Ухвала суду № 133070965, 02.01.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1983/25

Провадження № 2/147/132/26

УХВАЛА

іменем України

02 січня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши ку відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2025 року до Тростянецького районного суду Вінницької області від представника позивача Гедзь О. В. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позикики.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

03 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, судові витрати просить покласти на позивача та розглядати справу за її відсутності.

05 грудня 2025 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - адвоката Ткаченко Ю. О. надійшла заява про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору та просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування клопотання вказано, що у Відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором №3348861 від 03.01.2021 у зв`язку з тим, що Відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором кредиту 24.11.2025, тобто уже після подання позову до суду та відкриття провадження у справі. З урахуванням наведеного, враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та правові висновки викладені у постанові ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 за №638/3792/20 на думку позивача наявні підстави для закриття провадження у справі. Представник позивача у клопотанні просила закрити провадження у вказаній справі, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн та сплачений судовий збір.

Учасники справи в судове засідання не прибули, будучи належно повідомленими про день, час та місце розгляду справи.

У поданих до суду заявах представник позивача клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Позивач у своєму клопотанні про закриття провадження у справі зазначає, що заборгованість перед позивачем повністю погашена 24.11.2025, що свідчить про відсутність предмету спору з відповідачем та, як наслідок, є підставою для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, судом установлено, що в даній справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору, між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо сплати основного боргу.

Наслідки закриття провадження у справі передбачені ст. 256 ЦПК України стороні позивача відомі та зрозумілі, підстав для відмови у задоволенні заяви не установлено, а тому, суд вважає, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - провадження у справі варто закрити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду: у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Крім цього, згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Верховний Суд висловив свою позицію стосовно підтвердження витрат на правову допомогу у своєму рішенні від 27.07.2021 у справі №671/1957/20 та зазначив, що відсутність актів виконаних робіт, актів приймання-передачі наданих послуг у матеріалах справи, унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. Водночас варто ураховувати, що наведений в договорі про надання правничої допомоги перелік послуг і квитанція до прибуткового касового ордеру не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 та ін).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат.

У той же час, при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв - дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін.

До матеріалів позовної заяви додані належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі розмір 4500,00 грн, а саме: Договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, Витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025; Витяг з Акту №4-ФП від 13.10.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025; Витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025; Платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги; Ордер серія АХ №1287257 від 03.09.2025; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018; Довіреність в порядку передоручення на представлення інтересів адвокатом.

Отже, позивачем надано докази, які підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу. З урахуванням відсутності жодних заперечень зі сторони відповідача щодо їх розміру та співмірності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Також, з урахуванням вимог ст. 142 ЦПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 137, 142, 255, 256, 352, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - адвоката Ткаченко Ю. О. про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зобов`язати ГУ ДКСУ у Вінницькій області повернути позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», з державного бюджету відповідно до платіжної інструкції № 579939964.1 від 28.10.2025 сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості про учасників:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: вулиця Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РННОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. Г. Борейко