Рішення № 133064403, 02.01.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1686/25

Провадження № 2-о/302/10/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Царь О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гладченко Ірина Сергіївна, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

У грудні 2025 року заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гладченко І. С., заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву обґрунтувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 .

Однак 1 вересня 1989 року Колочавським дитсадком № 1 її трудову книжку НОМЕР_2 заповнено російською мовою, в якій указано її дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », ім`я « ОСОБА_3 », по-батькові « ОСОБА_4 », а в графі «Дата народження» - ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість вірного ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » вона змінила на « ОСОБА_5 » у зв`язку із укладенням шлюбу 20 лютого 1993 року, про що свідчить актовий запис № 17 та у свідоцтві про укладення шлюбу її дата народження вказана ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 лютого 2001 року Міжгірським РВ УМВС в Закарпатській області на її ім`я видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , де її прізвище, ім`я, по-батькові зазначені як « ОСОБА_1 », а дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

7 липня 2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10481/25/1721/Р, що вбачається із витягу № 10481/25/1721\В від 07.07.2025, їй встановлено ІІ групу інвалідності з 12 червня 2025 року, у зв`язку з чим вона звернулася до органу Пенсійного фонду України за призначенням їй пенсії по інвалідності.

Проте 13 серпня 2025 рішенням ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області за № 071950006360 отримала відмову у призначені їй пенсії по інвалідності з підстави не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з указаної вище трудової книжки, оскільки дата народження власника трудової книжки на титульній сторінці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспортним даним ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Установлення факту належності їй трудової книжки є необхідним для підтвердження наявного трудового стажу та призначення пенсії по інвалідності.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд установити факт належності трудової книжки НОМЕР_4 ,заповненої російською мовою на ім`я ОСОБА_6 , дата заповнення 1 вересня 1989 року, в якій у графі «Дата народження» вказано ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці села Колочава Міжгірського району Закарпатської області.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 1 грудня 2025 року відкрито провадження у цій справі за заявою ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її захисниця - адвокатка Гладченко І. С. не з`явилася, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представницею заявниці ОСОБА_1 - адвокаткою Гладченко І. С. було подано до суду заяву від 16.12.2025, в якій вона просила розгляд цієї справи провести без її та заявниці участі, заяву підтримала повністю та просила її задовольнити (а.с.44,45).

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області також не з`явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Водночас у письмових поясненнях від 12.12.2025 представник заінтересованої особи просив розгляд справи провести за його відсутності (а.с.39).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлені такі обставини.

Як убачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.02.1971, заявниця ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 20.02.1993 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 уклали між собою шлюб унаслідок чого дружина змінила своє прізвище на ОСОБА_5 /заявниця/ (а.с.7).

Як видно з паспорта громадянки України серії НОМЕР_3 від 26.02.2001, то датою народження заявниці ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12-16).

Однак відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_4 від 01.09.1989 дата народження заявниці зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.08.2025 № № 071950006360 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, зокрема з підстав того, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з трудової книжки НОМЕР_4 від 01.09.1989, оскільки зазначена дата народження власника на титульній сторінці ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не відповідає паспортним даним ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с.29).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ установлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 /провадження № 61-51сво18/, постанова Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 335/6717/23 /провадження № 61-15734ск23/).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян».

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Отже, на переконання суду, в інший спосіб, окрім як зі зверненням до суду з цією заявою про належність заявниці трудової книжки, на даний час неможливо виправити допущену в ній помилку в написанні правильної дати її народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість помилкової ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому через наявність зазначених помилок заявниця позбавлена можливості реалізувати гарантоване їй ст. 46 Конституцією України право на отримання пенсії.

Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд управі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть тощо.

Установлення факту належності вказаного вище правовстановлюючого документу має для заявниці юридичне значення, оскільки від його установлення залежить подальша реалізація її права на пенсію та установлення цього факту не стосується інших осіб, не призводить до виникнення спору про право і заявниця, згідно з чинним законодавством, не має змоги усунути в позасудовому порядку помилку в її даті народження у цьому документі.

З урахуванням наведеного вище суд доходить висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами у справі, а відтак її заява підлягає задоволенню.

За загальним правилом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження понесені учасниками справи судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 13, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гладченко Ірина Сергіївна, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Установити факт належності правовстановлюючого документа, а саме належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трудової книжки НОМЕР_4 від 01.09.1989, заповненої російською мовою на ім`я ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 2 січня 2026 року.

Учасники справи:

Заявниця ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, місце знаходження: площа Народна, 4 м. Ужгород Ужгородського району Закарпатської області, код в ЄДРПОУ 20453063.

Суддя В. Ю. Готра