Рішення № 133061927, 01.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 січня 2026 р. Справа № 120/5594/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого головним управлінням Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відмови головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перегляд зазначеного рішення. Зокрема, зауважує, що ним дотримано усіх законодавчих підстав для призначення йому цього виду пенсії, натомість відповідачами протиправно не зараховано наявний стаж.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позову. Серед іншого представник вказує на відсутність у відповідача необхідного страхового стажу.

До суду від представника головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив, у якому останній вказує на безпідставність вимог позивача.

Окрім того позивачем подано до суду не передбачений у цій категорії справ документ по суті справи - відповідь на відзив, у якому він акцентує увагу на хибному трактуванні відповідачами норм законодавства.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено такі обставини.

01.08.2024 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 08.08.2024 відмовлено в призначенні пенсії.

03.10.2024 позивач повторно звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.10.2024 відмовлено в призначенні дострокової пенсії, в зв`язку з відсутністю страхового стажу - 25 років.

Не погоджуючись із вказаним 13.03.2025 року позивач надіслав до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву про перегляд вказаних рішень та призначення йому пенсії.

Листом від 07.04.2025 року головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано роз`яснення вказаних рішень та вказано на відсутність підстав для призначення обраного виду пенсії.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

За змістом ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, серед іншого, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, […], особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 101 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Судом встановлено, що позивач досяг 55-річного віку, розрахований головний управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області страховий стаж становить 23 роки 4 місяці 11 днів.

Як свідчать матеріали справи органом Пенсійного фонду відмовлено у врахуванні до страхового стажу періоду роботи з 21.06.2004 року по 29.11.2004 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

За змістом статті 1 Закону №1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 20 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Суд зауважує, що страхові внески в Україні є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом наведених вище положень Закону №1058-ІV обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, відомості про період трудової діяльності позивача за цей період підтверджуються трудовою книжкою останнього.

Відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків у російській федерації для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплаті пенсії, адже позивач у будь-якому разі не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність відомостей про їх сплату не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17.

Відтак, головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зараховано період роботи з 21.06.2004 року по 29.11.2004 року (5 місяців 9 днів).

Окрім того спір у цій справі також пов`язаний з незарахуванням органом Пенсійного фонду України періоду військової служби в особливий період у кратному розмірі.

В ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

КМУ пільгові умови зарахування до вислуги років військової служби, як різновиду державної служби, визначено у п. 3 Постанови від 17.07.92 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), яким передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови (зокрема, особам офіцерського складу, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом), зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, зокрема: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. №530 передбачено, що участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що участь позивача у бойових діях у воєнний час підлягає зарахуванню до його трудового стажу для призначення пенсії на умовах - один місяць служби за три місяці.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.01.2023 р. у справі №1.380.2019.003739 щодо необхідності зарахування в кратному розмірі до страхового стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 115 Закону № 1058-IV.

Позивачем для призначення пенсії було надано відповідні довідки, відтак, вказані періоди необхідно зарахувати до стажу роботи - один місяць служби за три місяці, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відтак, період участі позивача у бойових діях з 09.05.2023 року по 07.12.2023 року (6 місяців 29 днів) та з 15.12.2023 року по 25.01.2024 року (5 місяців 26 днів) підлягають зарахуванню до страхового стажу у кратному періоді.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про протиправність рішення головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, суд зауважує, що лист головного управління Пенсійного фонду України від 07.04.2025 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а носить лише інформативний характер щодо прийнятого суб`єктом розгляду заяви рішення. Відтак, не порушує прав позивача та не підлягає скасуванню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судом встановлено, що стаж позивача з урахуванням зарахованих належним чином спірних періодів становить більше 25 років.

Відтак, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (як орган, що здійснював розгляд заяви за принципом екстериторіальності) призначити пенсію з 03.10.2024 року (з дати звернення), зарахувавши спірний період працевлаштування та період участі у бойових діях у кратному обчисленні в потрійному розмірі.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403), головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.10.2024 року № 024550006887 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період працевлаштування з 21.06.2004 року по 29.11.2004 року та період участі у бойових діях з 09.05.2023 року по 07.12.2023 року, з 15.12.2023 року по 09.06.2024 року в кратному розмірі (один місяць служби за три).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович