Ухвала суду № 133062089, 01.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 січня 2026 року Справа №200/9847/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Соборна, 3 Код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у застосуванні обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3) провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислена пенсія без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має надати: докази сплати судового збору, або докази, що підтверджують незадовільний майновий стан позивача, клопотання про поновлення пропуску звернення до суду вказавши інші підстави поважності його пропуску підтверджені доказами.

В ухвалі, суд зокрема дійшов висновку, що позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду щодо протиправності нарахування та виплати пенсії із застосуванням обмеження основного розміру пенсії, гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та обмеження її максимальним розміром, в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 14.06.2025.

25.12.2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому позивач зазначив, що підставою несвоєчасного подання позовної заяви послугувало недотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України вимог пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, яким передбачено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати. Так про застосування обмежень при проведенні перерахунку пенсії при застосуванні індивідуального розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, мені стало відомо лише з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2025 №54434-49404/Н-02/8-0500/25.

Крім того звертає увагу на те, що згідно до позиції викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що оцінку спірним правовідносинам належить надавати в межах 6-місячного строку звернення до адміністративного суду. Зокрема, у справі № 1140/2132/18 позивач звернувся до суду 01.08.2018. Верховний Суд виснував, що суду необхідно надати оцінку спірним правовідносинам та застосуванню норм матеріального права за період з 01.02.2018 (тобто в межах 6-місячного строку). Таким чином позивачу гарантується право на захист та доступ до судочинства в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі Хаджіанастасіу проти Греції, пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Верховний суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

У постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Водночас колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Водночас, у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі Електронний суд або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.

Верховний Суд з-поміж іншого звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Зі змісту позовної заяви та клопотання про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 14.06.2025 у встановлений кодексом строк.

Отже, триваюча пасивна поведінка позивача та його недисциплінованість як учасника суспільних відносин свідчить про недотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Оскарження особою будь-якої бездіяльності суб`єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб`єктом владних повноважень такої бездіяльності.

Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 14.06.2025.

Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, на виконання хвали суду від 19 листопада 2025 року позивач, у встановлений судом строку, до суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано до суду поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, поряд із цим, позивачем не наведено причин пропуску строку звернення до суду, які б були визнані судом поважними.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбаченихчастиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок основного розміру пенсії позивачу з 01.03.2023 року у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислена пенсія без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), за період з 01.03.2023 року по 14.06.2025 року позовна заява підлягає поверненню, відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України, п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок основного розміру пенсії позивачу з 01.03.2023 року у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислена пенсія без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), за період з 01.03.2023 року по 14.06.2025 року повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної силиз моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Христофоров