Постанова № 13306073, 14.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 р. № 2-а- 14790/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.;

при секретарі Солуяновій Н.В.;

за участю:представника позивача Селіванова М.В.;

представник відповідача Онопріенко Л.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІЛЮКС ГРУП»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЛАСТІЛЮКС ГРУП” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районні м. Харкова з невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 р. як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛАСТІЛЮКС ГРУП”.; виизнати протиправним повідомлення №22846/10/28-317 від 21.10.10 р. та повідомлення № 23831/10/28-317 від 03.11.10 р. Державної податкової інспекції у Київському районні м. Харкова про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 р. як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛАСТІЛЮКС ГРУП”.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ “ПЛАСТІЛЮКС ГРУП” зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради від 24 вересня 2008 року за № 36034364, взяте на облік до ДПІ у Київському районі м.Харкова як платник податку на додану вартість від 05.11.2008 року за № 360343620312.

19 жовтня 2010 р. позивач подав відповідачеві декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 р.

Листом-пропозицією від 21 жовтня 2010 р. № 22846/10/28-317 відповідач повідомив пози вача про те, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 р, яка зареєстрована в базі податкової звітності 19 жовтня 2010 року за № 117411, не визнана як податкова звітність та запропановано надати нову податкову декларацію з виправленнями показниками, оскільки позивачем порушено порядок заповнення декларації на додану вартість, а саме: відсутність прокреслень показників, що не заповнюються через відсутність інформації, відсутність реєстрів податкових накладних в електроному вигляді.

01 листопада 2010 р. позивач повторно подав відповідачеві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 р. з виправленими показниками.

Листом-пропозицією від 03 листопада 2010 р. № 123831/10/28-317 відповідач повідомив пози вача про те, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 р, яка зареєстрована в базі податкової звітності 01 листопада 2010 року за № 12880, не визнана як податкова звітність та запропановано надати нову податкову декларацію з виправленнями показниками, оскільки позивачем порушено порядок заповнення декларації на додану вартість, а саме: відсутність прокреслень показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

20 серпня 2010 р. позивач подав відповідачеві декларацію з податку на до гану вартість за липень 2010 р. з додатком № 1 та з додатком № 5.

Листом від 21 серпня 2010 р. № 18050/10/28317 відповідач повідомив позивача про те, що декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, яка зареєстрована в базі податкової звітності 20 серпня 2010 р. за № 93650, не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушено порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, який врегульовано Наказом № 166.

Підставою для не визнання податкової декларації з податку на додану вартість стала відсутність прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, що, на думку відповідача, є порушенням п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 із змінами та доповненнями.

На думку позивача зазначені дії та винесенні рішення є протиправними, порушують його права та законні інтереси та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з урахуванням поданих уточнень та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, вважаючи оскаржувані в даній справі дії та рішення Державної податкової інспекції у Київському районні м. Харкова цілком законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що 19.10.2010 р. позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року із визначеною в ній сумою податку до сплати.

21.10.2010 р. № 22846/10/28-317 відповідачем прийнято рішення, згідно якого зазначена декларація прийнята зі статусом “не визнано, як податкова декларація”, з пропозицією надати нову податкову декларацію з наявністю обовязкових реквізитів: прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

Також судом встановлено, що 01.11.2010 р. позивач повторно подав відповідачеві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 р. з виправленими показниками.

Листом-пропозицією від 03 листопада 2010 р. № 123831/10/28-317 відповідач повідомив пози вача про те, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 р, яка зареєстрована в базі податкової звітності 01 листопада 2010 року за № 12880, не визнана як податкова звітність та запропановано надати нову податкову декларацію з виправленнями показниками, оскільки позивачем порушено порядок заповнення декларації на додану вартість, а саме: відсутність прокреслень показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

Судом вбачається, що в обох випадках підставою для не визнання податкової декларації стала відсутність прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, а щодо декларації з податку на прибуток підприємств також те, що додаток К1/1 надано на двосторонньому аркуші, що, на думку відповідача, є порушенням п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143, порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 із змінами та доповненнями.

Проте суд з такою позицією відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до приписів абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 преамбули Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З системного аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття та визнання податкових декларацій регулюються Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пункт 4.1 ст. 4 Закону визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації; прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу; відмова прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування будь-яких передумов щодо такого прийняття прямо заборонена.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”визначено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності, яка отримана контролюючим органом в якості податкової декларації: відсутність обовязкових реквізитів, відсутність підпису відповідних посадових осіб, відсутність печатки платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства містять обовязкові реквізити, підпис та скріплені печаткою підприємства.

Крім того, на наявність підстав, визначених п.п. 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не посилається і відповідач у своїх рішеннях.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність у декларації прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, не може бути підставою для невизнання її як податкової звітності, оскільки відповідно до п.п.3.3. п. 3 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.08 №159) із змінами, внесеними наказом ДПАУ від 12.05.10. №313 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності.

Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Суд зазначає, що відповідач не повідомив позивача де саме, на його думку, в деклараціях мають бути прочерки.

З копій декларацій позивача з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства вбачається, що у рядках, де відсутні дані для заповнення, проставлені прочерки.

Для кожного рядка податкової декларації, в якому прописуються цифрові показники, встановлено окремий код (з №1.1 по №28.3, так само в додатках). Пункт 5.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97. №166 так само визначає обовязковість прочерків лише для рядків про оборот чи податок, а не у місцях для позначок.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що прочерк взагалі не може вважатися обовязковим реквізитом податкової декларації, відповідно, його відсутність не тягне правових наслідків у вигляді невизнання декларації.

Реквізити, в загальному розумінні цього поняття, є відомостями, що вказують на певні фактичні дані, а не на їх відсутність. Поняття обовязкових реквізитів та прочерків розмежовуються також і в абз. 1 ч. 1 п.п. 4.5. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України”, затверджених наказом ДПА України від 31.12.08. №827, зі змінами внесеними наказом ДПАУ від 08.07.10. №493.

Обовязковість прочерків в рядках декларації, де немає даних для заповнення, передбачена виключно для усунення можливості внесення в зміст декларації непомітних виправлень, що захищає права, насамперед, позивача і жодним чином не ускладнює читання, розуміння змісту декларації та нарахування податку контролюючим органом.

Виходячи з того, що прочерки не можна вважати обовязковими реквізитами, їх відсутність не перешкоджає нарахуванню та сплаті податку, а також беручи до уваги, що позивачу не розяснено належним чином в яких місцях, на думку відповідача, слід було проставити прочерки, останні присутні у всіх нумерованих рядках декларації, де немає даних для заповнення, пропозицію відповідача, стосовно виправлення (поставлення прочерків) декларацій суд вважає такою, що не відповідає вимогам підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність своїх рішень суду обґрунтовано не доведено, в звязку з чим суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем рішень дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛАСТІЛЮКС ГРУП” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районні м. Харкова з невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 р. як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛАСТІЛЮКС ГРУП”.

Визнати протиправним повідомлення №22846/10/28-317 від 21.10.10 р. та повідомлення № 23831/10/28-317 від 03.11.10 р. Державної податкової інспекції у Київському районні м. Харкова про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 р. як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛАСТІЛЮКС ГРУП”.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 20 грудня 2010 р.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Архіпова С.В.