Рішення № 133064038, 22.12.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.12.2025

Справа № 947/24827/24

Провадження № 2/497/211/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

22.12.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Ільєва Д.Д., розглянувши без участі сторін заочно в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом адвоката Столітнія Михайло Миколайовича - представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024р. з Київського районного суду м.Одеса до Болградського районного суду Одеської області надійшов на вимогу чинного законодавства щодо правил територіальної підсудності вищевказаний позов, яким предстваник позивача просить про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості в розмірі 89415грн., та судові витрати - в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 2422,40грн. і 10000грн. - витрат на правову допомогу, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази.

Відповідач, що був повідомлений судом належним чином про час та місце судового засідання, - до суду не прибув, не надав суду заперечень або пояснень щодо предмету та підстав позову. Крім того, суд повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутністю, задовольнивши позов в повному обсязі, погоджуючись на ухвалення судом рішення заочно, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України. Судом обґрунтовано ухвалено, що справа підлягає розгляду у заочного порядку.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги - підлягають частковому задоволенню, за наступних підстав.

Згідно відомостей та матеріалів, наданих суду позивачем, 10.09.2023р. між ТОВ"Авентус Україна" та гр. ОСОБА_1 було укладено електронний договір №7054595 про надання споживчого кредиту.Зазначений кредитний договір було укдадено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числе і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна" затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022р. та розміщених їх сайті.Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 25000грн.,строк кредиту 360 днів.Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 25000грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .Укладаючи кредитний договір , сторони передбачили нарахування процентів - стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту , вказаного в п.1.4 цього договору.Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.22.10.2023р.відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 10895грн., часткову оплату процентів в розмірі 260 грн та 50 грн.Позивачем нараховано проценти за 60 календарих днів ( 27.05.2024 по 25.07.2024р.) в межах строку договору - 25000грн.*1,99%=497.5 грн. *60календарих днів=29850грн.( а.с.49-54).

Враховуючи невиконання відподачем своїх богових зобов`язань перед кредитором 27.05.2024р. між між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК"Фінтраст Україна" було укладено договір факторингу №27.05/2024-Ф. Згідно з п.1.1 договору факторингу за цим договором позивач зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Авентус Україна" за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги.

Згідно п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта ( ТОВ "Авентус Україна") до фактору (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому -передачі реєстру боржників згідно додатку №2 після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.Підписаний сторонами та скреплений їх печаткам акт прийому -передачі реєстру боржників підтверджує факт переходв від клієнта (ТОВ "Авентус Україна").Отже до ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" відповідно до укладеного договору факторингу №27.05.24-Ф від 27.05.2024р. перейшло право грошової вимоги до відповідно за кредитним договором у розмірі.Заборгованість за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем в розмірі 59565грн. ( а.с.39-44).

Згідно з витягу реєстру боржників за договором факторингу № 27-05/202-Ф від 27.05.2024р. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до боржника, ОСОБА_1 за кредитним договором № 7054595(а.с.22)

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 7054595 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на її електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.

Як вбачається із витягу реєстру боржників за договором факторингу № 27-05/202-Ф від 27.05.2024р. загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 7054595 від 10.09.2023 перед позивачем становить 89415 грн., з яких: 25 000 грн. - основний борг та 34565 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.22)

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти згідно договору № 7054595 від 10.09.2023р. про надання споживчого кредиту, однак відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, та згідно з матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке є правонаступником ТОВ «Авентус Україна».

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Позивачем в позовній заяві заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за нараховані відсотки за 60 календарних днів в розмірі 29 850,00грн., які були нараховані ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у період 27.05.2024 - 25.07.2024 в межах строку договору відповідно до наступного: 25000 грн * 1,99% = 497,5 грн*60 календарних днів = 29850 грн., однак матеріали справи не містять розрахунку заборгованості та/або виписки про рух коштів із зазначенням вказаної суми заборгованості.

Суд звертає увагу, що Витяг реєстру боржників за договором факторингу № 27-05/24-Ф від 27.05.2024р. також не містить зазначеної суми заборгованості за нараховані відсотки за 60 календарних днів в розмірі 29 850,00грн.

Відтак вимога про заборгованості за нараховані відсотки за 60 календарних днів в розмірі 29850,00грн задоволенню не підлягають, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 договірних зобов`язань перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Аналізуючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення, стягнути всього 59565 грн., з яких сума кредиту 25000грн. та сума процентів за користування кредитом 34565грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що заявником документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 137, ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 гривень.

Також, оскільки позов задоволено частково, то в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.13, 19, 81, 82, 137, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 5, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 5 Закону України «Про електронний цифровий підпис», суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна"(місцезнаходження: вул.Загородня, будинок 15, офіс 118/2, місто Київ, 03150; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором в розмірі 59565(п`ятдесят дев`ять тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень, 10000 (десять тисячі ) гривень - витрати на правову допомогу та 2422( дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень судових витрат, а всього, разом - 71987(сімдесят одна тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 40копійки

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача. Рішення суду також може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем - в той же строк після отримання ухвали за результатами розгляду його заяви про перегляд заочного рішення, після закінчення цього строку рішення набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua. Повний текст рішення виготовлено 22.12.2025року.

Суддя А.В. Кравцова