Постанова № 13306887, 10.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2010 р. № 2-а- 11899/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Барішевського О.В.,

відповідача - Нагорної В.О., Черняк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК"Надія ЛТД"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

провизнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішеннь, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000411800/0 від 22.06.2010р., № 0000411800/1 від 31.08.2010р., № 0000491800/1 від 31.08.2010р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 68432,00 грн. та 34216,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22.06.2010р., 31.08.2010р. були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000411800/0, № 0000411800/1, № 0000491800/1 по акту перевірки №1381/18-35972274 від 09.06.2010р., які суперечать нормам чинного законодавства України, є необґрунтованими та безпідставними, у звязку з чим підлягають визнанню судом нечинними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представники відповідача надали заперечення на адміністративний позов, в якому виклали свою позицію проти доводів позивача та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги п.п. 3.1 ст. 3, ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2008 року на суму 68432,00грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 09.06.2010р. Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова складено акт №1381/18-35972274 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АПК «Надія ЛТД» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Агродар Україна» (код ЄДРПОУ 33574817) за липень 2008р.

Відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено порушення п.п. 3.1 ст. 3, ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 66324,00грн. по взаємовідносинам з ПП «Агродар Україна» (код ЄДРПОУ 33574817) за липень 2008р. та відповідно донараховано податок на додану вартість у розмірі 66324,00грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000411800/0 від 22.06.2010р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 66324,00грн. та 33162,00 грн. штрафних санкцій. Своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4350/10/25-010 від 27.08.2010р. відповідач збільшив суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 3162,00грн. (в тому числі за основним платежем на суму 2108,00грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 1054,00грн.), на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000411800/1 від 31.08.2010р., № 0000491800/1 від 31.08.2010р.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що 15.07.2008р. між ТОВ «АПК «Надія ЛТД» та ПП «Агродар Україна» укладено договір № 15/07-02 на поставку пшениці та ячменю. Після здійснення поставки вказаного товару від ПП «Агродар Україна» між сторонами договору було підписано видаткові накладні.

ТОВ «АПК «Надія ЛТД» отримало у ПП «Агродар Україна» податкові накладні всього на суму 7902234,28 грн., у тому числі ПДВ 1317039,05 грн., які за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки містять всі необхідні реквізити.

Сплата ТОВ «АПК «Надія ЛТД» вартості товару згідно вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями, довідкою ПАТ «УкрСиббанк» вих. 134-146/418 від 22.11.2010р. та листом вих. № 04/09-2 від 04.09.2008р. про зміну призначення платежу.

Податкові накладні, виписані з боку ПП «Агродар Україна», відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2008 р. та включені до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 р.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Така позиція і Верховного суду України, яка вказана в Постанові від 09.09.2008 р. по справі №08/158, де зазначено, що «у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної».

Як вказано в акті перевірки ТОВ «АПК «Надія ЛТД» на порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним з наступним порушенням: суми ПДВ сплачені в звязку з отриманням продукції, яке не підтверджене податковими накладними, ненадання первинних документів з боку постачальника ПП «Агродар Україна» свідчить про неможливість реального здійснення операцій та їх підтвердження.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ПП «Агродар Україна» рахувалося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване за адресою, вказаною на виданих податкових накладних, було зареєстроване та стояло на обліку як платник податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за неможливість документально підтвердити останнім реального здійснення операцій за вказаним вище договором, за умови необізнаності покупця щодо такого.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону (168/97-ВР ).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Ці твердження суду повністю підтверджуються зокрема Постановою Верховного суду України від 26.09.2006 р.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.4.4 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 68432,00грн. та 34216,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД» п.п. 3.1 ст. 3, ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова податкові повідомлення-рішення № 0000411800/0 від 22.06.2010р., № 0000411800/1 від 31.08.2010р., № 0000491800/1 від 31.08.2010р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 68432,00 грн. та 34216,00 грн. штрафних санкцій є протиправними і повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК" Надія ЛТД" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК" Надія ЛТД", а саме: № 0000411800/0 від 22.06.2010 року, № 0000411800/1 від 31.08.2010р., № 0000491800/1 від 31.08.2010р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2010 року.

Суддя Заічко О.В.