування з користувачем указаного месенджера під ім`ям « ОСОБА_11 » ( ОСОБА_11 ) та у ході спілкування отримав від останнього повідомлення щодо можливості отримання грошових коштів за умови виконання «завдань», у тому числі у виді пошкодження майна шляхом вчинення підпалів військових автомобілів.

В свою чергу, ОСОБА_6 усвідомлюючи те, що триває збройний конфлікт і на території України введено воєнний стан, погодився на вказану пропозицію. Таким чином, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на умисне знищення чужого майна, шляхом підпалу автомобілів, які перебувають у користуванні військовослужбовців ЗС України.

З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_6 , 05.11.2025 у нічний час доби, у проміжку часу з 21 год. 00 хв. по 23 год. 00 хв. (більш точний час встановити не представилось можливим), з метою встановлення транспортного засобу військовослужбовців Збройних Сил України, направився в напрямку буд. АДРЕСА_3, та, перебуваючи у дворі, що навпроти указаного будинку помітив автомобіль марки «NISSAN TERRANO» (VIN-номер: НОМЕР_3 , маскувальний реєстраційний номер «НОМЕР_5» на чорному фоні) з маскувальним окрасом, характерним для військових транспортних засобів ЗСУ, про що повідомив користувача месенджеру «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_11 » ( ОСОБА_11 ).

Указаний автомобіль марки «NISSAN TERRANO» належить матросу військової частини НОМЕР_4 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить службу у лавах Збройних сил України та виконує службові завдання у зоні проведення бойових дій.

Упевнившись, що вищезазначений автомобіль відповідає вимогам «завдання», отриманого від користувача месенджеру «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_11 » ( ОСОБА_11 ), ОСОБА_6 , з метою реалізації злочинного умислу, перебуваючи в м. Миколаїв Миколаївської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, придбав паливно-мастильну суміш та, налаштувавши належний йому мобільний телефон марки «BLACKVIEW A96» для здійснення відеозапису, вирушив за місцем розташування автомобілю за адресою: АДРЕСА_2 .

Того ж дня, перебуваючи у АДРЕСА_2 , а саме у дворі житлового будинку, у нічний час доби, у проміжку часу з 21 год. 00 хв. по 23 год. 00 хв. (точний час встановити не представилось можливим) ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи їх настання у вигляді пошкодження майна шляхом підпалу, переслідуючи досягнення злочинного умислу, підійшов до вищевказаного автомобіля марки «NISSAN TERRANO» (VIN-номер: НОМЕР_3 , маскувальний реєстраційний номер «НОМЕР_5» на чорному фоні) з маскувальним окрасом, характерним для військових транспортних засобів ЗСУ, взяв заздалегідь підготовлену пляшку з легкозаймистою речовиною та наніс паливно-мастильну речовину з лівої сторони автомобіля, ззовні в районі стику переднього лобового скла.

Після нанесення легкозаймистої речовини, ОСОБА_6 , використовуючи невстановлений в ході досудового розслідування предмет, підпалив указану речовину, внаслідок чого відбулося займання паливно-мастильного матеріалу та контактуючих з нею поверхонь автомобіля, внаслідок чого відбулося загорання автомобіля марки «NISSAN TERRANO» з VIN-номером: НОМЕР_3 .

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжкого, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 10 років. Обґрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам чинного законодавства та вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені п. 1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України для застосування вказаного виду запобіжного заходу. На думку прокурора, жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Захисник в судовому засіданні проти продовження строку запобіжного заходу заперечував.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до матеріалів клопотання до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено кримінальне провадження № 12025152050000792 від 06.11.2025 за ч. 2 ст. 194 КК України.

06.11.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

07.11.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва підозрюваному ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, у 484 480 гривень,строком 04.01.2026.

02.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 06.03.2026 року.

На даний час у кримінальному провадженні не виконані всі дії, що перешкоджає винесенню законного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні, яке відповідно до положень ч.1 ст. 94 КПК України має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Вирішуючи заявлене слідчим клопотання та враховуючи вимоги ч.2 ст.177 КПК України щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, суд виходить з наступного.

На виконання вимог положень ч.1 ст.194 КПК України судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Зокрема обґрунтованість підозри стверджується зібраними доказами у матеріалах кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події, а саме місця підпалу автомобіля марки «NISSAN TERRANO» за адресою: АДРЕСА_2; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України від 06.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 06.11.2025; протоколом огляду мобільного телефону «BLACKVIEW A96», з ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ НОМЕР_2 , на якому збережено відеозапис підпалу автомобіля марки «NISSAN TERRANO» за адресою: АДРЕСА_2; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 06.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 06.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 06.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 06.11.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Крім того, обґрунтовано доведеним є наявність в діях підозрюваного ОСОБА_6 ризиків, передбачених п. 1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 10 років позбавлення волі. Може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не проведено в повному обсязі всіх необхідних і можливих слідчих дій та не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_6 міг діяти, та може здійснювати дії, направлені на знищення відомостей доказового характеру про вчинення ним кримінального правопорушення. Крім того, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний раніше судимий та продовжувати вчиняти дії, направлені на умисне знищення або пошкодженні чужого майна, шляхом підпалу.

Вказані ризики не зникли та не зменшилися з часом та доведені прокурором в суді.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.

Продовжуючи підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, яке за своєю правовою природою та об`єктом спрямування спрямоване проти власності. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого його підозрюють.

Крім того, суд вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та вони доведені прокурором, підозрюваний є працездатною особою, доказів про тяжкість захворювань не надано, а відтак відсутні підстави, які б перешкоджали продовженню підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Жоден інший більш м`який запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Тому з урахуванням обставин клопотання та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, а також враховуючи стадію кримінального провадження, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з наявністю обґрунтованої підозри та з метою уникнення ризиків.

Щодо можливості застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, суд вважає за необхідне визначити у відповідності до п.2 ч.5 ст.182 КПК України підозрюваному відповідний розмір застави.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».

Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя визначаючи підозрюваному розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити, а тому суд враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 (вчинення кримінального правопорушення проти власності), наявну судимість, його майновий стан, а також стан здоров`я (відсутність тяжких хвороб), та ризики зазначені судом, які суд вважає обґрунтованими і доведеними, а тому слідчий суддя приходить до висновкупро необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.11.2025 року.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали становить починаючи з моменту проголошення ухвали з 02 січня 2026 року до 02 березня 2026 року включно (в межах строку досудового розслідування).

Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484 480 ,00 гривень (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят).

У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок підозрюваний звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_6 покладаються такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;

- не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та зміну контактних даних;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, спеціалістами, експертами у вказаному кримінальному провадженні, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно ч.8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1