Рішення № 133061430, 10.12.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року Справа № 925/1052/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Смілянської окружної прокуратури - Бутар В.С. - прокурор,

від позивача - представник не з`явився,

від першого відповідача - представник не з`явився,

від другого відповідача - представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури, м. Сміла,

Черкаської області в інтересах держави в особі:

Михайлівської сільської ради, с. Михайлівка, Черкаського

району, Черкаської області

до 1. комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа

Черкаської обласної ради», с. Михайлівка, Черкаського району,

Черкаської області

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», с. Ревівка,

Черкаського району, Черкаської області

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну

ділянку,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Михайлівської сільської ради до комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» та товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про визнання недійсним договору про спільну діяльність без об`єднання вкладів у сфері сільськогосподарського виробництва від 01 травня 2025 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» та комунальним закладом «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради», а також про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» звільнити земельну ділянку комунальної власності площею 14,3260 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154, що розташована на території Михайлівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 12 год. 00 хв. 09 жовтня 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 09 жовтня 2025 року суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні до 10 год. 00 хв. 10 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год.30 хв. 10 грудня 2025 року.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явилися.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач 09 жовтня 2025 року звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розгляд справи здійснювати без участі його представника.

02 грудня 2025 року перший відповідач подав суду заяву, в якій також просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Другий відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу суду від 10 листопада 2025 року було направлено другому відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Підлісна, 8, с. Ревівка, Черкаський район, Черкаської області, 20812.

Однак вищевказана ухвала повернулася до суду 25 листопада 2025 року, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином вважається, що другий відповідач отримав ухвалу суду від 10 листопада 2025 року у справі 22 листопада 2025 року (день проставлення відповідної відмітки у поштовому повідомленні).

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові.

25 вересня 2025 року перший відповідач подав суду заяву, в якій просив закрити провадження у справі за відсутності предмету спору, оскільки спірний договір між сторонами 24 вересня 2025 року розірвано, а земельну ділянку товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» звільнено.

09 жовтня 2025 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури подав суду заперечення щодо закриття провадження у справі.

Заперечення обґрунтоване тим, що укладення сторонами угоди про дострокове розірвання договору не є підставою для закриття провадження у справі за позовом про визнання договору недійсним.

Належних та допустимих доказів звільнення земельної ділянки не надано.

31 жовтня 2025 року другий відповідач подав суду письмові пояснення, в яких вказав, що між відповідачами припинені будь-які правовідносини. Доказів зайняття чи використання товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» земельної ділянки з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154, площею 14,3260 га на момент розгляду справи матеріали справи не містять, а тому підстав для покладення обов`язку на товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» повернути земельну ділянку комунальної власності площею 14,3260 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154 немає.

Земельну ділянку звільнено від посівів, що підтверджується угодою від 24 вересня 2025 року про дострокове розірвання спірного договору про співпрацю та спільну діяльність без об`єднання вкладів у сфері сільськогосподарського виробництва.

В зв`язку з чим, другий відповідач просив суд закрити провадження у справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 грудня 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1052/25.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, прокурор, в обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірний договір про спільну діяльність є удаваним правочином, оскільки цим правочином сторони, всупереч вимогам чинного земельного законодавства, фактично уклали договір оренди землі.

Зокрема, прокурор стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» використовує та обробляє земельну ділянку площею 14,3260 га за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, засобів рослин, відповідних спеціалістів, працівників та сплачує плату за її використання комунальному закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради».

Також прокурор звертає увагу суду на те, що спірний договір не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг. Водночас, спірний договір не є змішаним договором.

Таким чином, правовідносини сторін за спірним правочином регулюються правилами, встановленими для договору оренди землі.

Повноваження щодо розпорядження (надання у власність та користування) спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення належать виключно до компетенції Михайлівської сільської ради, а отже відповідач - комунальний заклад «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» не наділений правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків відчуження майнових об`єктів, що належать до основних фондів, у порядку, визначеному законами України «Про управління об`єктами державної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні», та інших випадків, встановлених законом.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Надання в оренду об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, та які відповідно до абзацу першого цієї частини можуть надаватися орендарями державного і комунального майна з використанням майна, що належить закладу освіти, здійснюється за цільовим призначенням, визначеним Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №439180325 від 12 серпня 2025 року, у постійному користуванні комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154 площею 14,3260 га, яка розташована на території Михайлівської об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №347759, виданого на підставі розпорядження Кам`янської районної державної адміністрації від 07 жовтня 2004 року №239, Михайлівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат надано у постійне користування із земель державної власності земельну ділянку площею 14,3260 га сільськогосподарських угідь.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею №51.

Земельна ділянка перейшла до комунальної власності Михайлівської сільської ради на підставі акту прийому-передачі від 05 червня 2018 року, про що 03 серпня 2018 року внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

01 травня 2025 року між комунальним закладом «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» (сторона - 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» (сторона - 2) укладено договір про співпрацю та спільну діяльність без об`єднання вкладів у сфері сільськогосподарського виробництва (далі договір).

Згідно з п. 1.1. сторони дійшли згоди про співпрацю в сфері сільського господарства, а саме: виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва у навчальних цілях.

Крім того, умовами договору передбачено наступне:

п. 1.2. згідно з умовами цього договору співпраця повинна здійснюватися сторонами на підставі принципів законності та добросовісності, що полягає у самостійному виробничому застосуванні і споживанні корисних властивостей природного об`єкта - земельної ділянки та досягнення мети виховання дітей - вивчення методології, технології та процесів сільськогосподарського виробництва;

п. 1.3. співпраця та спільна діяльність за цим договором здійснюється сторонами без об`єднання вкладів, без надання в тимчасове користування стороні - 2 земельної ділянки, без утворення окремої юридичної особи, а виключно в навчально-виробничих цілях;

п. 2.1. для досягнення мети, вказаної у п. 1.1. цього договору, сторона - 1 здійснює такі дії: надає для співпраці та спільної діяльності сільськогосподарські угілля в рамках сільськогосподарського обробітку спільними зусиллями в розмірі 14,33 га, які знаходяться в межах Михайлівської сільської ради (громади) та належить її на праві постійного користування під посіви та вирощування сільськогосподарських культур в навчальних цілях учнів, що виховуються стороною - 1. Сільськогосподарські угіддя (земельна ділянка) знаходиться у володінні та розпорядженні сторони - 1 та не передається у володіння чи розпорядження стороні - 2;

п. 2.3. для досягнення мети, вказаної у п. 1.1. цього договору, сторона - 2 має право:

- обробляти надані сільськогосподарські угіддя власною чи орендованою сільськогосподарською технікою;

- вирощувати продукцію рослинництва;

- збирати врожай;

- вимагати дотримання викладачами та учнями сторони - 2 правил техніки безпеку під час вивчення методології та технології сільськогосподарського виробництва та обробітку землі;

- проводити реалізацію вирощеної продукції.

п. 3.1. ведення спільних справ за цим договором здійснюється сторонами спільно, винятково, за взаємною згодою сторін, що оформляється протоколами або звітом, підписаними сторонами ;

п. 3.2. в умовах діях даного договору без об`єднання вкладів (спільно контрольованих операцій за міжнародною практикою) кожен учасник використовує власні або орендовані основні засоби, утримує свої власні запаси, несе власні витрати і зобов`язання, залучає власні фінансові засоби, навчальні навички та методологію викладання навчальних предметів, зокрема і в сфері сільськогосподарського виробництва;

п. 5.2. майно (грошові кошти, матеріали, майнові права тощо), отримане в результаті здійснення співпраці згідно з умовами цього договору, розподілятиметься між сторонами в кінці календарного року, після спливу якого розподілятиметься дохід від реалізації сільськогосподарської продукції, таким чином:

- стороні -1 належить 30 відсотків доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого в рамках співпраці за цим договором;

- стороні -2 належить 70 відсотків доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого в рамках співпраці за цим договором;

п. 6.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і укладений строком на два роки.

Відповідно до п. 1 статуту комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» затвердженого розпорядженням голови Черкаської обласної ради від 24 березня 2020 року №109-р, комунальний заклад «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» (правонаступник комунального закладу «Михайлівська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Черкаської обласної ради) загальної середньої освіти, що забезпечує реалізацію права дітей з порушенням інтелектуального розвитку на здобутті базової освіти та здійснює заходи з реабілітації.

У відповідності до п. 3 статуту засновником спеціальної школи є Черкаська обласна рада.

Згідно із п. 135 статуту комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» спеціальна школа є неприбутковим закладом та утримується за рахунок коштів обласного бюджету.

Частинами 1, 2 ст. 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Істотними умовами для договорів такого типу, згідно ЦК України, зокрема є: домовленість діяти спільно задля отримання прибутку; дотримання письмової форми договору; визначення вкладів сторін; визначення грошової оцінки вкладів за домовленістю учасників; умови ведення спільних справ; визначення порядку відшкодування збитків та шкоди; визначення порядку розподілу прибутку.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Основним юридичним фактом для визнання правочину удаваним є встановлення дійсної спрямованості волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема оренди землі.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Умови спірного договору передбачають фактичну передачу суб`єкту господарювання у строкове платне користування, під посіви та вирощування сільськогосподарських культур, земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні навчального закладу.

При цьому, зміст умов спірного договору свідчить, що передаючи в користування товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп» земельну ділянку, заклад освіти фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право товариству на обробіток сільськогосподарських угідь, збору врожаю та проведення реалізації вирощеної продукції згідно п. 2.3. договору.

При укладенні вказаного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідало їх внутрішній волі.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди землі і даних обставин відповідачі не спростували.

Права землекористувачів визначені ст. 95 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

Земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 ЗК України.

Відповідно до вищевказаної норми закону така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 122 земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 83 Земельного кодекс України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Отже, в даному випадку право на розпорядження (надання у власність та користування) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення належить до компетенції Михайлівської сільської ради а тому, комунальний заклад «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради», будучи лише користувачем землі, не наділений правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Проте, відповідного рішення органом місцевого самоврядування не приймалося.

За змістом положень частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Суд встановивши у ході розгляду справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), на підставі ч. 2 ст. 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють останній правочин. Якщо він суперечить закону, суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі», та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Таким чином, наявні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору як удаваного правочину, під яким відповідачі насправді приховали договір оренди земельної ділянки комунальної власності.

Також судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 221 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1132) затверджено Положення про спеціальну школу.

Відповідно до п. 2 вказаного Положення спеціальна школа є закладом загальної середньої освіти, у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», іншими актами законодавства та цим Положенням.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», матеріально технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Тобто, земельна ділянка площею 14,3260 га відноситься до земель освіти.

Отже, в даному випадку використання вказаної земельної ділянки комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки насамперед її використання повинно бути спрямоване на забезпечення потреб вихованців закладу, а не здійснення господарської діяльності третьою особою.

Таким чином, у зв`язку з використанням земельної ділянки суб`єктом господарювання на підставі спірного договору, має місце її використання не за цільовим призначенням, а отже спірний договір також суперечить положенням ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст. 80 Закону України «Про освіту», ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту».

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно із вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України «Про оренду землі», нормам Земельного кодексу України, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, укладений договір підлягає визнанню недійсними.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2025 року відповідачі уклали угоду про дострокове розірвання договору про співпрацю та спільну діяльність без об`єднання вкладів у сфері сільськогосподарського виробництва від 01 травня 2025 року.

Умовами угоди передбачено:

п.1. сторони домовились достроково розірвати договір про співпрацю та спільну діяльність без об`єднання вкладів у сфері сільськогосподарського виробництва від 01 травня 2025 року за взаємною згодою сторін з 24 вересня 2025 року;

п. 2. сторони підтверджують, що на момент розірвання договору на земельній ділянці кадастровий номер 7121884000:02:000:1154 розміром 14,33 га врожай зібраний стороною -2 та земельна ділянка звільнена від посівів;

п. 3. сторони підтверджують, що на момент розірвання договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь - яких невиконаних сторонами зобов`язань.

Угода від 24 вересня 2025 року підписана першим і другим відповідачем, скріплена печатками.

Також з матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2025 року Смілянська окружна прокуратура звернулася до Михайлівської сільської ради (позивача) з листом №52-6716ВИХ-25, в якому просила провести обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 14,3260 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154, яка належить до земель комунальної власності Михайлівської сільської ради та перебуває в постійному користуванні у комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» на предмет звільнення товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» про що, скласти акт.

На виконання листа від 18 листопада 2025 року №52-6716ВИХ-25 Смілянської окружної прокуратури Михайлівська сільська рада провела обстеження вищезазначеної земельної ділянки про що, склала відповідний акт.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, станом на 20 листопада 2025 року земельна ділянка площею 14,3260 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154 в с. Михайлівка Черкаського району Черкаської області після збору урожаю не оброблялась сільськогосподарською технікою та не засіяна.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року № 13/51-04.

Водночас, судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17 вказала, що статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи відповідачів стосовно того, що після дострокового розірвання спірного договору відсутній предмет спору.

Водночас, оскільки матеріалами справи підтверджується фактичне звільнення земельної ділянки, що була предметом спірного договору оренди, то провадження у справі в частині вимог про зобов`язання звільнити земельну ділянку підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає наступне:

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що Смілянська окружна прокуратура зверталася з листами, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до голови Михайлівської сільської ради з листом №52-4411ВИХ-25 від 29 липня 2025 року та до комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» №52-4412ВИХ-25 від 29 липня 2025 року, в яких просила надати інформацію щодо виявлених порушень, а також завірені копії документів.

07 серпня 2025 року комунальний заклад «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» надіслала Смілянській окружній прокуратурі листа №169 з завіреними копіями документів.

15 серпня 2025 року Михайлівська сільська рада надіслала Смілянській окружній прокуратурі відповідь №02-09/2864 в якій в повідомила, що комунальний заклад «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради» не повідомляв та не звертався до сільської ради з питанням погодження чи надання дозволу на укладення договору про здійснення спільної діяльності. Про підписання вказаного договору їй стало відомо з листа Смілянської окружної прокуратури№52-4411ВИХ-25 від 29 липня 2025 року.

Смілянська окружна прокуратура 25 серпня 2025 року звернулася з листом до Михайлівської сільської ради №52-4901ВИХ-25 в якому просила надати інформацію чи планується сільською радою вжиття заходів, в тому числі звернення до суду з позовом.

Листом від 29 серпня 2025 року №02-09/3124 Михайлівська сільська рада повідомила Смілянську окружну прокуратуру про те, що сільська рада не має можливості звернутися з позовом до суду, через відсутність фінансування.

01 вересня 2025 року, на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором було повідомлено позивача про підготовку та подачу позову до суду.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для самостійного звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів територіальної громади, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі в частині вимог про зобов`язання другого відповідача звільнити земельну ділянку - закриттю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

В зв`язку з тим, що суд закрив провадження у справі в частині вимог про зобов`язання звільнити земельну ділянку, то прокурору підлягає поверненню з Державного бюджету України 2 422 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

В частині вимог про визнання недійсними договору оренди землі, витрати зі сплати судового збору суд покладає на обидві сторони недійсного правочину в рівних частинах.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, п.2 ч.1 ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про співпрацю та спільну діяльність без об`єднання вкладів у сфері сільськогосподарського виробництва від 01 травня 2025 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» та комунальним закладом «Михайлівська спеціалізована школа Черкаської обласної ради».

3. Провадження у справі №925/1052/25 в частині вимог про зобов`язання товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» звільнити земельну ділянку - закрити.

4. Стягнути з комунального закладу «Михайлівська спеціальна школа Черкаської обласної ради», вул. Шевченка, 121, с. Михайлівка, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 04591593 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р: UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі в м. Київ) - 1 211 грн. 20 коп. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», вул. Підлісна, 8, с. Ревівка, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32230658 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р: UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі в м. Київ) - 1 211 грн. 20 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 01 січня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович