Рішення № 13307029, 04.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2010Справа №2-29/5504-2010 За позовом Підприємства «Радіомет» (95017, м. Сімферополь, вул. Крупської, 3 // 95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2).

До відповідача Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» (95022, м. Сімферополь, Київський район, вул. Бородіна, буд. 16).

Про спонукання до виконання умов договору та відшкодування 4800,00 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача Леонов А. Г. директор, протокол №22 від 18.09.2006р.

Від відповідача не зявився.

Сутність спору: Підприємство «Радіомет» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» з позовними вимогами: зобовязати відповідача негайно відновити подачу води; зобовязати відповідача виконувати зобовязання відповідно до договору про надання комунальних послуг від 02 липня 2003р.; відшкодувати вартість витрат на закупівлю води у розмірі 4800,00 грн. та відшкодувати вартість судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору про надання комунальних послуг від 02 липня 2003р., в частині неправомірного відключення позивача від подачі води з 01.07.2010р., в зв'язку з чим позивачу довелося самостійно закуповувати воду.

Тому позивач, звернувся до суду про спонукання відповідача виконувати умови договору про надання комунальних послуг від 02 липня 2003р. та відшкодування вартості закупленої води в сумі 480,00 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12 листопада 2010 року позов Підприємства «Радіомет» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує, зокрема посилається на те, що дії відповідача по відключенню позивача від подачі води є правомірними, оскільки у останнього існує заборгованість за надані житлово - комунальні послуги та таке право позивача передбачено умовами укладеного договору про надання комунальних послуг від 02 липня 2003р.

В судовому засіданні 14 грудня 2010р. брав участь тільки повноважний представник позивача.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволені позову, а також надав суду додаткові письмові пояснення в яких зокрема посилається на те, що в звязку з протиправним відключенням відповідачем водопостачання, ним понесені збитки в розмірі 4800, 00 грн., в звязку із закупівлею води для споживання, а тому на підставі ст. 216, 224 ГК України просить стягнути їх з відповідача. Крім того, в підтвердження здійснення оплат за надані послуги з водопостачанні відповідачем надані платіжні доручення, а також акт про відключення від 01.07.2010р. та претензія №242/08 з докази спрямування її відповідачу.

Суд, долучив надані позивачем документи до матеріалів справи.

Відповідач в судове засіданні не зявився. Однак, суд враховуючи наявність письмового відзиву відповідача в матеріалах справи, вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

02 червня 2010р. між Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт» (виконавець) та Підприємством «Радіомет» (споживач) було укладено договір про надання комунальних послуг (а. с. 19, далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає споживачу комунальні послуги і забезпечує утримання і технічне обслуговування будинку та прибудинкової території, надає комплекс послуг за заявками споживача.

Предметом договору є послуги: централізоване опалення; послуги по утримання будинку та прибудинкової території; водопостачання водомір №008183; каналізація (п. 1.2 договору).

Споживач використовує приміщення для офісу (п. 1.6).

Відповідно до пункту 1.4 договору послуги надаються споживачу безперебійно виконавцем, за виключенням часу переривів на міжопалювальний період, на проведення ремонтних профілактичних робіт, на ліквідацію наслідків повязаних з дією непереборної сили та інших випадках.

Актом від 01.07.2010р. складеного зам. директором підприємства «Радіомет», головним бухгалтером та касиром, зафіксовано що 01.07.2010р. в14 год. 00 хв. слюсар сантехнік ПП «Сервісна компанія «Комфорт» здійснив відключення води, яка подається із підвалу будівлі офісу підприємства. Однак, жодного документального підтвердження на підставі чого ним здійснювалося відключення водопостачання, позивачу представлено не було.

Вказаний факт відключення відповідача від водопостачання, також підтверджує відповідач у своєму відзиві.

09 серпня 2010р. позивач спрямував на адресу ПП «Сервісна компанія «Комфорт» претензію №242/08 з вимогою відновити постачання води та відшкодувати понесені витрати на закупівлю води в сумі 1600,00 грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 11.08.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення №970274.

Згідно пункту 3. 2 договору виконавець зобовязався розглядати претензії споживача.

Однак, в порушення взятих на себе зобовязань, відповідач залишив претензію без розгляду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 4.2 договору виконавець зобовязався виставляти рахунки за надані послуги не пізніше 8 числа наступного місяця.

В матеріалах справи містяться рахунки які виставлялися на оплату наданих послуг за період з грудня 2009р. по червень 2010р. з доказами їх сплати відповідачем.

Однак, рахунк №СФ-0000297 від 21 серпня 2010р. був виставлений відповідачу вже тільки на оплату послуг по утриманню будинку на суму 130,38 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Пунктом 3.1 договору встановлено право виконавця на призупинення надання послуг у випадку прострочки оплати не більше одного місяця.

Відповідачем будь яких доказів того, що позивач не здійснював оплату наданих послуг водопостачання, суду представлено не було, як і не було надано доказів спрямування притензій на адресу позивача з вимогою погасити борг чи звернення з позовом до суду про примусове стягнення боргу, що б дало підстави відповідачу для застосування таких радикальних дій як відключення Підприємства «Радіомет» від водопостачання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніше ніж за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг.

Однак, такого повідомлення позивачу направлено не було.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, а також на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів.

Відповідно до ст. 161 наведеного Закону з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.

Оплата питної води, використаної в межах встановленої екологічної броні питного водопостачання, здійснюється за рахунок коштів відповідних споживачів (крім населення).

Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 23. Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання мають право: розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з їх обгрунтуванням; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, сприяти впровадженню засобів обліку та регулювання споживання питної води; у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

З огляду на наведені норми закону, у відповідача є право обмежити водопостачання споживачу у разі наявності заборгованості, а не повністю проводити відключення від водопостачання, що останнім було зроблено.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про зобовязання відновити подачу води обґрунтованими та такими, які направленні на відновлення його становища, яке існувало до порушення відповідачем своїх зобовязань за договором, в звязку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Що стосується вимог позивача про відшкодування збитків в сумі 4800,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно п.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пункт 1 ст.225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Стаття 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Згідно актів здачі наданих послуг за період з січня 2010р. по червень 2010р. споживання води позивачем склало 14 м.куб., тобто в середньому 2,3 м.куб. води, однак в звязку з відключення позивача від водопостачання, середньомісячне споживання води було скорочено до 2000 літрів води, які останній самостійно закупляв у СПД ОСОБА_1(а. с. 28-29).

В матеріалах справи наявні товарні чеки про закупівлю Підприємством «Радіомет» питної води: №37 від 05.07.2010р. на суму 480,00 грн.; №43 від 13.07.2010р. на суму 560, 00 грн.; №58 від 23.07.2010р. на суму 560, 00 грн.; №66 від 04.08.2010р. на суму 560,00 грн.; №79 від 16.08.2010р. на суму 480,00 грн.№87 від 24.08.2010р. на суму 560, 00 грн.; №133 від 14.09.2010р. на суму 560,00 грн.; №110 від 02.09.2010р. на суму 560,00 грн. та №156 від 23.09.2010р. на суму 480,00 грн., загалом на суму 4800,00 грн. (а. с. 29-30).

Так, відключенням позивача від водопостачання, відповідач допустив порушення умов договору, в частині безперебійного надання послуг, чим порушив права позивача та вказані дії стали підставою для самостійної закупівлі позивачем питної води для забезпечення своєї господарської діяльності.

До того ж, жодних доказів які б спростовували протиправність поведінки з боку відповідача та порушення ним прав позивача, щодо відключення водопостачання, останнім представлено не було.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт завдання позивачу збитків в сумі 4800,00 грн., а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Що стосується вимог позивача зобовязати ПП «Сервісна компанія «Комфорт» виконувати зобовязання відповідно до договору про надання комунальних послуг від 02 липня 2003р., то суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Підсумовуючи аналіз способів захисту цивільних прав та інтересів, суд вважає, що за загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Позивачем не визначено в чому саме полягає та які зобовязання за договором про надання комунальних послуг від 02 липня 2003р. не виконані відповідачем, для того щоб суд зміг у визначений спосіб захистити його право чи інтерес.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при заявлені вимог про зобовязання відповідача виконувати зобовязання відповідно до договору, не вірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, не визначивши при цьому в чому саме полягає таке невиконання та яких саме зобовязань, а відтак в цій частині позову також має бути відмовлено.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» (95022, м. Сімферополь, Київський район, вул. Бородіна, буд. 16, код ЄДРПО України 30270840) відновити подачу води Підприємству «Радіомет» (95017, м. Сімферополь, вул. Крупської, 3 // 95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2, код ЄДРПО України 13776371).

3.Стягнути з Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» (95022, м. Сімферополь, Київський район, вул. Бородіна, буд. 16, код ЄДРПО України 30270840) на користь Підприємству «Радіомет» (95017, м. Сімферополь, вул. Крупської, 3 // 95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2, код ЄДРПО України 13776371) збитки в сумі 4800,00 грн.; державне мито в сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат з інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

4.В частині позовних вимог зобовязати Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» виконувати зобовязання відповідно до договору про надання комунальних послуг від 02 липня 2003р. відмовити.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено 17.12.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.