Рішення № 13307026, 14.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2010Справа №2-7/5741-2010

За позовом Приватного підприємства фірми "Бранібор" (98600, м. Ялта , смт Форос, вул. Космонавтів, 20, кв. 12, ідентифікаційний код 13793456)

До відповідача КП "Ресторан "Алупка" (98676, м. Алупка, вул. Кірова, 2)

Про визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Чугунов В. М. – предст., дов. б/н від 17.11.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

Сутьспору: Приватне підприємство фірма "Бранібор" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до КП "Ресторан "Алупка", в якій просить суд визнати за Приватним підприємством "Бранібор" право власності на нежитлові приміщення загальною площею 111,7 кв. м., які складаються з приміщення 1-1 площею 42,4 кв. м., приміщення 1-2 площею 38,0 кв. м., приміщення 1-3 площею 1,0 кв. м. та приміщення 1-4 площею 1,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Ялта , смт Форос, вул. Космонавтів, 18а.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно за договором купівлі-продажу від 18.01.1992 р. було придбано у відповідача Приватним підприємством «Астрал», правонаступником якого є Приватне підприємство фірма "Бранібор". Позивач зазначає, що до теперішнього часу право власності на придбане майно зареєстровано не було, однак після звернення до КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» позивачу було відмовлено в проведенні державної реєстрації з посиланням на відсутність нотаріального посвідчення спірного договору. Позивач посилається на те, що чинне на момент укладання спірного договору законодавство не передбачало обов’язкової нотаріальної форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, однак звертає увагу на те, що за ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна потребує нотаріальному посвідченню, а тому, враховуючи, що його право власності не визнається, вважає, що порушені права підлягають судовому захисту шляхом визнання права власності на придбане за спірним договором майно.

Відповідач у судове засідання двічі не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як свідчать матеріали справи, 18.01.1992 р. між Рестораном «Алупка» (Продавець) та Малим приватним підприємством «Астрал», правонаступником якого є Приватне підприємство фірма "Бранібор" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, пунктом 1 якого передбачено, що Продавець зобов’язується передати а Покупець прийняти у власність та оплатити на обумовлених нижче умовах підвальне приміщення площею 100 кв. м., розташоване в смт. Форос по вул. Космонавтів, 18.

Відповідно до пункту 3 Договору ціна приміщення з врахуванням місця розташування та стану за погодженням сторін визначена в 36500 рублів.

Покупець передає всі права на майно в момент підписання договору (п. 5 Договору).

14.06.1995 р. Приватному підприємству фірмі «Бранібор» під придбану нерухомість був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії КМ №0000011.

08.06.1994 р. була проведена інвентаризація спірної нерухомості за складанням інвентарної справи №181/8686 (а. с. 44-55). При цьому, у вказаній справі в якості правовстановлювального документа на нерухомість зазначений договір купівлі-продажу від 18.01.1992 р.

Зі вказаної справи вбачається, що придбана позивачем нерухомість являє собою нежитлові приміщення загальною площею 111,7 кв. м., які складаються з приміщення 1-1 площею 42,4 кв. м., приміщення 1-2 площею 38,0 кв. м., приміщення 1-3 площею 1,0 кв. м. та приміщення 1-4 площею 1,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Ялта , смт Форос, вул. Космонавтів, 18а.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» з проханням провести державну реєстрацію права власності на придбану нерухомість, у вчиненні відповідної дії було відмовлено з посиланням на те, що договір купівлі-продажу від 18.01.1992 р. нотаріально не посвідчений (лист від 19.11.2010 р., а. с. 58).

Однак, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 47 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладення вищевказаного договору купівлі-продажу від 18.01.1992 р., нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Суд звертає увагу на те, що за приписами Цивільного кодексу Української РСР не передбачалося обов’язкової форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки необхідність цієї форми була закріплена лише щодо договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ст. 227 ЦК УРСР). За таких обставин, у даному випадку діють загальні положення щодо форми договору та моменту його укладення.

Згідно зі статтею 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 154 вказаного кодексу закріплено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Розглянувши договір купівлі-продажу від 18.01.1992 р., суд зазначає, що сторонами при його укладанні закріплені всі істотні умови – визначені предмет договору, його ціна, строк виконання зобов’язання по оплаті. При цьому, договір був укладений в належній письмовій формі, а отже є підставою для виникнення права власності.

Так, відповідно до статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Суд зазначає, що посилання КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» на статтю 657 Цивільного кодексу України, якою передбачається нотаріальна форма договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості, не є переконливими, оскільки вказаний кодекс на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки був прийнятий після укладення договору купівлі-продажу від 18.01.1992 р.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення закріплені статтею 321 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, зокрема, визнання права.

З урахуванням цього, суд вважає, що порушені права Приватного підприємства фірми "Бранібор" підлягають захисту саме шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 111,7 кв. м., які складаються з приміщення 1-1 площею 42,4 кв. м., приміщення 1-2 площею 38,0 кв. м., приміщення 1-3 площею 1,0 кв. м. та приміщення 1-4 площею 1,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Ялта , смт Форос, вул. Космонавтів, 18а.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Приватним підприємством фірми "Бранібор" (98600, м. Ялта , смт Форос, вул. Космонавтів, 20, кв. 12, ідентифікаційний код 13793456) право власності на нежитлові приміщення загальною площею 111,7 кв. м., які складаються з приміщення 1-1 площею 42,4 кв. м., приміщення 1-2 площею 38,0 кв. м., приміщення 1-3 площею 1,0 кв. м. та приміщення 1-4 площею 1,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Ялта , смт Форос, вул. Космонавтів, 18а.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим           (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 20.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.