Ухвала суду № 133062345, 01.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41297/25

УХВАЛА

01 січня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії начальника КМУВГ Забалуєва О.Є.;

визнати незаконним та скасувати наказ №591-В;

зобов`язати КМУВГ надати ОСОБА_1 відпустку з 03.12.2025 по 03.02.2026;

винести окрему ухвалу щодо порушень.

Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито провадження у справі.

Від позивача надійшла заява про зміну предмета адміністративного позову, в якій просить розглядати справу з урахуванням наказів відповідача № 591-В та № 290.

Ухвалою суду від 01.01.2026 заяву позивача про змінц предмета позову залишено без руху.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

1. Заборони Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства звільняти позивача з роботи.

2. Заборонити Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства застосовувати до позивача будь-які дисциплінарні стягнення.

3. Заборонити Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства змінювати істотні умови моєї праці або переводити його без згоди.

4. Заборонити Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства призупиняти дію його трудового договору або трудові відносини в будь-якій формі до ухвалення рішення суду по суті та без письмового погодження позивача.

5. Зупинити дію наказів КМУВГ № 591-В та № 290 як індивідуальних актів, що є предметом судового оскарження, до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що з урахуванням поданої заяви про зміну предмета адміністративного позову відповідно до ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача та індивідуальних актів Кілійського міжрайонного управління водного господарства, зокрема наказів № 591-В та № 290.

Дії відповідача створюють реальну та безпосередню загрозу порушення трудових прав позивача, а саме шляхом: можливого звільнення; застосування дисциплінарних стягнень; зміни істотних умов праці або переведення без згоди; призупинення трудових відносин у будь-якій формі.

Відповідні дії відповідача вже мали місце та мають системний характер, що унеможливлює ефективний судовий захист без вжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 статті 153 встановлено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, заява про забезпечення позову подається на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Так, ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для заявника у вигляді звільнення з роботи та застосування інших дисциплінарних стягнень.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.

Також, відповідно до п. 5 ч.3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Враховуючи те, що предметом оскарження є дії відповідача, які полягають у ненаданні відпустки на весь заявлений позивачем період та оскарження наказу про надання відпустки, заявлений ОСОБА_2 спосіб забезпечення позову є недопустимим, оскільки виходить за межі розгляду даної справи.

Ураховуючи, що заявником не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а також недопустимості забезпечення позову у спосіб обраний позивачем, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150, 151, 168, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П. Марин