Рішення № 133062185, 31.12.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20452/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, які полягають у застосуванні із 18 червня 2025 року по 18 липня 2025 року включно розрахункової величини 1762 грн при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням служби та звільненням з неї;

- зобов`язати 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 18 червня 2025 року по 18 липня 2025 року включно грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу цивільного захисту у підрозділах Головного управління ДСНС України у Львівській області. Наказом від 17.07.2025 № 271 позивача звільнено зі служби з 18.07.2025. Позивач вказує, що при нарахуванні грошового забезпечення та виплат при звільненні (компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні) відповідач протиправно застосовував для визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Позивач наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яким вносилися зміни до пункту 4 постанови КМУ № 704 та встановлювалася фіксована величина прожиткового мінімуму 1762 грн. У зв`язку з цим, позивач вважає, що починаючи з 18.06.2025 (дати набрання законної сили судовим рішенням), розрахунок його грошового забезпечення мав здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, який становить 3028,00 грн.

Ухвалою від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками доставлено до Електронного кабінету відповідача 15.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Згідно з матеріалами справи, зокрема записами у трудовій книжці та витягами з наказів, позивач з 15.08.2016 проходив службу в 26 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління ДСНС України у Львівській області (наказ від 09.08.2016 № 285 о/с). У зв`язку з реорганізацією, відповідно до наказу ГУ ДСНС України у Львівській області від 30.06.2021 № 185 (по особовому складу), з 01.07.2021 позивач призначений на посаду водія 26 державної пожежно-рятувальної частини 9 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Львівській області.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Львівській області (по особовому складу) від 17.07.2025 № 271, головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я).

Підставою для звільнення зазначено свідоцтво про хворобу № 1644/25 від 11.07.2025, видане ЛЕК ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області та затверджене ЦЛЕК ДСНС України 15.07.2025.

Позивача виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 18 липня 2025 року.

Судом досліджено надану позивачем довідку-інформацію про всі види грошового забезпечення, що нараховані та виплачені ОСОБА_1 у період з 15.08.2016 по 18.07.2025.

Зі змісту цього документа встановлено, що у 2025 році, зокрема у місяці звільнення (липень 2025 року), нарахування грошового забезпечення здійснювалося відповідачем виходячи з наступних складових:

· посадовий оклад 2910,00 грн;

· оклад за спеціальним званням (головний майстер-сержант) 950,00 грн.

Суд встановив, що зазначені розміри окладів розраховані відповідачем шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти, затверджені постановою КМУ № 704 (для 6 тарифного розряду коефіцієнт 1,65: 1762 * 1,65 = 2907,30 грн, округлено до 2910 грн; для звання головний майстер-сержант коефіцієнт 0,54: 1762 * 0,54 = 951,48 грн, округлено до 950 грн).

При звільненні позивачу нараховані та виплачені:

· грошове забезпечення за час служби у місяці звільнення;

· грошова компенсація за невикористану відпустку (нараховано в липні 64 438,86 грн та в серпні 52 794,59 грн);

· одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен рік служби (нараховано 81 318,00 грн).

Всі ці виплати (як основні, так і додаткові види грошового забезпечення, що обчислюються у відсотках від окладів, а також одноразові допомоги, що залежать від місячного грошового забезпечення) розраховані відповідачем із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму 1762,00 грн.

Позивач не погоджується із застосуванням цієї величини у період з 18.06.2025 по 18.07.2025. Він вказує, що 18.06.2025 набрало законної сили судове рішення, яким скасовано норму про "замороження" прожиткового мінімуму на рівні 2018 року.

Відтак, на думку позивача, з цієї дати для розрахунку його грошового забезпечення мав застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, тобто 3028,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний припис зобов`язує суб`єктів владних повноважень застосовувати норми права у суворій відповідності до їх змісту та ієрархії, забезпечуючи верховенство права.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, а також у інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та іншими джерелами соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2018 року № 3-р/2018 наголосив, що держава зобов`язана створити ефективні організаційно-правові механізми для реалізації соціальних прав громадян. Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження права на соціальний захист законодавець зобов`язаний запровадити такий правовий механізм, який дозволить особі реалізувати це право.

Питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюється статтею 129 Кодексу цивільного захисту України та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704).

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції, що діяла до 21.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481, якою вніс зміни до пункту 4 Постанови № 704. Відповідно до цих змін (пункт 2 Постанови № 481), було встановлено імперативне правило: розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Однак, Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Суди у справі № 320/29450/24 дійшли висновку, що розмір прожиткового мінімуму для розрахунку посадових окладів на рівні 2018 року (1762 грн) суперечить сутності державних соціальних гарантій та статті 22 Конституції України, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод осіб рядового і начальницького складу. Суд встановив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати базовий державний соціальний стандарт (прожитковий мінімум), встановлений Законом про Державний бюджет, шляхом прийняття підзаконного акта, який фактично зупиняє дію закону в частині підвищення соціальних стандартів.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Постанова суду апеляційної інстанції у справі № 320/29450/24 набрала законної сили 18 червня 2025 року.

Отже, саме з 18 червня 2025 року пункт 2 Постанови КМУ № 481, який фіксував прожитковий мінімум для розрахунку окладів на рівні 1762 грн, втратив свою чинність і не підлягає застосуванню.

Внаслідок визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481, відновила дію попередня редакція пункту 4 Постанови № 704 (з урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 440/6017/21 щодо відновлення первинної редакції після скасування п. 6 Постанови № 103). Ця редакція передбачає, що розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не фіксованого 2018 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, починаючи з 18.06.2025, відсутні правові підстави для застосування фіксованої величини 1762 грн при обчисленні грошового забезпечення. Натомість, має застосовуватися прожитковий мінімум станом на 01 січня поточного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень.

З огляду на викладене, у період з 18.06.2025 по 18.07.2025 (день звільнення) відповідач був зобов`язаний нараховувати грошове забезпечення позивачу (посадовий оклад, оклад за званням та всі похідні від них виплати, включаючи премії, надбавки, а також компенсацію за відпустку та одноразову допомогу при звільненні) виходячи з розміру прожиткового мінімуму 3028,00 грн.

Оскільки грошове забезпечення, розраховане з використанням заниженої величини прожиткового мінімуму (1762 грн), стало базою для обчислення інших виплат, таких як грошова компенсація за невикористану відпустку, вихідна (одноразова грошова) допомога при звільненні, надбавки за вислугу років та особливості проходження служби, то ці виплати також були нараховані та виплачені позивачу у меншому розмірі, ніж належало за законом.

Суд наголошує, що перерахунок посадового окладу та окладу за спеціальним званням автоматично тягне за собою необхідність перерахунку всіх додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, які обчислюються у відсотковому відношенні до розміру окладів або місячного грошового забезпечення.

Суд констатує, що дії відповідача щодо застосування розрахункової величини 1762 грн у період після 18.06.2025 є протиправними. Для повного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належних сум грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, надбавок та доплат за період з 18.06.2025 по 18.07.2025, застосувавши при цьому прожитковий мінімум 3028,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не виконав цей обов`язок, не надав відзиву та не спростував доводів позивача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, які полягають у застосуванні із 18 червня 2025 року по 18 липня 2025 року включно розрахункової величини 1762 грн при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням служби та звільненням з неї.

3. Зобов`язати 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Івана Франка, буд. 3; код ЄДРПОУ 38380601) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) із 18 червня 2025 року по 18 липня 2025 року включно грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31.12.2025.

Суддя Коморний О.І.